The Song of Deborah and Barak
1 On that day Deborah and Barak son of Abinoam sang this song:
2 Praise the Lord!
The Israelites were determined to fight;
the people gladly volunteered.
3 Listen, you kings!
Pay attention, you rulers!
I will sing and play music
to Israel's God, the Lord.
4 Lord, when you left the mountains of Seir,
when you came out of the region of Edom,
the earth shook, and rain fell from the sky.
Yes, water poured down from the clouds.
5 The mountains quaked before the Lord of Sinai,
before the Lord, the God of Israel.
6 In the days of Shamgar son of Anath,
in the days of Jael,
caravans no longer went through the land,
and travelers used the back roads.
7 The towns of Israel stood abandoned, Deborah;
they stood empty until you came,
came like a mother for Israel.
8 Then there was war in the land
when the Israelites chose new gods.
Of the forty thousand men in Israel,
did anyone carry shield or spear?
9 My heart is with the commanders of Israel,
with the people who gladly volunteered.
Praise the Lord!
10 Tell of it, you that ride on white donkeys,
sitting on saddles,
and you that must walk wherever you go.
11 Listen! The noisy crowds around the wells
are telling of the Lord's victories,
the victories of Israel's people!
Then the Lord's people marched down from their cities.
12 Lead on, Deborah, lead on!
Lead on! Sing a song! Lead on!
Forward, Barak son of Abinoam,
lead your captives away!
13 Then the faithful ones came down to their leaders;
the Lord's people came to him ready to fight.
14 They came from Ephraim into the valley,
behind the tribe of Benjamin and its people.
The commanders came down from Machir,
the officers down from Zebulun.
15 The leaders of Issachar came with Deborah;
yes, Issachar came and Barak too,
and they followed him into the valley.
But the tribe of Reuben was divided;
they could not decide to come.
16 Why did they stay behind with the sheep?
To listen to shepherds calling the flocks?
Yes, the tribe of Reuben was divided;
they could not decide to come.
17 The tribe of Gad stayed east of the Jordan,
and the tribe of Dan remained by the ships.
The tribe of Asher stayed by the seacoast;
they remained along the shore.
18 But the people of Zebulun and Naphtali
risked their lives on the battlefield.
19 At Taanach, by the stream of Megiddo,
the kings came and fought;
the kings of Canaan fought,
but they took no silver away.
20 The stars fought from the sky;
as they moved across the sky,
they fought against Sisera.
21 A flood in the Kishon swept them away—
the onrushing Kishon River.
I shall march, march on, with strength!
22 Then the horses came galloping on,
stamping the ground with their hoofs.
23 “Put a curse on Meroz,” says the angel of the Lord,
“a curse, a curse on those who live there.
They did not come to help the Lord,
come as soldiers to fight for him.”
24 The most fortunate of women is Jael,
the wife of Heber the Kenite—
the most fortunate of women who live in tents.
25 Sisera asked for water, but she gave him milk;
she brought him cream in a beautiful bowl.
26 She took a tent peg in one hand,
a worker's hammer in the other;
she struck Sisera and crushed his skull;
she pierced him through the head.
27 He sank to his knees,
fell down and lay still at her feet.
At her feet he sank to his knees and fell;
he fell to the ground, dead.
28 Sisera's mother looked out of the window;
she gazed from behind the lattice.
“Why is his chariot so late in coming?” she asked.
“Why are his horses so slow to return?”
29 Her wisest friends answered her,
and she told herself over and over,
30 “They are only finding things to capture and divide,
a woman or two for every soldier,
rich cloth for Sisera,
embroidered pieces for the neck of the queen.”
31 So may all your enemies die like that, O Lord,
but may your friends shine like the rising sun!
And there was peace in the land for forty years.
Переможна пісня Девори та Барака
1 Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:
2 За те, що в Ізраїлі постають вожді , й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте Господа!
3 Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму Господу, я вихвалятиму Господа, Бога Ізраїлю!
4 Господи, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.
5 Гори плавились від присутності Господа, – як отой Сінай перед Господом, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.
7 Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!
8 Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!
9 Серце моє – з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, – благословіте Господа!
10 Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то
11 голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, – скрізь сповіщайте про благодіяння Господні; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього Господній народ подався до своїх брам.
12 Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!
13 Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, – Господній народ пішов зі мною проти витязів!
14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.
15 З Деворою можновладці племені Іссахара, – нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…
16 Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, – хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима – великі вагання…
17 Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.
18 І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.
19 Прийшли царі, й почалась битва, – ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…
20 Навіть небесні зорі вступили у битву, – зі своїх орбіт воювали з Сісерою;
21 потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!
22 Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, – від швидкої їзди їхніх вершників!
23 Прокляніть Мероз , – сказав Господній ангел, – неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу Господу! Не прийшли допомогти Господу в боротьбі з ворожими воїнами!
24 Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, – серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.
25 Він попросив води, а вона дала молока, – у чаші витязів піднесла йому вершки.
26 Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, – наскрізь пробила його скроню.
27 Він звалився до її ніг, – впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…
28 Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина ) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?
29 Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, – та й вона сама себе потішає:
30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, – різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі – по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…
31 Такий кінець усіх Твоїх ворогів, Господи! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.