Words of Hope
1 “Comfort my people,” says our God. “Comfort them!
2 Encourage the people of Jerusalem.
Tell them they have suffered long enough
and their sins are now forgiven.
I have punished them in full for all their sins.”
3 A voice cries out,
“Prepare in the wilderness a road for the Lord!
Clear the way in the desert for our God!
4 Fill every valley;
level every mountain.
The hills will become a plain,
and the rough country will be made smooth.
5 Then the glory of the Lord will be revealed,
and all people will see it.
The Lord himself has promised this.”
6 A voice cries out, “Proclaim a message!”
“What message shall I proclaim?” I ask.
“Proclaim that all human beings are like grass;
they last no longer than wild flowers.
7 Grass withers and flowers fade
when the Lord sends the wind blowing over them.
People are no more enduring than grass.
8 Yes, grass withers and flowers fade,
but the word of our God endures forever.”
9 Jerusalem, go up on a high mountain
and proclaim the good news!
Call out with a loud voice, Zion;
announce the good news!
Speak out and do not be afraid.
Tell the towns of Judah
that their God is coming!
10 The Sovereign Lord is coming to rule with power,
bringing with him the people he has rescued.
11 He will take care of his flock like a shepherd;
he will gather the lambs together
and carry them in his arms;
he will gently lead their mothers.
Israel's Incomparable God
12 Can anyone measure the ocean by handfuls
or measure the sky with his hands?
Can anyone hold the soil of the earth in a cup
or weigh the mountains and hills on scales?
13 Can anyone tell the Lord what to do?
Who can teach him or give him advice?
14 With whom does God consult
in order to know and understand
and to learn how things should be done?
15 To the Lord the nations are nothing,
no more than a drop of water;
the distant islands are as light as dust.
16 All the animals in the forests of Lebanon
are not enough for a sacrifice to our God,
and its trees are too few to kindle the fire.
17 The nations are nothing at all to him.
18 To whom can God be compared?
How can you describe what he is like?
19 He is not like an idol that workers make,
that metalworkers cover with gold
and set in a base of silver.
20 Anyone who cannot afford silver or gold
chooses wood that will not rot.
He finds a skillful worker
to make an image that won't fall down.
21 Do you not know?
Were you not told long ago?
Have you not heard how the world began?
22 It was made by the one who sits on his throne
above the earth and beyond the sky;
the people below look as tiny as ants.
He stretched out the sky like a curtain,
like a tent in which to live.
23 He brings down powerful rulers
and reduces them to nothing.
24 They are like young plants,
just set out and barely rooted.
When the Lord sends a wind,
they dry up and blow away like straw.
25 To whom can the holy God be compared?
Is there anyone else like him?
26 Look up at the sky!
Who created the stars you see?
The one who leads them out like an army,
he knows how many there are
and calls each one by name!
His power is so great—
not one of them is ever missing!
27 Israel, why then do you complain
that the Lord doesn't know your troubles
or care if you suffer injustice?
28 Don't you know? Haven't you heard?
The Lord is the everlasting God;
he created all the world.
He never grows tired or weary.
No one understands his thoughts.
29 He strengthens those who are weak and tired.
30 Even those who are young grow weak;
young people can fall exhausted.
31 But those who trust in the Lord for help
will find their strength renewed.
They will rise on wings like eagles;
they will run and not get weary;
they will walk and not grow weak.
Потіха для Ізраїльського народу
1 Потішайте, потішайте Мій народ! – каже ваш Бог.
2 Приємне скажіть Єрусалиму, – проголосіть йому, що його боротьба завершилась і його провина прощена, – адже за всі свої гріхи він одержав з Господніх рук удвічі більше.
3 Чути голос волаючого в пустелі: Приготуйте Господеві дорогу, – рівняйте в степу стежку нашому Богові!
4 Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться; кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях стане рівниною.
5 І з’явиться слава Господня, – кожне творіння побачить її, бо так провістили Господні уста.
6 А ще голос сказав: Сповіщай! І я запитав: Що сповіщати? Усяке тіло – трава, і вся його чарівність, як квітка польова.
7 Засихає трава, і квітка в’яне від одного лише Господнього подиху. І справді, – люди, як трава.
8 Трава засихає, квітка в’яне, але слово нашого Бога залишається незмінним повіки!
9 Вийди на високу гору, благовіснику Сіону! Заволай щосили благовіснику Єрусалима! Волай, і не бійся! Говори містам Юдеї: Ось Бог ваш!
10 Мій Владика Господь гряде у великій могутності. В Його руках влада, – Його винагорода з Ним, а Його відплата перед Ним.
11 Як пастир, Він пастиме Свою отару, братиме на руки ягнят, і на Своїх грудях носитиме їх; а дійних бережно водитиме.
Велич і могутність Господа
12 Хто пригорщею вичерпав з моря воду, або виміряв п’яддю небеса, чи зібрав би в якусь мірку земний порох? Хто на своїй вазі зважив гори і пагорби – на терезах?
13 Хто збагнув Господнього Духа, і яка людина давала Йому свої поради?
14 З ким Він радився, аби набратися розуму? Хто Його навчає правосуддю, знань і доріг премудрості?
15 Адже народи перед Ним , як краплі з відра, як пилинки на вагових терезах. У Його руках острови важать не більше, ніж порошинки.
16 Навіть усього Лівану не вистачило б для жертовного вогню, і всієї його (Лівану ) звірини – на всепалення.
17 Усі народи супроти Нього, як ніщо, – вони вважаються У Нього марнотою і порожнечею.
18 З ким ви порівняєте Бога, і до кого уподібните Його?
19 Може до ідола, образ якого вилив митець, а золотар покрив його золотом і обвішав срібними ланцюжками?‥
20 А хто бідніший і неспроможний на такий дар, вибирає собі дерево, що не гниє, шукає вправного майстра, щоб витесав божка, який стояв би непорушно.
21 Хіба ви не знаєте? Хіба ви не чули? Хіба вам не сповіщено що було від початку, і ви не знаєте, як була створена земля?
22 Господь урядує над кругом землі, а її мешканці, – як сарана. Він розпростер небо, як покров, – встановив, наче намет для проживання.
23 Він у ніщо перетворює володарів, а суддів землі – у марноту.
24 Адже, ледве їх посадили, щойно їх посіяли, і їхній стовбур ще не укоренився в землі, як Він дихне на них, і вони сохнуть, – а буря їх розносить, як полову.
25 Тож з ким Мене порівняєте, щоб Мені був як рівня? – питає Святий.
26 Підніміть свої очі угору і подивіться. Хто все це створив? Хто виводить зорі за числом і всіх їх кличе поіменно? Настільки велика Його могутність і сила, що ні одної не забракне.
27 Чому ж ти, Якове, говориш і чому, Ізраїлю, повторюєш: Дорога моя закрита від Господа, і мої судові справи не доходять до Бога?
28 Хіба ти не знаєш, чи не чув, що наш Господь – Бог вічний?! Він, Творець землі і Всесвіту, – не знемагає і не втомлюється! Його розум і задуми незбагненні!
29 Він дає втомленому силу і підтримує знеможеного.
30 Адже втомлюються і знемагають молоді люди, – спотикаються і падають юнаки, –
31 але хто покладається на Господа, відновлятимуться силами! Вони розправлять крила, як орли, – побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться.