King Hezekiah's Illness and Recovery
(2 Kings 20.1-112 Chronicles 32.24-26)1 About this time King Hezekiah became sick and almost died. The prophet Isaiah son of Amoz went to see him and said to him, “The Lord tells you that you are to put everything in order because you will not recover. Get ready to die.”
2 Hezekiah turned his face to the wall and prayed: 3 “Remember, Lord, that I have served you faithfully and loyally, and that I have always tried to do what you wanted me to.” And he began to cry bitterly.
4 Then the Lord commanded Isaiah 5 to go back to Hezekiah and say to him, “I, the Lord, the God of your ancestor David, have heard your prayer and seen your tears; I will let you live fifteen years longer. 6 I will rescue you and this city of Jerusalem from the emperor of Assyria, and I will continue to protect the city.”
21 Isaiah told the king to put a paste made of figs on his boil, and he would get well. 22 Then King Hezekiah asked, “What is the sign to prove that I will be able to go to the Temple?”
7 Isaiah replied, “The Lord will give you a sign to prove that he will keep his promise. 8 On the stairway built by King Ahaz, the Lord will make the shadow go back ten steps.” And the shadow moved back ten steps.
9 After Hezekiah recovered from his illness, he wrote this song of praise:
10 I thought that in the prime of life
I was going to the world of the dead,
Never to live out my life.
11 I thought that in this world of the living
I would never again see the Lord
Or any living person.
12 My life was cut off and ended,
Like a tent that is taken down,
Like cloth that is cut from a loom.
I thought that God was ending my life.
13 All night I cried out with pain,
As if a lion were breaking my bones.
I thought that God was ending my life.
14 My voice was thin and weak,
And I moaned like a dove.
My eyes grew tired from looking to heaven.
Lord, rescue me from all this trouble.
15 What can I say? The Lord has done this.
My heart is bitter, and I cannot sleep.
16 Lord, I will live for you, for you alone;
Heal me and let me live.
17 My bitterness will turn into peace.
You save my life from all danger;
You forgive all my sins.
18 No one in the world of the dead can praise you;
The dead cannot trust in your faithfulness.
19 It is the living who praise you,
As I praise you now.
Parents tell their children how faithful you are.
20 Lord, you have healed me.
We will play harps and sing your praise,
Sing praise in your Temple as long as we live.
Смертельна хвороба Єзекії та його чудесне зцілення
1 У той час Єзекія смертельно захворів. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому, що говорить Господь: Віддай розпорядження своїм домашнім, бо ти не виздоровієш, а помреш.
2 Єзекія повернувся обличчям до стіни, і став молитися до Господа,
3 говорячи: О, Господи, згадай, благаю, як я ходив перед Тобою в правді та вірності серця й робив те, що Тобі до вподоби! Після цих слів Єзекія почав гірко ридати.
4 І було Господнє слово до Ісаї такого змісту:
5 Іди і повідом Єзекію, що говорить Господь, Бог твого батька Давида: Почув Я твою молитву, і побачив твої сльози, – Я додаю до твого віку ще п’ятнадцять років.
6 Я захищу тебе і це місто від ассирійського царя, – Я берегтиму це місто.
7 І ось тобі ознака від Господа, що Господь здійснює обіцяне слово:
8 Я заверну назад на десять ступенів тінь від сонця, що вже пройшла, по ступенях Ахазових . І повернулась тінь від сонця назад на десять ступенів, по ступенях, по яких вона вже пройшла.
Молитва царя Єзекії після його зцілення
9 Запис юдейського царя Єзекії, після того як він був хворий і виздоровів від своєї хвороби.
10 Я вважав, що в половині мого віку я буду позбавлений решти моїх літ, – я повинен відійти до брам Шеолу,
11 тому й казав: Більше не побачу я Господа, – мого Господа на землі живих; більше не бачитиму й людей – мешканців краю.
12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.
13 Аж до ранку волаю я про допомогу, тоді як Він, наче лев, трощить мої кості, вдень і вночі наближаючи мою кончину.
14 Я скиглю, наче ластівка чи журавель, туркочу, як голуб, – я змучився, дивлячись угору. Владико мій, я пригнічений, – заступись за мене!
15 Що мені ще казати? Адже, що Він мені пообіцяв, те зробить. У гіркоті своєї душі доживатиму свій вік.
16 Мій Владико! Чим живуть усі люди, у тому і життя мого духа. Але Ти оздоровиш мене, дасиш мені життя!
17 Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, – любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.
18 Адже не шеол Тебе прославлятиме, й не мертві хвалитимуть Тебе, – не ті, котрі сходять у могилу, покладатимуться на Твоє милосердя.
19 Живий, тільки живий Тебе прославлятиме, як оце я сьогодні, – батько дітям сповіщатиме про Твоє милосердя!
20 Господь – спасіння моє, тому в усі дні нашого життя співатимемо в Господньому Храмі.
21 І сказав Ісая: Нехай зроблять пластир зі смокв (інжиру ), й прикладуть його до пухлини, і він виздоровіє.
22 А Єзекія запитав: Яка ознака, що я знову піду в Господній Дім !