1 So Joseph took five of his brothers and went to the king. He told him, “My father and my brothers have come from Canaan with their flocks, their herds, and all that they own. They are now in the region of Goshen.” 2 He then presented his brothers to the king. 3 The king asked them, “What is your occupation?”
“We are shepherds, sir, just as our ancestors were,” they answered. 4 “We have come to live in this country, because in the land of Canaan the famine is so severe that there is no pasture for our flocks. Please give us permission to live in the region of Goshen.” 5 The king said to Joseph, “Now that your father and your brothers have arrived, 6 the land of Egypt is theirs. Let them settle in the region of Goshen, the best part of the land. And if there are any capable men among them, put them in charge of my own livestock.”
7 Then Joseph brought his father Jacob and presented him to the king. Jacob gave the king his blessing, 8 and the king asked him, “How old are you?”
9 Jacob answered, “My life of wandering has lasted a hundred and thirty years. Those years have been few and difficult, unlike the long years of my ancestors in their wanderings.” 10 Jacob gave the king a farewell blessing and left. 11 Then Joseph settled his father and his brothers in Egypt, giving them property in the best of the land near the city of Rameses, as the king had commanded. 12 Joseph provided food for his father, his brothers, and all the rest of his father's family, including the very youngest.
The Famine
13 The famine was so severe that there was no food anywhere, and the people of Egypt and Canaan became weak with hunger. 14 As they bought grain, Joseph collected all the money and took it to the palace. 15 When all the money in Egypt and Canaan was spent, the Egyptians came to Joseph and said, “Give us food! Don't let us die. Do something! Our money is all gone.”
16 Joseph answered, “Bring your livestock; I will give you food in exchange for it if your money is all gone.” 17 So they brought their livestock to Joseph, and he gave them food in exchange for their horses, sheep, goats, cattle, and donkeys. That year he supplied them with food in exchange for all their livestock.
18 The following year they came to him and said, “We will not hide the fact from you, sir, that our money is all gone and our livestock belongs to you. There is nothing left to give you except our bodies and our lands. 19 Don't let us die. Do something! Don't let our fields be deserted. Buy us and our land in exchange for food. We will be the king's slaves, and he will own our land. Give us grain to keep us alive and seed so that we can plant our fields.”
20 Joseph bought all the land in Egypt for the king. Every Egyptian was forced to sell his land, because the famine was so severe; and all the land became the king's property. 21 Joseph made slaves of the people from one end of Egypt to the other. 22 The only land he did not buy was the land that belonged to the priests. They did not have to sell their lands, because the king gave them an allowance to live on. 23 Joseph said to the people, “You see, I have now bought you and your lands for the king. Here is seed for you to sow in your fields. 24 At the time of harvest you must give one-fifth to the king. You can use the rest for seed and for food for yourselves and your families.”
25 They answered, “You have saved our lives; you have been good to us, sir, and we will be the king's slaves.” 26 So Joseph made it a law for the land of Egypt that one-fifth of the harvest should belong to the king. This law still remains in force today. Only the lands of the priests did not become the king's property.
Jacob's Last Request
27 The Israelites lived in Egypt in the region of Goshen, where they became rich and had many children. 28 Jacob lived in Egypt seventeen years, until he was a hundred and forty-seven years old. 29 When the time drew near for him to die, he called for his son Joseph and said to him, “Place your hand between my thighs and make a solemn vow that you will not bury me in Egypt. 30 I want to be buried where my fathers are; carry me out of Egypt and bury me where they are buried.”
Joseph answered, “I will do as you say.”
31 Jacob said, “Make a vow that you will.” Joseph made the vow, and Jacob gave thanks there on his bed.
Зустріч сім’ї Йосифа з фараоном та поселення у землі Ґошен
1 Тож Йосиф прийшов і повідомив фараонові: Мій батько і мої брати, зі своїми вівцями і волами, а також з усім своїм майном прибули з ханаанського краю. Зараз вони перебувають у землі Ґошен.
2 Він узяв із собою п’ятьох чоловіків, своїх братів, і представив їх фараону.
3 Фараон же запитав його братів: Яке ваше заняття? Вони відповіли фараонові: Слуги твої – ми і наші батьки – пастухи отар.
4 Ми прибули, щоби жити на цій землі, – продовжили вони перед фараоном, – адже немає пасовиськ для овець твоїх рабів, оскільки в ханаанській землі сильний голод. Тому тепер благаємо: дозволь твоїм слугам поселитися в землі Ґошен.
5 Фараон сказав Йосифові: Твій батько і твої брати прибули до тебе.
6 Єгипетська країна перед тобою, тож посели свого батька і своїх братів на найкращій землі. Нехай живуть у землі Ґошен, а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх наглядачами і за моєю худобою.
7 Йосиф привів також свого батька Якова і представив його фараонові. Яків поблагословив фараона.
8 Фараон запитав Якова: Скільки років ти прожив?
9 Відповів Яків фараонові: Вік мого кочування – сто тридцять років. Роки мого життя були короткими та важкими й не досягають віку життя моїх батьків, тобто років їхнього подорожування.
10 Яків ще раз поблагословив фараона і вийшов від нього .
11 Тож поселив Йосиф свого батька та своїх братів, надавши їм володіння на найкращій землі єгипетського краю, – в землі Рамсес, – як і наказав фараон.
12 І забезпечував Йосиф хлібом свого батька, своїх братів і всю родину свого батька, в тому числі і малолітніх дітей.
Йосиф бореться з голодом
13 Хліба не було в усій країні і лютував дуже великий голод. Були виснажені голодом і єгипетська земля, і ханаанські землі.
14 Йосиф зібрав усі гроші, що були в людей єгипетської та ханаанської земель, за зерно, яке вони купували, й виділяв їм хліб. Ці гроші Йосиф вніс до фараонового дому.
15 Коли ж закінчилися гроші в єгипетському краю і в ханаанському краю, то всі єгиптяни прийшли до Йосифа з проханням: Дай нам хліба; невже нам вмирати перед тобою через те, що закінчилися гроші?
16 А Йосиф відповів: Якщо закінчилися гроші, то приганяйте вашу худобу; я даватиму зерно за вашу худобу.
17 Тож вони приганяли худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, овець, волів і за ослів. Того року Йосиф забезпечував людей хлібом за всю їхню худобу.
18 Але рік той закінчився. Наступного року люди знову прийшли до нього з проханням: Не хочемо приховувати від нашого володаря, що ми не маємо вже ні грошей, ні худоби для нашого володаря. Нам не залишається більше нічого перед нашим володарем, хіба що лише власні тіла та наші землі.
19 Навіщо гинути нам і нашим землям перед тобою? Купи нас і наші землі за хліб. І станемо ми з нашими землями підневільними фараона. Дай нам насіння, аби ми залишилися при житті та не померли; та й землі наші не спустошаться.
20 Так Йосиф скупив усю єгипетську землю для фараона; кожний єгиптянин продав своє поле, оскільки голод продовжував лютувати. З того часу земля стала фараоновою власністю.
21 Народ же він переселяв у міста, від одного краю Єгипту до другого краю.
22 Йосиф не купив лише земель жерців, тому що священики отримували частку від фараона і жили з того паю, який виділяв їм фараон. Через те вони не продали своїх земель.
23 Після цього Йосиф сказав народу: Ось я сьогодні купив вас і ваші землі для фараона. Нині даю вам насіння; тож засівайте землю,
24 а в жнива п’яту частину віддаватимете фараонові, а чотири частини будуть вам самим як для засіву поля, так і для їжі, – вам та всім вашим родинам, щоб ваші діти мали що їсти.
25 Люди ж відповіли: Ти врятував нам життя; ми знайшли милість в очах нашого володаря, тому будемо фараоновими слугами.
26 Так Йосифом був виданий декрет відносно єгипетської землі, який чинний аж до сьогодні: п’ята частина врожаю належить фараонові, за винятком земель жерців, що не стали власністю фараона.
27 Що ж до Ізраїля, то вони оселилися в єгипетському краю, на землі Ґошен; вони успадкували її, намножилися і стали дуже численними.
Останнє бажання Якова
28 Яків прожив у єгипетському краю ще сімнадцять років. Усього віку життя Якова було сто сорок сім років.
29 Наблизився день смерті Ізраїля. Тож він покликав свого сина Йосифа і сказав йому: Якщо я знайшов ласку в твоїх очах, то поклади свою руку під моє стегно і вияви щодо мене милість і справедливість: ти не поховаєш мене в Єгипті,
30 але я лежатиму з моїми батьками! Ти винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф відповів: Я виконаю твоє прохання.
31 Присягнись мені! – сказав Яків . І той присягнувся батькові . А Ізраїль вклонився на узголів’ї постелі.