A Prayer of Habakkuk
1 This is a prayer of the prophet Habakkuk:
2 O Lord, I have heard of what you have done,
and I am filled with awe.
Now do again in our times
the great deeds you used to do.
Be merciful, even when you are angry.
3 God is coming again from Edom;
the holy God is coming from the hills of Paran.
His splendor covers the heavens,
and the earth is full of his praise.
4 He comes with the brightness of lightning;
light flashes from his hand,
there where his power is hidden.
5 He sends disease before him
and commands death to follow him.
6 When he stops, the earth shakes;
at his glance the nations tremble.
The eternal mountains are shattered;
the everlasting hills sink down,
the hills where he walked in ancient times.
7 I saw the people of Cushan afraid
and the people of Midian tremble.
8 Was it the rivers that made you angry, Lord?
Was it the sea that made you furious?
You rode upon the clouds;
the storm cloud was your chariot,
as you brought victory to your people.
9 You got ready to use your bow,
ready to shoot your arrows.
Your lightning split open the earth.
10 When the mountains saw you, they trembled;
water poured down from the skies.
The waters under the earth roared,
and their waves rose high.
11 At the flash of your speeding arrows
and the gleam of your shining spear,
the sun and the moon stood still.
12 You marched across the earth in anger;
in fury you trampled the nations.
13 You went out to save your people,
to save your chosen king.
You struck down the leader of the wicked
and completely destroyed his followers.
14 Your arrows pierced the commander of his army
when it came like a storm to scatter us,
gloating like those who secretly oppress the poor.
15 You trampled the sea with your horses,
and the mighty waters foamed.
16 I hear all this, and I tremble;
my lips quiver with fear.
My body goes limp,
and my feet stumble beneath me.
I will quietly wait for the time to come
when God will punish those who attack us.
17 Even though the fig trees have no fruit
and no grapes grow on the vines,
even though the olive crop fails
and the fields produce no grain,
even though the sheep all die
and the cattle stalls are empty,
18 I will still be joyful and glad,
because the Lord God is my savior.
19 The Sovereign Lord gives me strength.
He makes me sure-footed as a deer
and keeps me safe on the mountains.
Молитва Аввакума
1 Молитва пророка Аввакума для мінорного співу.
2 Господи, я почув вістку про Тебе, і мені стало страшно! Господи, оживи Свою справу за наших днів! У наші роки яви Себе і в гніві Своїм згадай про милосердя!
3 Бог йде від Темана, Святий – від гори Паран . Музична пауза .
Небеса покриті Його величчю, а Його славою наповнена земля.
4 Сяйво від Нього, як сонячне світло, а з Його рук виходять промені, – там таємниця Його сили.
5 Перед Ним йде моровиця, а слідом за Ним – палаючий вогонь .
6 Він ступає, – і трясеться земля. Він подивиться, – і тремтять народи. Віковічні гори розколюються, а відвічні пагорби западають (провалюються ), – Його дороги споконвічні.
7 Я бачив горе в ефіопських поселеннях. Тремтять у розгубленості мідіянські намети.
8 Але хіба гніваєшся Ти, Господи, на ріки? Хіба на водні потоки чи на море Твоє обурення, що сідаєш Ти на Своїх коней, і на Твої колісниці спасіння?
9 Ти підняв Свій лук, давши стрілам клятвений наказ. Музична пауза.
Ти розсік землю ріками.
10 Побачивши Тебе, захитались гори, ринули води потопу, подала свій голос безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі ).
11 При сяйві Твоїх блискавичних стріл, – при світлі Твого сяючого списа сонце й місяць застигли на місці.
12 У Своєму гніві ступаєш по землі, – в обуренні караєш народи.
13 Ти вирушаєш на порятунок Свого народу, щоб спасти Свого Помазаника. Ти розтрощив голову нечестивого дому, оголивши його з ніг до голови. Музична пауза .
14 Ти прошив голови його можновладців їхніми ж списами, коли вони примчали, як ураган, і вже готувались нас розпорошити, – таємно радіючи, вони були вже готові таємно проковтнути убогого.
15 Твоїми кіньми Ти топчеш море, здіймаючи шумовиння великих вод.
16 Я почув, і затремтіло моє нутро під час цієї вістки, задрижали мої губи, – біль пройняв мої кості, й почали підкошуватись піді мною мої ноги. Але я повинен залишатись спокійним, очікуючи дня скорботи, який прийде на народ, котрий чинить для нас утиски.
17 Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, –
18 то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!
19 Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!
(Диригентові хору в супроводі струнних інструментів ).