Jacob Prepares to Meet Esau
1 As Jacob went on his way, some angels met him. 2 When he saw them, he said, “This is God's camp”; so he named the place Mahanaim.
3 Jacob sent messengers ahead of him to his brother Esau in the country of Edom. 4 He instructed them to say: “I, Jacob, your obedient servant, report to my master Esau that I have been staying with Laban and that I have delayed my return until now. 5 I own cattle, donkeys, sheep, goats, and slaves. I am sending you word, sir, in the hope of gaining your favor.”
6 When the messengers came back to Jacob, they said, “We went to your brother Esau, and he is already on his way to meet you. He has four hundred men with him.” 7 Jacob was frightened and worried. He divided into two groups the people who were with him, and also his sheep, goats, cattle, and camels. 8 He thought, “If Esau comes and attacks the first group, the other may be able to escape.”
9 Then Jacob prayed, “God of my grandfather Abraham and God of my father Isaac, hear me! You told me, Lord, to go back to my land and to my relatives, and you would make everything go well for me. 10 I am not worth all the kindness and faithfulness that you have shown me, your servant. I crossed the Jordan with nothing but a walking stick, and now I have come back with these two groups. 11 Save me, I pray, from my brother Esau. I am afraid—afraid that he is coming to attack us and destroy us all, even the women and children. 12 Remember that you promised to make everything go well for me and to give me more descendants than anyone could count, as many as the grains of sand along the seashore.”
13-15 After spending the night there, Jacob chose from his livestock as a present for his brother Esau: 200 female goats and 20 males, 200 female sheep and 20 males, 30 milk camels with their young, 40 cows and 10 bulls, 20 female donkeys and 10 males. 16 He divided them into herds and put one of his servants in charge of each herd. He said to them, “Go ahead of me, and leave a space between each herd and the one behind it.” 17 He ordered the first servant, “When my brother Esau meets you and asks, ‘Who is your master? Where are you going? Who owns these animals in front of you?’ 18 you must answer, ‘They belong to your servant Jacob. He sends them as a present to his master Esau. Jacob himself is right behind us.’” 19 He gave the same order to the second, the third, and to all the others who were in charge of the herds: “This is what you must say to Esau when you meet him. 20 You must say, ‘Yes, your servant Jacob is right behind us.’” Jacob was thinking, “I will win him over with the gifts, and when I meet him, perhaps he will forgive me.” 21 He sent the gifts on ahead of him and spent that night in camp.
Jacob Wrestles at Peniel
22 That same night Jacob got up, took his two wives, his two concubines, and his eleven children, and crossed the Jabbok River. 23 After he had sent them across, he also sent across all that he owned, 24 but he stayed behind, alone.
Then a man came and wrestled with him until just before daybreak. 25 When the man saw that he was not winning the struggle, he hit Jacob on the hip, and it was thrown out of joint. 26 The man said, “Let me go; daylight is coming.”
“I won't, unless you bless me,” Jacob answered.
27 “What is your name?” the man asked.
“Jacob,” he answered.
28 The man said, “Your name will no longer be Jacob. You have struggled with God and with men, and you have won; so your name will be Israel.”
29 Jacob said, “Now tell me your name.”
But he answered, “Why do you want to know my name?” Then he blessed Jacob.
30 Jacob said, “I have seen God face-to-face, and I am still alive”; so he named the place Peniel. 31 The sun rose as Jacob was leaving Peniel, and he was limping because of his hip. 32 Even today the descendants of Israel do not eat the muscle which is on the hip joint, because it was on this muscle that Jacob was hit.
Приготування до зустрічі з Ісавом
1 Вставши раненько, Лаван поцілував своїх онуків та своїх дочок і поблагословив їх. Повернувшись, Лаван пішов у свою місцевість.
2 Яків також вирушив у дорогу, і його зустріли Божі ангели.
3 Побачивши ангелів, Яків сказав: Це Боже військо. Тому й назвав те місце: Маханаїм.
4 Яків направив перед собою посланців до свого брата Ісава, в землю Сеір, до місцевості Едом,
5 звелівши їм казати: Перекажіть моєму володареві Ісавові: До тебе звертається твій слуга Яків: Проживав я у Лавана і затримався аж дотепер.
6 У мене є воли, осли, вівці, слуги і слугині; тож бажаю про це повідомити моєму володареві, щоб знайти милість у твоїх очах.
7 Повернувшись, посланці розповіли Якову: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік.
8 Вельми злякався Яків і стривожився. Тому поділив людей, які були з ним, а також волів, овець і верблюдів на два табори.
9 Якщо Ісав нападе на один табір, – говорив він, – і знищить його, то другий табір врятується.
10 Після цього Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися у свій край, до своєї родини, а Я допомагатиму тобі!
11 Я не заслуговую всієї Твоєї милості й усієї вірності, яку Ти виявив Своєму слузі. Адже з однією лише моєю палицею перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.
12 Визволи мене, благаю , з руки мого брата, – з руки Ісава, бо я його боюся, щоби, прийшовши, він не вбив мене та матерів з дітьми.
13 Ти ж обіцяв: Неодмінно чинитиму тобі добре й намножу твоїх нащадків як морський пісок, якого неможливо перерахувати через велике їх число.
14 Так він провів там ту ніч. З того, що було під руками, він відділив у дар для свого брата Ісава:
15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
16 тридцять дійних верблюдиць з їх верблюденятами, сорок корів, десять биків, двадцять ослиць і десять ослів.
17 Кожне стадо окремо він передав у руки своїх слуг і наказав їм: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадами.
18 Першому він звелів, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає: Чий ти, куди йдеш і чиє це стадо , що йде перед тобою?
19 То скажи: Твого слуги Якова; це подарунок, посланий моєму володарю Ісаву. Та ось і сам він іде за нами.
20 Те саме сказав він другому, третьому і всім, які йшли за стадами, кажучи: Саме такі слова говоріть Ісаву, коли його зустрінете.
21 Щоразу додавайте: Ось і твій слуга Яків іде за нами. Адже він гадав: Умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, а потім і сам з’явлюсь перед ним, – можливо, прийме мене добре .
Боротьба Якова з Богом та отримання нового імені – Ізраїль
22 Отже, дари випереджували Якова. Сам же він у ту ніч залишався в таборі.
23 Встав він тієї ночі, взяв обох своїх жінок, обох їхніх слугинь, а також своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Яббок.
24 Він усіх їх перевів через потік, а за ними також перепровадив усе, що йому належало.
25 Тож Яків залишився один; і боровся з ним якийсь Чоловік, аж поки не почало світати.
26 Та, зрозумівши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і м’яз стегна Якова був ушкоджений, коли Він боровся з ним.
27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Яків же відповів: Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене.
28 Запитав Він Якова : Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків.
29 Він же сказав: Твоє ім’я не буде більше Яків, а зватимешся Ізраїль, бо ти витримав змагання з Богом і є сильний між людьми.
30 Тоді Яків попросив: Назви, будь ласка , Своє ім’я. У відповідь Той сказав: Чого ти питаєш про Моє ім’я? І з цими словами поблагословив його там.
31 І Яків назвав те місце Пенуел, говорячи : Я бачив Бога обличчям в обличчя, і моя душа залишилася живою.
32 Засяяло Якову сонце, коли він залишав Пенуел. Йдучи , він кульгав через біль у своєму стегні.
33 Ось чому Ізраїльські сини й досі не їдять сухожилля м’яза стегна, бо Той, що боровся доторкнувся до м’яза стегна Якова, тобто до сухожилля.