1 Jephthah, a brave soldier from Gilead, was the son of a prostitute. His father Gilead 2 had other sons by his wife, and when they grew up, they forced Jephthah to leave home. They told him, “You will not inherit anything from our father; you are the son of another woman.” 3 Jephthah fled from his brothers and lived in the land of Tob. There he attracted a group of worthless men, and they went around with him.
4 It was some time later that the Ammonites went to war against Israel. 5 When this happened, the leaders of Gilead went to bring Jephthah back from the land of Tob. 6 They told him, “Come and lead us, so that we can fight the Ammonites.”
7 But Jephthah answered, “You hated me so much that you forced me to leave my father's house. Why come to me now that you're in trouble?”
8 They said to Jephthah, “We are turning to you now because we want you to go with us and fight the Ammonites and lead all the people of Gilead.”
9 Jephthah said to them, “If you take me back home to fight the Ammonites and the Lord gives me victory, I will be your ruler.”
10 They replied, “We agree. The Lord is our witness.” 11 So Jephthah went with the leaders of Gilead, and the people made him their ruler and leader. Jephthah stated his terms at Mizpah in the presence of the Lord.
12 Then Jephthah sent messengers to the king of Ammon to say, “What is your quarrel with us? Why have you invaded our country?”
13 The king of Ammon answered Jephthah's messengers, “When the Israelites came out of Egypt, they took away my land from the Arnon River to the Jabbok River and the Jordan River. Now you must give it back peacefully.”
14 Jephthah sent messengers back to the king of Ammon 15 with this answer: “It is not true that Israel took away the land of Moab or the land of Ammon. 16 This is what happened: when the Israelites left Egypt, they went through the desert to the Gulf of Aqaba and came to Kadesh. 17 Then they sent messengers to the king of Edom to ask permission to go through his land. But the king of Edom would not let them. They also asked the king of Moab, but neither would he let them go through his land. So the Israelites stayed at Kadesh. 18 Then they went on through the desert, going around the land of Edom and the land of Moab until they came to the east side of Moab, on the other side of the Arnon River. They camped there, but they did not cross the Arnon because it was the boundary of Moab. 19 Then the Israelites sent messengers to Sihon, the Amorite king of Heshbon, and asked him for permission to go through his country to their own land. 20 But Sihon would not let Israel do it. He brought his whole army together, camped at Jahaz, and attacked Israel. 21 But the Lord, the God of Israel, gave the Israelites victory over Sihon and his army. So the Israelites took possession of all the territory of the Amorites who lived in that country. 22 They occupied all the Amorite territory from the Arnon in the south to the Jabbok in the north and from the desert on the east to the Jordan on the west. 23 So it was the Lord, the God of Israel, who drove out the Amorites for his people, the Israelites. 24 Are you going to try to take it back? You can keep whatever your god Chemosh has given you. But we are going to keep everything that the Lord, our God, has taken for us. 25 Do you think you are any better than Balak son of Zippor, king of Moab? He never challenged Israel, did he? Did he ever go to war against us? 26 For three hundred years Israel has occupied Heshbon and Aroer, and the towns around them, and all the cities on the banks of the Arnon River. Why haven't you taken them back in all this time? 27 No, I have not done you any wrong. You are doing wrong by making war on me. The Lord is the judge. He will decide today between the Israelites and the Ammonites.” 28 But the king of Ammon paid no attention to this message from Jephthah.
29 Then the spirit of the Lord came upon Jephthah. He went through Gilead and Manasseh and returned to Mizpah in Gilead and went on to Ammon. 30 Jephthah promised the Lord: “If you will give me victory over the Ammonites, 31 I will burn as an offering the first person that comes out of my house to meet me, when I come back from the victory. I will offer that person to you as a sacrifice.”
32 So Jephthah crossed the river to fight the Ammonites, and the Lord gave him victory. 33 He struck at them from Aroer to the area around Minnith, twenty cities in all, and as far as Abel Keramim. There was a great slaughter, and the Ammonites were defeated by Israel.
Jephthah's Daughter
34 When Jephthah went back home to Mizpah, there was his daughter coming out to meet him, dancing and playing the tambourine. She was his only child. 35 When he saw her, he tore his clothes in sorrow and said, “Oh, my daughter! You are breaking my heart! Why must it be you that causes me pain? I have made a solemn promise to the Lord, and I cannot take it back!”
36 She told him, “If you have made a promise to the Lord, do what you said you would do to me, since the Lord has given you revenge on your enemies, the Ammonites.” 37 But she asked her father, “Do this one thing for me. Leave me alone for two months, so that I can go with my friends to wander in the mountains and grieve that I must die a virgin.” 38 He told her to go and sent her away for two months. She and her friends went up into the mountains and grieved because she was going to die unmarried and childless. 39 After two months she came back to her father. He did what he had promised the Lord, and she died still a virgin.
This was the origin of the custom in Israel 40 that the Israelite women would go out for four days every year to grieve for the daughter of Jephthah of Gilead.
Суддя Їфтах
1 Їфтах з Гілеаду був могутнім воїном. Він був сином жінки-розпусниці, хоч його батьком був ізраїльтянин Гілеад.
2 Але й законна дружина Гілеада народила йому синів. І коли сини Гілеада від його дружини повиростали, то прогнали Їфтаха з такими словами: Ти не матимеш долі в спадщині нашого батька, тому що ти народжений від іншої жінки!
3 Тому Їфтах утік від своїх братів, і поселився в краю Тов. Навколо Їфтаха збирались усякі негідники й звершували злочинні наскоки.
4 Так сталося, що за якийсь час аммонійські племена почали воювати з Ізраїлем.
5 Коли ж аммонійці стали нападати на Ізраїль, то гілеадські старійшини пішли в край Тов, аби запросити Їфтаха,
6 Вони сказали Їфтахові: Повернись, стань нашим вождем, і будемо разом воювати з аммонійськими племенами!
7 Але Їфтах відповів гілеадським старійшинам: Хіба то не ви мене зненавиділи, прогнавши мене з батьківського дому? Чому ж ви прийшли до мене тепер, коли ви зазнали утисків?
8 А гілеадські старійшини відповіли Їфтахові: Тому тепер ми й звертаємось до тебе, аби ти пішов з нами, та воював з аммонійськими племенами як наш вождь на чолі всіх мешканців Гілеаду!
9 Однак Їфтах перепитав гілеадських старійшин: Якщо ви повертаєте мене, щоб воювати з аммонійцями, і Господь видасть їх мені, то чи й після того я залишатимусь вашим вождем?
10 Господь нехай буде Свідком між нами, – запевнили гілеадські старійшини Їфтаха, – якщо ми не зробимо так, як ти кажеш!
11 Тож Їфтах пішов зі старійшинами Гілеаду, й народ настановив його над собою главою та вождем. Їфтах повторив усі свої слова перед Господом у Міцпі.
12 Після цього Їфтах направив до царя аммонійських племен послів зі словами: Що ти маєш проти мене, вдершись у мій край, аби воювати проти мене?
13 А цар аммонійських племен відповів послам Їфтаха: Тому що Ізраїль по дорозі з Єгипту захопив мої землі від Арнону й до Яббоку, – аж до самого Йордану. Тож поверни мені ті землі добровільно.
14 Але Їфтах знову відправив послів до аммонійського царя
15 з такими словами: Так говорить Їфтах: Не захоплював Ізраїль ні моавської землі, ні краю аммонійців!
16 Адже після свого виходу з Єгипту Ізраїль мандрував пустелею аж до Червоного моря і дійшов до Кадеша.
17 Звідти Ізраїль направив послів до едомського царя з проханням: Дозволь мені пройти через твою землю! Але цар Едому не хотів і слухати цього. Тоді він послав до моавського царя, але і той не погодився. Тому Ізраїль затримався в Кадеші.
18 Потім, мандруючи пустелею, він (Ізраїль ) обійшов едомський край та землю Моава, зі східного боку наблизившись до моавської землі, й отаборився з другого боку Арнону, не порушуючи при цьому кордонів Моаву, оскільки Арнон і був моавським кордоном.
19 Звідти Ізраїль відправив послів до аморейського царя Сіхона, що царював у Хешбоні, передати йому прохання Ізраїлю: Дозволь нам пройти через твою землю в наш край.
20 Але Сіхон не повірив Ізраїлю, що той хоче лише пройти його околицею. Тож Сіхон зібрав усе своє військо й, отаборившись в Ягці, почав воювати з Ізраїлем.
21 І Господь, Бог Ізраїлю, віддав Сіхона й усе його військо в руки Ізраїлю, який їх розгромив. Тож Ізраїль оволодів усім краєм аморейців, котрі мешкали на тій землі.
22 Вони зайняли всю аморейську землю від Арнону і до Яббоку, від пустелі й аж до Йордану.
23 Невже тепер, коли Господь, Бог Ізраїлю, прогнав аморейців заради Свого народу Ізраїлю, ти зможеш знову оволодіти нею?
24 Хіба ти не володієш тим, що дав тобі у володіння твій бог Кемош? Тому все, що віддав нам Господь, наш Бог, – усім тим будемо володіти ми!
25 Хіба ти чимось кращий від моавського царя Валака, Ціппорового сина? Хіба він з’ясовував стосунки з Ізраїлем, або пробував його завоювати?
26 Отже, коли протягом трьохсот років проживав Ізраїль у Хешбоні та в належних до нього околицях, в Ароері та в належних до нього околицях, – тобто в усіх містах, що з обох боків Арнону, – чому ви протягом усього того часу не відбирали землі?
27 Я нічим проти тебе не провинився, тоді як ти здійснюєш проти мене злочин, оголошуючи мені війну. Нехай буде суддею Господь, Який сьогодні розсудить між Ізраїльтянами та аммонійськими племенами!
28 Однак аммонійський цар не прислухався до слів Їфтаха, з якими той звертався до нього.
Обітниця Їфтаха
29 Тоді на Їфтаха зійшов Господній Дух, – він перейшов Гілеад і володіння Манассії, прибув до гілеадської Міцпи, а вже від гілеадської Міцпи вирушив на аммонійців.
30 У той час Їфтах дав перед Господом обітницю в таких словах: Якщо Ти, Господи, дійсно, віддаси аммонійців у мої руки,
31 то коли я повертатимусь після перемоги над аммонійськими племенами, хто лише вийде з дверей мого дому мені назустріч, належатиме Господу, і я принесу його у всепалення.
32 Тож Їфтах виступив проти аммонійців, аби воювати з ними; Господь же віддав їх у його руки.
33 Він наніс їм дуже велику поразку, – від Ароера в напрямку до Мінніту, – захопивши двадцять міст, аж до самого Авель-Кераміму. Таким чином Ізраїльтяни підкорили собі аммонійські племена.
Донька Їфтаха
34 І коли Їфтах наблизився до свого дому в Міцпі, назустріч йому з бубнами й танцями вийшла його дочка. Вона ж у нього була одиначкою, – окрім неї, в нього не було ні сина, ні дочки.
35 Сталося непередбачене , – і тому коли він її побачив, то роздер свій одяг і закричав: Ой горе, донечко моя, ти нанесла мені непоправного удару, зробивши мене найнещаснішим, адже я дав Господу обітницю, і мушу її дотриматись!
36 А вона сказала йому: Таточку мій, раз ти дав таку обітницю Господу, то чини зі мною так, як ти сказав, адже Господь через тебе відплатив твоїм ворогам аммонійцям!
37 При цьому вона попросила свого батька: Перш ніж твоя обітниця буде здійснена, відпусти мене на два місяці, аби я пішла, і, мандруючи по горах разом зі своїми подругами, могла оплакати своє дівоцтво.
38 І він відповів: Іди! Тож він відпустив її на два місяці. Вона пішла зі своїми подругами й оплакувала своє дівоцтво на горах.
39 Після закінчення двох місяців вона повернулась до свого батька, й він виконав відносно неї свою обітницю, так що вона так і не пізнала мужа . І ввійшло в Ізраїлі у звичай таке:
40 щороку ізраїльські дівчата з Гілеаду відправляються на чотири дні оплакувати дочку Їфтаха.