Abimelech
1 Gideon's son Abimelech went to the town of Shechem, where all his mother's relatives lived, and told them 2 to ask the men of Shechem, “Which would you prefer? To have all seventy of Gideon's sons govern you or to have just one man? Remember that Abimelech is your own flesh and blood.” 3 His mother's relatives talked to the men of Shechem about this for him, and the men of Shechem decided to follow Abimelech because he was their relative. 4 They gave him seventy pieces of silver from the temple of Baal-of-the-Covenant, and with this money he hired a bunch of worthless scoundrels to join him. 5 He went to his father's house at Ophrah, and there on top of a single stone he killed his seventy brothers, Gideon's sons. But Jotham, Gideon's youngest son, hid and was not killed. 6 Then all the men of Shechem and Bethmillo got together and went to the sacred oak tree at Shechem, where they made Abimelech king.
7 When Jotham heard about this, he went and stood on top of Mount Gerizim and shouted out to them, “Listen to me, you men of Shechem, and God may listen to you! 8 Once upon a time the trees went out to choose a king for themselves. They said to the olive tree, ‘Be our king.’ 9 The olive tree answered, ‘In order to govern you, I would have to stop producing my oil, which is used to honor gods and human beings.’ 10 Then the trees said to the fig tree, ‘You come and be our king.’ 11 But the fig tree answered, ‘In order to govern you, I would have to stop producing my good sweet fruit.’ 12 So the trees then said to the grapevine, ‘You come and be our king.’ 13 But the vine answered, ‘In order to govern you, I would have to stop producing my wine, that makes gods and human beings happy.’ 14 So then all the trees said to the thorn bush, ‘You come and be our king.’ 15 The thorn bush answered, ‘If you really want to make me your king, then come and take shelter in my shade. If you don't, fire will blaze out of my thorny branches and burn up the cedars of Lebanon.’
16 “Now then,” Jotham continued, “were you really honest and sincere when you made Abimelech king? Did you respect Gideon's memory and treat his family properly, as his actions deserved? 17 Remember that my father fought for you. He risked his life to save you from the Midianites. 18 But today you turned against my father's family. You killed his sons—seventy men on a single stone—and just because Abimelech, his son by his servant woman, is your relative, you have made him king of Shechem. 19 Now then, if what you did today to Gideon and his family was sincere and honest, then be happy with Abimelech and let him be happy with you. 20 But if not, may fire blaze out from Abimelech and burn up the men of Shechem and Bethmillo. May fire blaze out from the men of Shechem and Bethmillo and burn Abimelech up.” 21 Then because he was afraid of his brother Abimelech, Jotham ran away and went to live at Beer.
22 Abimelech ruled Israel for three years. 23 Then God made Abimelech and the men of Shechem hostile to each other, and they rebelled against Abimelech. 24 This happened so that Abimelech and the men of Shechem, who encouraged him to murder Gideon's seventy sons, would pay for their crime. 25 The men of Shechem put men in ambush against Abimelech on the mountaintops, and they robbed everyone who passed their way. Abimelech was told about this.
26 Then Gaal son of Ebed came to Shechem with his brothers, and the men of Shechem put their confidence in him. 27 They all went out into their vineyards and picked the grapes, made wine from them, and held a festival. They went into the temple of their god, where they ate and drank and made fun of Abimelech. 28 Gaal said, “What kind of men are we in Shechem? Why are we serving Abimelech? Who is he, anyway? The son of Gideon! And Zebul takes orders from him, but why should we serve him? Be loyal to your ancestor Hamor, who founded your clan! 29 I wish I were leading this people! I would get rid of Abimelech! I would tell him, ‘Reinforce your army, come on out and fight!’”
30 Zebul, the ruler of the city, became angry when he heard what Gaal had said. 31 He sent messengers to Abimelech at Arumah to say, “Gaal son of Ebed and his brothers have come to Shechem, and they are not going to let you into the city. 32 Now then, you and your men should move by night and hide in the fields. 33 Get up tomorrow morning at sunrise and make a sudden attack on the city. Then when Gaal and his men come out against you, hit them with all you've got!”
34 So Abimelech and all his men made their move at night and hid outside Shechem in four groups. 35 When Abimelech and his men saw Gaal come out and stand at the city gate, they got up from their hiding places. 36 Gaal saw them and said to Zebul, “Look! There are men coming down from the mountaintops!”
“Those are not men,” Zebul answered. “They are just shadows on the mountains.”
37 Gaal said again, “Look! There are men coming down the crest of the mountain and one group is coming along the road from the oak tree of the fortunetellers!”
38 Then Zebul said to him, “Where is all your big talk now? You were the one who asked why we should serve this man Abimelech. These are the men you were making fun of. Go on out now and fight them.” 39 Gaal led the men of Shechem out and fought Abimelech. 40 Abimelech started after Gaal, and Gaal ran. Many were wounded, even at the city gate. 41 Abimelech lived in Arumah, and Zebul drove Gaal and his brothers out of Shechem, so that they could no longer live there.
42 The next day Abimelech found out that the people of Shechem were planning to go out into the fields, 43 so he took his men, divided them into three groups, and hid in the fields, waiting. When he saw the people coming out of the city, he came out of hiding to kill them. 44 While Abimelech and his group hurried forward to guard the city gate, the other two companies attacked the people in the fields and killed them all. 45 The fighting continued all day long. Abimelech captured the city, killed its people, tore it down, and covered the ground with salt.
46 When all the leading men in the fort at Shechem heard about this, they sought safety in the stronghold of the temple of Baal-of-the-Covenant. 47 Abimelech was told that they had gathered there, 48 so he went up to Mount Zalmon with his men. There he took an ax, cut a limb off a tree, and put it on his shoulder. He told his men to hurry and do the same thing. 49 So everyone cut off a tree limb; then they followed Abimelech and piled the wood up against the stronghold. They set it on fire, with the people inside, and all the people of the fort died—about a thousand men and women.
50 Then Abimelech went to Thebez, surrounded that city, and captured it. 51 There was a strong tower there, and every man and woman in the city, including the leaders, ran to it. They locked themselves in and went up to the roof. 52 When Abimelech came to attack the tower, he went up to the door to set the tower on fire. 53 But a woman threw a millstone down on his head and fractured his skull. 54 Then he quickly called the young man who was carrying his weapons and told him, “Draw your sword and kill me. I don't want it said that a woman killed me.” So the young man ran him through, and he died. 55 When the Israelites saw that Abimelech was dead, they all went home.
56 And so it was that God paid Abimelech back for the crime that he committed against his father in killing his seventy brothers. 57 God also made the men of Shechem suffer for their wickedness, just as Jotham, Gideon's son, said they would when he cursed them.
Задум Авімелеха
1 Авімелех, син Єрувваала, прийшов у Сихем, до братів своєї матері, й звернувся до всіх і, зокрема, до всієї родини по лінії нащадків своєї матері з такими словами:
2 Запитайте так, аби почули всі знатні люди Сихема: Що для вас краще, чи щоб над вами владарювали сімдесят мужів, тобто всі сини Єрувваала, чи щоб владарював над вами один муж? Але при цьому пам’ятайте, що я є вашою кісткою і вашим тілом.
3 Тож брати його матері усі ті слова переказали всім сихемським мешканцям, схиляючи їхні серця до Авімелеха й переконуючи їх тим, що він є нашим братом!
4 Вони дали йому сімдесят срібняків із заповітної скарбниці Баал-Беріта, на які Авімелех найняв легковажних і зухвалих людей, котрі пішли за ним.
5 Він несподівано нагрянув на дім свого батька в Офрі й стратив на одному камені своїх братів, – сімдесятьох мужів, синів Єрувваала. Залишився лише наймолодший син Єрувваала, Йотам, оскільки заховався.
6 Після цього зібралися всі мешканці Сихема, разом зі знатними людьми дому Мілло , й пішли до священного Дуба-стовпа , що неподалік Сихема, й проголосили Авімелеха царем.
Притча Йотама про дерева
7 Коли про це сповістили Йотаму, то він зійшов на вершину гори Герізім і голосно заволав до них: Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і вас послухав Бог.
8 Одного разу зібрались дерева, аби помазати над собою царя. Сказали вони оливковому дереву: Будь нашим царем!
9 Та оливкове дерево їм відповіло: Хіба я можу занедбати свою олію, яка в мені, та якою вшановують богів та людей, – лише для того, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
10 Тоді запропонували дерева смоківниці: Іди та стань нашим царем!
11 Але смоківниця їм відповіла: Невже мені занедбати свої солодощі й мої смачні плоди та йти, щоб лише верховодити над деревами?
12 Попросили тоді дерева виноградну лозу: Іди й стань нашим царем!
13 Але виноградна лоза відповіла: Невже мені перестати давати вино, яке розвеселяє богів і людей, та йти, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
14 Нарешті, всі дерева звернулись до тернини: Стань ти нашим царем!
15 А тернина відповіла деревам: Якщо ви й справді хочете помазати мене на царя над вами, то приходьте й сховайтесь у моїй тіні! А якщо ні, то вийде вогонь з тернини й поглине ліванські кедри!
Царювання Авімелеха над Ізраїлем
16 Отже, подумайте , чи ви вірно й справедливо вчинили, поставивши царем Авімелеха?! Чи ви чесно повелися з Єрувваалом і з його родиною? Чи ви у відповідності з його добродійствами йому відплатили?!
17 Адже саме мій батько бився за вас, і був готовий за вас віддати життя; він визволив вас з рук мідіянців,
18 а ви сьогодні повстали проти родини мого батька й стратили його синів, – сімдесят мужів на одному камені, поставивши царем над мешканцями Сихема сина його рабині, Авімелеха, лише тому, що він є вашим братом!
19 Якщо ви вважаєте, що сьогодні чесно й справедливо вчинили з Єрувваалом та його родиною, то тіштесь Авімелехом, а він нехай тішиться вами!
20 Але якщо підступно, то нехай вийде вогонь з Авімелеха, й поглине мешканців Сихема разом з домом Мілло! Але нехай також вийде вогонь від мешканців Сихема та з фортеці Мілло й поглине Авімелеха!
21 Після цього Йотам поспішив утекти й прибув до Беери. Там, подалі від свого брата Авімелеха, він і оселився.
Божа відплата Авімелехові
22 Тож Авімелех владарював над Ізраїлем три роки.
23 Але Бог попустив злому духові посіяти ворожнечу між Авімелехом та між мешканцями Сихема, так що мешканці Сихема зрадили Авімелеха.
24 Надійшов час відплати за смерть сімдесяти синів Єрувваала, аби їхня кров впала на їхнього брата Авімелеха, котрий убив їх, а також на мешканців Сихема, котрі допомогли йому здійснити вбивство власних братів.
25 Сталось так , що мешканці Сихема почали влаштовувати на верхів’ях гір засідки проти його (Авімелеха) людей, і грабували всіх, хто повз них дорогою проходив. Про те повідомили Авімелеха.
26 В той час прийшов у Сихем Ґаал, син Еведа, разом зі своїми братами, й мешканці Сихема йому довірились.
27 Вони виходили в поле, збирали в своїх виноградниках виноград, вичавлювали його й бенкетували; після того йшли в капище свого бога, їли, пили й проклинали Авімелеха.
28 І тут Ґаал, син Еведа, заявив: Хто такий Авімелех, і чому сихемці мали би йому служити? Хіба не він, син Єрувваала, разом зі своїм намісником Зевулом, мали би служити людям Гамора, прабатька Сихема? Отже, чому ми маємо служити йому (Авімелеху )?
29 Якби я мав владу над цим народом, я прогнав би Авімелеха, заявивши Авімелехові: Збирай своє військо й виступай!
30 Коли ж голова міста Зевул, почув слова Ґаала, Еведового сина, то дуже розлютився.
31 Він крадькома послав гінців до Авімелеха з повідомленням: Оце прибув до Сихема Ґаал, син Еведа зі своїми братами й підбурюють проти тебе місто.
32 Тому негайно вирушай уночі, разом зі своїм загоном, і влаштуй у полі засідку.
33 А завтра вранці, зі сходом сонця, встань і напади на місто. Коли ж він зі своїм загоном виступить проти тебе, то вчини з ними те, на що ти спроможний.
34 Тож Авімелех, разом зі своїм загоном, вирушив уночі й влаштував проти Сихема засідку з чотирьох боків.
35 Щойно Ґаал, Еведів син, вийшов і зупинився біля входу в браму міста, як Авімелех зі своїм загоном піднявся з засідки.
36 Побачивши людей, Ґаал сказав Зевулові: Дивись, якісь озброєні люди спускаються з гірських вершин! А Зевул відповів йому: Це тіні гір тобі ввижаються людьми.
37 Ґаал же продовжував говорити, наполягаючи: Але ж, насправді, спускаються озброєні люди з середини краю , а інший загін рухається дорогою Елон-Меоненім .
38 Тоді Зевул сказав йому: Де тепер твої уста, якими ти вихвалявся, мовляв: Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили? Хіба це не вони ті люди, яких ти зневажав? Тож тепер виступай і воюй з ними!
39 Тож Ґаал виступив на чолі сихемських мешканців, й почалась битва з Авімелехом.
40 Проте Авімелех примусив його (Ґаала ) втікати перед собою в напрямку до брам міста, але багато сихемців полягло вбитими.
41 В результаті Авімелех повернувся в Арум, а Зевул прогнав Ґаала разом з його братами, аби вони не мали в Сихемі притулку.
42 Наступного ранку народ вийшов на поле, про що повідомили Авімелехові.
43 Тож він узяв озброєних людей, розділив їх на три загони і влаштував у полі засідку. І коли він побачив, народ що виходить із міста, він напав на них і знищив усіх дощенту.
44 А відбулось усе так : Авімелех і загін, що був з ним, пішли попереду й захопили вхід до брами міста, тоді як інші два загони напали на тих, що були в полі, й винищили їх.
45 Авімелех воював з містом протягом цілого дня; нарешті він захопив місто, а людей, котрі були в ньому, всіх знищив, а саме місто дощенту зруйнував і засіяв його сіллю .
46 Довідавшись про це , вся залога (гарнізон ) сихемської фортеці пішли в укріплене підземелля капища Ел-Беріта.
47 Коли ж Авімелехові повідомили, що там зібралася вся залога сихемської фортеці,
48 то Авімелех з усіма своїми озброєними людьми піднявся на гору Цалмон. Взявши у свої руки сокиру, Авімелех нарубав з дерев галуззя й поклав його собі на плечі, після чого своїм людям наказав: Ви бачили, що робив я, тепер негайно зробіть те ж саме й ви.
49 Тому кожен воїн з усього війська, нарубавши собі по в’язанці галуззя, вирушили за Авімелехом; вони поклали ті в’язанки навколо укріпленого підземелля й спалили укріплення вогнем. Так загинула вся залога сихемської фортеці, – близько тисячі чоловіків і жінок.
50 Після цього Авімелех вирушив на Тевец, взяв Тевец в облогу й захопив його.
51 Але посеред міста була укріплена вежа, куди втекли всі чоловіки та жінки, – тобто всі мешканці міста. Вони замкнули за собою вхід й піднялись на дах вежі.
52 Тоді Авімелех підійшов до вежі, щоб її захопити. Наблизившись до воріт вежі, Авімелех вирішив її підпалити.
53 В ту мить якась жінка кинула на голову Авімелеха шматок жорнового каменя і проломила йому череп.
54 Він голосно закричав, й негайно покликавши свого слугу-зброєносця, наказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, аби потім про мене не говорили: Його вбила жінка! Тож його слуга простромив його мечем , і той помер.
55 Побачивши, що Авімелех помер, усі Ізраїльтяни порозходились по своїх домівках.
56 Так Бог відплатив Авімелеху за той злочин, який він учинив щодо свого батька, стративши сімдесятьох своїх братів.
57 Так само й злочин мешканців Сихема Бог обернув на їхні голови; їх спіткало прокляття, проголошене сином Єрувваала, Йотамом.