The Levite and His Concubine
1 In those days before Israel had a king, there was a Levite living far back in the hill country of Ephraim. He took a young woman from Bethlehem in Judah to be his concubine. 2 But she became angry with him, went back to her father's house in Bethlehem, and stayed there four months. 3 Then the man decided to go after her and try to persuade her to return to him. He took his servant and two donkeys with him. The woman showed the Levite into the house, and when her father saw him, he gave him a hearty greeting. 4 The father insisted that he stay, and so he stayed for three days. The couple had their meals and spent the nights there. 5 On the morning of the fourth day they woke up early and got ready to go. But the woman's father said to the Levite, “Have something to eat first. You'll feel better. You can go later.”
6 So the two men sat down and ate and drank together. Then the woman's father told him, “Please spend the night and enjoy yourself.”
7 The Levite got up to go, but the father urged him to stay, so he spent another night there. 8 Early in the morning of the fifth day he started to leave, but the woman's father said, “Eat something, please. Wait until later in the day.” So the two men ate together.
9 When the man, his concubine, and the servant once more started to leave, the father said, “Look, it's almost evening now; you might as well stay all night. It will be dark soon; stay here and have a good time. Tomorrow you can get up early for the trip and go home.”
10-11 But the man did not want to spend another night there, so he and his concubine started on their way, with their servant and two donkeys with pack saddles. It was late in the day when they came near Jebus (that is, Jerusalem), so the servant said to his master, “Why don't we stop and spend the night here in this Jebusite city?”
12-13 But his master said, “We're not going to stop in a city where the people are not Israelites. We'll pass on by and go a little farther and spend the night at Gibeah or Ramah.” 14 So they passed by Jebus and continued on their way. It was sunset when they came to Gibeah in the territory of the tribe of Benjamin. 15 They turned off the road to go and spend the night there. They went into town and sat down in the city square, but no one offered to take them home for the night.
16 While they were there, an old man came by at the end of a day's work on the farm. He was originally from the hill country of Ephraim, but he was now living in Gibeah. (The other people there were from the tribe of Benjamin.) 17 The old man noticed the traveler in the city square and asked him, “Where do you come from? Where are you going?”
18 The Levite answered, “We have been in Bethlehem in Judah, and now we are on our way home deep in the hill country of Ephraim. No one will put us up for the night, 19 even though we have fodder and straw for our donkeys, as well as bread and wine for my concubine and me and for my servant. We have everything we need.”
20 The old man said, “You are welcome in my home! I'll take care of you; you don't have to spend the night in the square.” 21 So he took them home with him and fed their donkeys. His guests washed their feet and had a meal.
22 They were enjoying themselves when all of a sudden some sexual perverts from the town surrounded the house and started beating on the door. They said to the old man, “Bring out that man that came home with you! We want to have sex with him!”
23 But the old man went outside and said to them, “No, my friends! Please! Don't do such an evil, immoral thing! This man is my guest. 24 Look! Here is his concubine and my own virgin daughter. I'll bring them out now, and you can have them. Do whatever you want to with them. But don't do such an awful thing to this man!” 25 But the men would not listen to him. So the Levite took his concubine and put her outside with them. They raped her and abused her all night long and didn't stop until morning.
26 At dawn the woman came and fell down at the door of the old man's house, where her husband was. She was still there when daylight came. 27 Her husband got up that morning, and when he opened the door to go on his way, he found his concubine lying in front of the house with her hands reaching for the door. 28 He said, “Get up. Let's go.” But there was no answer. So he put her body across the donkey and started on his way home. 29 When he arrived, he went in the house and got a knife. He took his concubine's body, cut it into twelve pieces, and sent one piece to each of the twelve tribes of Israel. 30 Everyone who saw it said, “We have never heard of such a thing! Nothing like this has ever happened since the Israelites left Egypt! We have to do something about this! What will it be?”
Левіт та його наложниця
1 Подальші події відбувались у той час, коли ще не було в Ізраїлі царя. На краю Єфремового нагір’я жив один чоловік, левіт, котрий взяв собі, наложницею, жінку з Юдейського Вифлеєма.
2 Ця наложниця перестала його кохати і, залишивши його, повернулась у дім свого батька, до Вифлеєма Юдейського. Там вона перебувала впродовж чотирьох місяців.
3 Але її чоловік зібрався і, взявши з собою слугу та пару ослів, пішов за нею, аби знову прихилити її серце до себе і повернути назад. Коли вона ввела його у дім свого батька, то батько молодиці, побачивши його, з радістю пішов йому назустріч.
4 Його тесть, батько молодиці, умовив його затриматись, і той левіт провів з ним три дні; вони їли, пили та ночували в нього.
5 Так сталося, що коли на четвертий день вони вранці встали, і левіт піднявся, аби вирушити, то батько молодиці сказав своєму зятю: Спочатку підкріпись шматком хліба, а тоді вже підете.
6 Тож вони посідали й обидва разом їли та пили. Батько молодиці сказав чоловікові: Залишись ще на ніч, і нехай натішиться твоє серце.
7 Проте той чоловік піднявся, щоб іти, але його тесть наполягав, аби залишився, тому він заночував знову.
8 Рано-вранці п’ятого дня він (левіт ) встав, щоб вирушити, але батько молодиці знову сказав: Підкріпися хлібом! Так вони зволікали, аж поки день не почав схилятися на вечір. Вони знову сіли їсти.
9 Нарешті левіт разом зі своєю наложницею і своїм слугою зібрались у дорогу, тоді як його тесть, батько молодиці, знову вмовляв його: Ось день вже схиляється до вечора, залишайся ще на одну ніч. Як бачиш , день закінчується, переночуй тут, ще порадіємо разом, а тоді якомога раніше завтра встанете й вирушите у вашу подорож до вашого дому.
10 Але левіт вже не захотів ночувати, – він піднявся й пішов. Рухаючись, незабаром він опинився неподалік Євуса, тобто Єрусалима. З ним була його наложниця та пара навантажених ослів.
11 І коли вони вже були біля Євуса, то день майже скінчився, тому слуга сказав своєму господареві: Ходімо, завітаємо до міста євусейців і переночуємо в ньому.
12 Але його господар йому відповів: Не будемо повертати до міста чужинців, які не є Ізраїльтянами, а підемо до Гіви.
13 Далі він сказав до свого слуги: Спробуємо дійти до якогось з найближчих міст, – заночуємо в Гіві або в Рамі.
14 Тож вони пішли далі, й коли сонце вже заходило, вони були неподалік Гіви Веніямінової.
15 Вони повернули, аби ввійти й заночувати в Гіві. Прибувши туди, вони зупинились на площі міста, оскільки не знайшлось людини, яка би їх прийняла в свій дім на ночівлю.
16 Але пізно ввечері якраз повертався зі своєї праці на полі похилого віку чоловік. Хоч цей муж походив з Єфремового нагір’я, проте мешкав він у Гіві, де місцевими мешканцями були веніямінці.
17 Піднявши свої очі, чоловік побачив на площі міста подорожніх, і цей похилого віку чоловік запитав: Звідкіля мандруєте і куди направляєтесь?
18 Левіт відповів йому: Ми подорожуємо з Вифлеєма Юдейського а йдемо на край Єфремового нагір’я. Адже я сам звідти, а ходив до Вифлеєма Юдейського, тепер же повертаюсь до Господнього Дому , але жодна людина не запросила мене на нічліг.
19 хоч у нас, твоїх слуг , є солома і корм для ослів; маю також хліб і вино для себе, як і для твоєї слугині, та для свого слуги, що з твоїми слугами, – ми не потребуємо нічого.
20 Але цей літній чоловік сказав: Мир тобі! У мене є все, в чому будете мати потребу, лише не ночуйте на площі!
21 Він привів його до свого дому, й нагодував ослів; помивши свої ноги, вони їли та пили.
22 Але щойно вони насолодились гостинністю, як декотрі мешканці міста, чоловіки-негідники, оточили дім й почали грюкати у двері, обзиваючи сивочолого чоловіка, господаря дому, й вимагаючи: Виведи чоловіка, котрий перебуває у твоєму домі, аби ми могли з ним злягтися!
23 Та цей чоловік, господар дому, вийшовши до них сказав їм: Ні, мої брати, не робіть такого злочину! Адже цей чоловік зайшов (є гостем ) у мій дім, – не чиніть з ним такої гидоти.
24 Ось моя дочка-дівиця, а також його наложниця, – я виведу їх, тож чиніть над ними наругу, як захочеться, лише з цим чоловіком не робіть такого безумства!
25 Але ці люди не хотіли й слухати його. Тоді левіт вхопив свою наложницю і вивів її до них у двір; вони ж ґвалтували її та глумилися над нею цілу ніч до самого ранку. Відпустили її, лише на світанку.
26 Удосвіта прийшла та жінка до господи чоловіка, де був її господар, впала під дверима й лежала , поки не розвиднілося.
27 Вранці її господар встав, відкрив двері дому й вийшов, аби продовжити свою подорож, – і от жінка, його наложниця, лежить під дверима дому з простягнутими до порогу руками…
28 Він сказав до неї: Вставай, підемо! Але жодної відповіді не почув. Левіт поклав її мертве тіло на осла, й вирушив до своєї місцевості.
29 Дійшовши до свого дому, він вхопив ножа, взяв свою наложницю й розчленував її по суглобах на дванадцять частин, та розіслав їх у всі околиці Ізраїлю.
30 Отже, кожен, хто це бачив, говорив: Чогось подібного досі в Ізраїлі ще не бачили з того часу, як Ізраїльські нащадки вийшли з єгипетського краю, й до цього дня! Тому подумайте, порадьтеся і скажіть, що маємо робити.