Gideon Defeats the Midianites
1 One day Gideon and all his men got up early and camped beside Harod Spring. The Midianite camp was in the valley to the north of them by Moreh Hill.
2 The Lord said to Gideon, “The men you have are too many for me to give them victory over the Midianites. They might think that they had won by themselves, and so give me no credit. 3 Announce to the people, ‘Anyone who is afraid should go back home, and we will stay here at Mount Gilead.’” So twenty-two thousand went back, but ten thousand stayed.
4 Then the Lord said to Gideon, “You still have too many men. Take them down to the water, and I will separate them for you there. If I tell you a man should go with you, he will go. If I tell you a man should not go with you, he will not go.” 5 Gideon took the men down to the water, and the Lord told him, “Separate everyone who laps up the water with his tongue like a dog, from everyone who gets down on his knees to drink.” 6 There were three hundred men who scooped up water in their hands and lapped it; all the others got down on their knees to drink. 7 The Lord said to Gideon, “I will rescue you and give you victory over the Midianites with the three hundred men who lapped the water. Tell everyone else to go home.” 8 So Gideon sent all the Israelites home, except the three hundred, who kept all the supplies and trumpets. The Midianite camp was below them in the valley.
9 That night the Lord commanded Gideon, “Get up and attack the camp; I am giving you victory over it. 10 But if you are afraid to attack, go down to the camp with your servant Purah. 11 You will hear what they are saying, and then you will have the courage to attack.” So Gideon and his servant Purah went down to the edge of the enemy camp. 12 The Midianites, the Amalekites, and the desert tribesmen were spread out in the valley like a swarm of locusts, and they had as many camels as there are grains of sand on the seashore.
13 When Gideon arrived, he heard a man telling a friend about a dream. He was saying, “I dreamed that a loaf of barley bread rolled into our camp and hit a tent. The tent collapsed and lay flat on the ground.”
14 His friend replied, “It's the sword of the Israelite, Gideon son of Joash! It can't mean anything else! God has given him victory over Midian and our whole army!”
15 When Gideon heard about the man's dream and what it meant, he fell to his knees and worshiped the Lord. Then he went back to the Israelite camp and said, “Get up! The Lord is giving you victory over the Midianite army!” 16 He divided his three hundred men into three groups and gave each man a trumpet and a jar with a torch inside it. 17 He told them, “When I get to the edge of the camp, watch me, and do what I do. 18 When my group and I blow our trumpets, then you blow yours all around the camp and shout, ‘For the Lord and for Gideon!’”
19 Gideon and his one hundred men came to the edge of the camp a while before midnight, just after the guard had been changed. Then they blew the trumpets and broke the jars they were holding, 20 and the other two groups did the same. They all held the torches in their left hands, the trumpets in their right, and shouted, “A sword for the Lord and for Gideon!” 21 Every man stood in his place around the camp, and the whole enemy army ran away yelling. 22 While Gideon's men were blowing their trumpets, the Lord made the enemy troops attack each other with their swords. They ran toward Zarethan as far as Beth Shittah, as far as the town of Abel Meholah near Tabbath.
23 Then men from the tribes of Naphtali, Asher, and both parts of Manasseh were called out, and they pursued the Midianites. 24 Gideon sent messengers through all the hill country of Ephraim to say, “Come down and fight the Midianites. Hold the Jordan River and the streams as far as Bethbarah, to keep the Midianites from crossing them.” The men of Ephraim were called together, and they held the Jordan River and the streams as far as Bethbarah. 25 They captured the two Midianite chiefs, Oreb and Zeeb; they killed Oreb at Oreb Rock, and Zeeb at the Winepress of Zeeb. They continued to pursue the Midianites and brought the heads of Oreb and Zeeb to Gideon, who was now east of the Jordan.
Триста воїнів Гедеона
1 Вранці Єрувваал, тобто Гедеон, виступив з усім народом, що був з ним; вони отаборились біля джерела Харод. Табір мідіянців був розташований у долині з північного боку пагорба Море.
2 Тоді Господь сказав Гедеону: Надто численне в тебе військо; Я не зможу віддати мідіянців у ваші руки, аби пізніше Ізраїль не вихвалявся переді Мною, кажучи: Ми самі себе врятували!
3 Тому оголоси, щоб почув кожен у війську, й скажи: Хто боязливий й тремтить від страху, нехай повертається додому, негайно залишивши Гілеадське узгір’я. Таким чином зразу відійшло двадцять дві тисячі чоловіків , а десять тисяч залишилося.
4 Але Господь промовив до Гедеона: Ще надто багато людей залишилось. Тож веди їх до води, і там, замість тебе, Я їх випробую. Буде так: той, на кого Я тобі вкажу, що він піде з тобою, – той і піде з тобою. Проте жоден з тих, про кого тобі скажу, що він не піде з тобою, – такий не повинен залишатись.
5 Отже, Гедеон привів народ до води. Там Господь сказав йому: Кожного, хто хлебтатиме воду язиком, як хлебче собака, постав такого окремо; так само постав окремо кожного, хто буде пити, стаючи навколішки.
6 В результаті кількість тих, котрі зачерпували воду рукою й, підносячи до рота, хлебтали, виявилось триста чоловік, а решта всіх людей, щоб напитись води, ставали навколішки.
7 І Господь сказав Гедеонові: Отими трьома сотнями мужів, які хлебтали воду, Я вас врятую і віддам мідіянців у твої руки, а решта всіх мужів народу нехай повертаються, – кожен у свою місцевість.
8 Тож вони взяли запаси їжі для військового загону та їхні сурми, а решту всіх Ізраїльських воїнів Гедеон відіслав до своїх наметів, затримавши біля себе лише триста мужів. А в цей час табір мідіянців стояв нижче від них, у долині.
9 І от тієї ночі Господь звелів Гедеону: Вставай, і можеш нападати на ворожий табір, оскільки Я його віддав у твої руки!
10 Якщо ж боїшся негайно вирушати, то спустися зі своїм слугою Пурою до табору сам
11 і послухай, що там говорять. Після того ти наберешся сміливості й нападеш на табір. Отже, Гедеон разом зі своїм слугою Пурою спустились до крайнього намету озброєних охоронців табору.
12 У той час мідіянці, амалекітянці та інші племена сходу, які розташувались у долині, були настільки численні, наче сарана, – навіть їхніх верблюдів було без ліку, – їх було так багато, як піску, що на березі моря.
13 Коли Гедеон підійшов до крайнього намету , то почув, як один воїн розповідав своєму товаришу сон. Він говорив, що йому наснилось: Дивлюсь, – каже він, – аж котиться по табору мідіянців буханець ячмінного хліба; він вдарив у намет так, що намет впав, перевернувся й зруйнувався.
14 Відповідаючи, його товариш сказав: Це ніщо інше, як тільки меч Ізраїльтянина Гедеона, Йоашового сина! Бог видав у його руки мідіянців і весь цей табір!
15 Почувши розповідь про сон та його тлумачення, Гедеон віддав славу Богу, повернувся до Ізраїльського табору і сказав: Вставайте, бо Господь віддав у ваші руки табір мідіянців!
16 Розділивши триста чоловіків на три загони, він сказав, аби кожен воїн взяв у руки сурму та порожній глечик; всередині глечиків мають бути смолоскипи.
17 Гедеон сказав їм: Дивіться на мене й робіть те, що робитиму я! Ось я йду на самий край табору, й що там робитиму я, те робіть і ви.
18 Щойно засурмлю я разом з усіма тими, що зі мною, то сурміть тоді й ви довкола всього табору, голосно вигукуючи: За Господа та Гедеона!
19 Отже, Гедеон і ті сто воїнів, що були з ним, прийшли до краю мідіянського табору, на початку середньої нічної сторожі, зразу після зміни вартових; вони засурмили й розбили глечики, що були в їхніх руках.
20 У ту мить засурмили також усі три загони й розбили свої глечики; тепер кожен з них тримав у своїй лівій руці смолоскип, а в своїй правій руці – сурму, щоб сурмити, вигукуючи: Меч Господа та Гедеона!
21 Кожен з них стояв на своєму місці довкола табору, в той час як у самому таборі мідіянців метушились, бігали, кричали й кинулись утікати.
22 Тоді, коли триста сурем сурмили, Господь у мідіянському таборі обернув їхні мечі один проти одного, і весь табір почав бігти до Бет-Шітти, в напрямку Церери та кордону Авел-Мехоли, що неподалік Таббати.
23 Терміново були скликані Ізраїльські мужі з племені Нефталима та Асира, а також усе плем’я Манассії, – всі кинулись у погоню за мідіянцями.
24 Крім того, Гедеон направив гінців на Єфремове узгір’я з наказом: Спускайтесь назустріч мідіянцям й відітніть їм переправу через води Йордану неподалік Бет-Бари. Тож відгукнулись на заклик усі чоловіки племені Єфрема, котрі захопили всі водні переправи вздовж Йордану аж до Бет-Бари.
25 Упіймали також двох мідіянських князів: Орева та Зеева. Орева вони стратили біля скелі Орева, а Зеева вбили коло зеевської чавильні, після чого переслідували мідіянців. Голови Орева і Зеева принесли до Гедеона на протилежний бік Йордану.