Jeremiah Questions the Lord
1 “Lord, if I argued my case with you,
you would prove to be right.
Yet I must question you about matters of justice.
Why are the wicked so prosperous?
Why do dishonest people succeed?
2 You plant them, and they take root;
they grow and bear fruit.
They always speak well of you,
yet they do not really care about you.
3 But, Lord, you know me;
you see what I do
and how I love you.
Drag these evil people away like sheep to be butchered;
guard them until it is time for them to be slaughtered.
4 How long will our land be dry,
and the grass in every field be withered?
Animals and birds are dying
because of the wickedness of our people,
people who say, ‘God doesn't see what we are doing.’”
5 The Lord said,
“Jeremiah, if you get tired racing against people,
how can you race against horses?
If you can't even stand up in open country,
how will you manage in the jungle by the Jordan?
6 Even your relatives, members of your own family, have betrayed you;
they join in the attacks against you.
Do not trust them, even though they speak friendly words.”
The Lord's Sorrow because of His People
7 The Lord says,
“I have abandoned Israel;
I have rejected my chosen nation.
I have given the people I love
into the power of their enemies.
8 My chosen people have turned against me;
like a lion in the forest
they have roared at me,
and so I hate them.
9 My chosen people are like a bird
attacked from all sides by hawks.
Call the wild animals
to come and join in the feast!
10 Many foreign rulers have destroyed my vineyard;
they have trampled down my fields;
they have turned my lovely land into a desert.
11 They have made it a wasteland;
it lies desolate before me.
The whole land has become a desert,
and no one cares.
12 Across all the desert highlands
people have come to plunder.
I have sent war to destroy the entire land;
no one can live in peace.
13 My people planted wheat, but gathered weeds;
they have worked hard, but got nothing for it.
Because of my fierce anger
their crops have failed.”
The Lord's Promise to Israel's Neighbors
14 The Lord says, “I have something to say about Israel's neighbors who have ruined the land I gave to my people Israel. I will take those wicked people away from their countries like an uprooted plant, and I will rescue Judah from them. 15 But after I have taken them away, I will have mercy on them; I will bring each nation back to its own land and to its own country. 16 If with all their hearts they will accept the religion of my people and will swear, ‘As the Lord lives’—as they once taught my people to swear by Baal—then they will also be a part of my people and will prosper. 17 But if any nation will not obey, then I will completely uproot it and destroy it. I, the Lord, have spoken.”
Питання Єремії
1 Ти, Господи, будеш правий (матимеш рацію), якби я захотів сперечатись з Тобою! Проте я все ж хотів би поговорити з Тобою відносно справедливості. Чому нечестивим у житті щастить і віроломні почувають себе в безпеці?
2 Адже Ти їх посадив, вони пустили коріння, ростуть і приносять плоди. Ти, ніби близький в їхніх устах, тоді як далекий від їхніх сердець.
3 Але мене Ти, Господи, знаєш; Ти бачиш мене, – Ти дослідив моє серце і розумієш, що я з Тобою. Відокрем їх, як овець, призначених на заріз, – визнач їх на день страти.
4 До яких пір земля перебуватиме в жалобі і в’янутиме польова трава? Адже через злочини тих, котрі на ній живуть, будуть гинути тварини й птахи, оскільки вони (люди ) кажуть: Він (Бог ) не знає нашого майбутнього кінця!
Господь відповідає Єремії
5 Якщо ти біг з пішими, – відповідає Господь, – і вони тебе втомили, то як будеш змагатися з кіннотою? Коли ти почуваєш себе в небезпеці в мирній країні, то що робитимеш під час повені Йордану?
6 Адже навіть твої брати, й родина твого батька, зраджують тебе, голосно лаючись услід тобі. Тому не довіряй їм, навіть коли по-доброму звертатимуться до тебе!
7 Я залишив Мій дім, Я покинув Мій спадок, Я віддав любе Моїй душі (народ ) у руки його ворогів.
8 Моя спадщина стала для Мене, наче лев у лісі, – підносить проти Мене свій голос, через що Я її зненавидів.
9 Невже Мій спадок став для Мене наче різнобарвний птах, за яким чатують гієни та звідусіль злітаються хижі птахи? Так ідіть, збирайтеся, усі хижі звірі, й кидайтеся на поживу…
10 Ватага пастухів спустошила Мій виноградник, – геть витоптала Мій наділ, перетворивши Мою улюблену частку на голу пустелю.
11 Отже, вона (частка ) перетворена в руїну, й спустошена, – вона плаче переді Мною, бо знищений увесь край, – і нема нікого, хто брав би це до серця.
12 Спустошувачі зайняли навіть пагорби пустелі й Господній меч усе пожирає, – від одного краю землі й до іншого краю землі, – не має спокою жодна людина!
13 Сіють пшеницю, а жнуть тернину (бур’яни ), – вони працюють, втомлюються , але без жодної користі. Ви соромитесь свого врожаю через палкий Господній гнів.
14 Ось що говорить Господь і відносно всіх ваших лихих сусідів, котрі зазіхають на спадщину, яку Я розподілив між Моїм народом Ізраїлем: Ось Я викоріню їх з їхньої (Ізраїлю ) землі, а рід Юдин вирву з-посеред них (загарбників ).
15 А після того як їх вирву, Я виявлю до них милосердя і поверну всіх на їхню спадщину, – кожного в свій край.
16 І якщо вони справді навчаться ходити дорогами Мого народу й присягатись Моїм Ім’ям: Як живий Господь! – як раніше Мій народ навчився клястися Ваалом, – то вони осядуть (приживуться ) серед Мого народу.
17 Якщо ж не послухаються, то Я викоріню цей народ й назавжди його знищу, – говорить Господь.