Isaac Blesses Jacob
1 Isaac was now old and had become blind. He sent for his older son Esau and said to him, “Son!”
“Yes,” he answered.
2 Isaac said, “You see that I am old and may die soon. 3 Take your bow and arrows, go out into the country, and kill an animal for me. 4 Cook me some of that tasty food that I like, and bring it to me. After I have eaten it, I will give you my final blessing before I die.”
5 While Isaac was talking to Esau, Rebecca was listening. So when Esau went out to hunt, 6 she said to Jacob, “I have just heard your father say to Esau, 7 ‘Bring me an animal and cook it for me. After I have eaten it, I will give you my blessing in the presence of the Lord before I die.’ 8 Now, son,” Rebecca continued, “listen to me and do what I say. 9 Go to the flock and pick out two fat young goats, so that I can cook them and make some of that food your father likes so much. 10 You can take it to him to eat, and he will give you his blessing before he dies.”
11 But Jacob said to his mother, “You know that Esau is a hairy man, but I have smooth skin. 12 Perhaps my father will touch me and find out that I am deceiving him; in this way, I will bring a curse on myself instead of a blessing.”
13 His mother answered, “Let any curse against you fall on me, my son; just do as I say, and go and get the goats for me.” 14 So he went to get them and brought them to her, and she cooked the kind of food that his father liked. 15 Then she took Esau's best clothes, which she kept in the house, and put them on Jacob. 16 She put the skins of the goats on his arms and on the hairless part of his neck. 17 She handed him the tasty food, along with the bread she had baked.
18 Then Jacob went to his father and said, “Father!”
“Yes,” he answered. “Which of my sons are you?”
19 Jacob answered, “I am your older son Esau; I have done as you told me. Please sit up and eat some of the meat that I have brought you, so that you can give me your blessing.”
20 Isaac said, “How did you find it so quickly, son?”
Jacob answered, “The Lord your God helped me find it.”
21 Isaac said to Jacob, “Please come closer so that I can touch you. Are you really Esau?” 22 Jacob moved closer to his father, who felt him and said, “Your voice sounds like Jacob's voice, but your arms feel like Esau's arms.” 23 He did not recognize Jacob, because his arms were hairy like Esau's. He was about to give him his blessing, 24 but asked again, “Are you really Esau?”
“I am,” he answered.
25 Isaac said, “Bring me some of the meat. After I eat it, I will give you my blessing.” Jacob brought it to him, and he also brought him some wine to drink. 26 Then his father said to him, “Come closer and kiss me, son.” 27 As he came up to kiss him, Isaac smelled his clothes—so he gave him his blessing. He said, “The pleasant smell of my son is like the smell of a field which the Lord has blessed. 28 May God give you dew from heaven and make your fields fertile! May he give you plenty of grain and wine! 29 May nations be your servants, and may peoples bow down before you. May you rule over all your relatives, and may your mother's descendants bow down before you. May those who curse you be cursed, and may those who bless you be blessed.”
Esau Begs for Isaac's Blessing
30 Isaac finished giving his blessing, and as soon as Jacob left, his brother Esau came in from hunting. 31 He also cooked some tasty food and took it to his father. He said, “Please, father, sit up and eat some of the meat that I have brought you, so that you can give me your blessing.”
32 “Who are you?” Isaac asked.
“Your older son Esau,” he answered.
33 Isaac began to tremble and shake all over, and he asked, “Who was it, then, who killed an animal and brought it to me? I ate it just before you came. I gave him my final blessing, and so it is his forever.”
34 When Esau heard this, he cried out loudly and bitterly and said, “Give me your blessing also, father!”
35 Isaac answered, “Your brother came and deceived me. He has taken away your blessing.”
36 Esau said, “This is the second time that he has cheated me. No wonder his name is Jacob. He took my rights as the first-born son, and now he has taken away my blessing. Haven't you saved a blessing for me?”
37 Isaac answered, “I have already made him master over you, and I have made all his relatives his slaves. I have given him grain and wine. Now there is nothing that I can do for you, son!”
38 Esau continued to plead with his father: “Do you have only one blessing, father? Bless me too, father!” He began to cry.
39 Then Isaac said to him,
“No dew from heaven for you,
No fertile fields for you.
40 You will live by your sword,
But be your brother's slave.
Yet when you rebel,
You will break away from his control.”
41 Esau hated Jacob, because his father had given Jacob the blessing. He thought, “The time to mourn my father's death is near; then I will kill Jacob.”
42 But when Rebecca heard about Esau's plan, she sent for Jacob and said, “Listen, your brother Esau is planning to get even with you and kill you. 43 Now, son, do what I say. Go at once to my brother Laban in Haran, 44 and stay with him for a while, until your brother's anger cools down 45 and he forgets what you have done to him. Then I will send someone to bring you back. Why should I lose both of my sons on the same day?”
Isaac Sends Jacob to Laban
46 Rebecca said to Isaac, “I am sick and tired of Esau's foreign wives. If Jacob also marries one of these Hittites, I might as well die.”
Ісаак благословляє Якова
1 Коли Ісаак постарів і його зір ослаб, так що він перестав бачити, то покликав свого старшого сина Ісава з такими словами: Сину мій! А той відповів: Ось я!
2 Він же промовив: Я вже в похилому віці і не знаю дня моєї смерті.
3 Тому візьми тепер свою зброю – свого сагайдака та свого лука, – вийди в поле і вполюй мені дичини.
4 Приготуй мені страву, яку я люблю, принеси мені, щоб я з’їв, і перш ніж я помру, щоб моя душа поблагословила тебе.
5 Ревека ж підслухала все, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тому, щойно пішов Ісав на рівнину, щоб упіймати і принести дичину,
6 вона сказала своєму синові Якову: Я почула, як твій батько твоєму братові Ісаву казав:
7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, я поблагословив тебе перед Господом, перш ніж помру.
8 Тому тепер послухайся, мій сину, моєї поради, яку я тобі скажу.
9 Піди до отари й принеси мені звідти двоє гарних козенят. Я приготую з них твоєму батькові страву, яку він любить.
10 Ти занесеш її своєму батькові, щоб він попоїв і поблагословив тебе перед своєю смертю.
11 Та Яків своїй матері Ревеці заперечив: Мій брат Ісав – чоловік волохатий, а я чоловік гладкошкірий.
12 Ану ж, обмацає мене мій батько, і я стану в його очах ошуканцем! Таким чином накличу на себе прокляття, а не благословення.
13 Його ж мати наполягала: На мені, мій сину, твоє прокляття! Ти послухайся мене та йди і принеси мені.
14 Тож він пішов, взяв і приніс своїй матері, як вона просила. Мати приготувала їжу, яку любив його батько.
15 Тоді Ревека взяла гарний одяг свого старшого сина Ісава, який був у неї в хаті, й одягнула свого молодшого сина Якова.
16 Шкурами козлят вона обмотала його руки і гладеньку шию,
17 і дала в руки свого сина Якова хліб і страву, яку приготувала.
18 Той пішов до свого батька і сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я! Хто ти, сину мій?
19 Яків відповів своєму батькові: Я – Ісав, твій первісток! Я зробив так, як ти мені сказав. Устань, сядь і попоїж з моєї мисливської здобичі, аби мене поблагословила твоя душа.
20 Ісаак спитав свого сина: Як це ти так швидко знайшов, мій сину? Той відповів: Господь, Бог твій, послав мені.
21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче, мій сину, і я тебе обмацаю, чи справді ти мій син Ісав, чи може ні.
22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, той обмацав його і сказав: Голос – ніби голос Якова, а руки – руки Ісава.
23 Так і не впізнав його, тому що його руки були волохаті, як руки його брата Ісава. І поблагословив він його.
24 Але ще раз запитав: Чи дійсно ти мій син Ісав? Той відповів: Я.
25 Подай мені, й попоїм дичини мого сина, – промовив Ісаак , – щоби поблагословила тебе моя душа. Той подав йому, і він наївся; приніс йому також вина, і він випив.
26 Тоді каже Ісаак, його батько: Підійди ближче і поцілуй мене, сину мій!
27 Тож, наблизившись, він поцілував його, а той відчув запах його одягу, поблагословив його і сказав: Чую запах мого сина, як запах поля, яке Господь благословив.
28 Нехай же дасть тобі Бог небесну росу, й багатство землі – достаток пшениці та свіжого вина.
29 Нехай тобі служать народи, і племена вклоняються тобі. Будь паном над своїми братами, і нехай схиляться перед тобою сини твоєї матері. Хто проклинатиме тебе, буде проклятий; хто ж тебе благословлятиме, буде благословенний!
Втрачена надія Ісава
30 Щойно закінчив Ісаак благословляти Якова, і той відійшов від обличчя свого батька Ісаака, як прийшов зі свого полювання його брат Ісав.
31 Він також приготував їжу, приніс її своєму батькові і сказав: Підведись, батьку мій, і їж дичину свого сина, щоб поблагословила мене твоя душа!
32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я – твій син-первісток, Ісав.
33 Ісаака охопив великий жах, і він запитав: Хто ж тоді той, що упіймав дичину і приніс мені? Перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і поблагословив його. Тож він і буде благословенним!
34 Почувши слова свого батька, Ісав пронизливо закричав і жалісливо почав благати: Поблагослови й мене, мій батьку!
35 Та Ісаак сказав йому: Твій брат прийшов і обманом узяв твоє благословення.
36 Ісав сказав: Хіба не тому дано йому ім’я Яків? Адже він обманув мене ось уже вдруге: спочатку забрав моє первородство, а тепер узяв і моє благословення. І додав: Хіба ж не залишилось у тебе і для мене благословення?
37 На це Ісаак відповів Ісаву: Я вже поставив його володарем над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами, забезпечив його пшеницею та свіжим вином, то що я можу учинити для тебе, мій сину?
38 Та Ісав допитувався в батька: Хіба в тебе лише одне благословення, мій батьку? Поблагослови ж і мене, мій тату! При цьому Ісав заголосив і заплакав.
39 Відповідаючи, Ісаак, його батько, сказав йому: Від багатства землі залежатиме твоє життя, а також від небесної роси зверху.
40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Проте колись станеться так, що ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
Погрози Ісава та втеча Якова до Лавана
41 Тому зненавидів Ісав Якова через благословення, якими наділив Якова батько. Ісав вирішив у своєму серці: Щойно настануть дні жалоби за моїм батьком, тоді я вб’ю мого брата Якова.
42 Та Ревека дізналась про наміри старшого сина Ісава. Вона покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозиться вбити тебе.
43 Тому тепер, мій сину, послухай мене: вставай і швидше втікай до мого брата Лавана, в Харан.
44 Поживи там деякий час, поки не пройде лють твого брата,
45 й мине його гнів щодо тебе. Він забуде те, що ти йому заподіяв. Тоді я пошлю за тобою і поверну тебе назад. Боюсь, аби часом не сталося так, що протягом одного дня я залишусь без дітей, тобто без вас обох.
46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через Хетових дочок. Якщо і Яків візьме дружину з Хетових дочок, як оці, тобто з дочок цієї землі, то навіщо мені й жити?