The Birth of Isaac
1 The Lord blessed Sarah, as he had promised, 2 and she became pregnant and bore a son to Abraham when he was old. The boy was born at the time God had said he would be born. 3 Abraham named him Isaac, 4 and when Isaac was eight days old, Abraham circumcised him, as God had commanded. 5 Abraham was a hundred years old when Isaac was born. 6 Sarah said, “God has brought me joy and laughter. Everyone who hears about it will laugh with me.” 7 Then she added, “Who would have said to Abraham that Sarah would nurse children? Yet I have borne him a son in his old age.”
8 The child grew, and on the day that he was weaned, Abraham gave a great feast.
Hagar and Ishmael Are Sent Away
9 One day Ishmael, whom Hagar the Egyptian had borne to Abraham, was playing with Sarah's son Isaac. 10 Sarah saw them and said to Abraham, “Send this slave and her son away. The son of this woman must not get any part of your wealth, which my son Isaac should inherit.” 11 This troubled Abraham very much, because Ishmael also was his son. 12 But God said to Abraham, “Don't be worried about the boy and your slave Hagar. Do whatever Sarah tells you, because it is through Isaac that you will have the descendants I have promised. 13 I will also give many children to the son of the slave woman, so that they will become a nation. He too is your son.”
14 Early the next morning Abraham gave Hagar some food and a leather bag full of water. He put the child on her back and sent her away. She left and wandered about in the wilderness of Beersheba. 15 When the water was all gone, she left the child under a bush 16 and sat down about a hundred yards away. She said to herself, “I can't bear to see my child die.” While she was sitting there, she began to cry.
17 God heard the boy crying, and from heaven the angel of God spoke to Hagar, “What are you troubled about, Hagar? Don't be afraid. God has heard the boy crying. 18 Get up, go and pick him up, and comfort him. I will make a great nation out of his descendants.” 19 Then God opened her eyes, and she saw a well. She went and filled the leather bag with water and gave some to the boy. 20 God was with the boy as he grew up; he lived in the wilderness of Paran and became a skillful hunter. 21 His mother got an Egyptian wife for him.
The Agreement between Abraham and Abimelech
22 At that time Abimelech went with Phicol, the commander of his army, and said to Abraham, “God is with you in everything you do. 23 So make a vow here in the presence of God that you will not deceive me, my children, or my descendants. I have been loyal to you, so promise that you will also be loyal to me and to this country in which you are living.”
24 Abraham said, “I promise.”
25 Abraham complained to Abimelech about a well which the servants of Abimelech had seized. 26 Abimelech said, “I don't know who did this. You didn't tell me about it, and this is the first I have heard of it.” 27 Then Abraham gave some sheep and cattle to Abimelech, and the two of them made an agreement. 28 Abraham separated seven lambs from his flock, 29 and Abimelech asked him, “Why did you do that?”
30 Abraham answered, “Accept these seven lambs. By doing this, you admit that I am the one who dug this well.” 31 And so the place was called Beersheba, because it was there that the two of them made a vow.
32 After they had made this agreement at Beersheba, Abimelech and Phicol went back to Philistia. 33 Then Abraham planted a tamarisk tree in Beersheba and worshiped the Lord, the Everlasting God. 34 Abraham lived in Philistia for a long time.
Народження Ісаака
1 Господь відвідав Сарру, як пообіцяв, і учинив Господь Саррі так, як сказав.
2 Сарра завагітніла й народила Авраамові сина в його старості – саме тієї пори, на яку вказав йому Господь під час зустрічі .
3 І назвав Авраам свого сина, який в нього народився від Сарри, Ісааком.
4 А на восьмий день Авраам обрізав свого сина Ісаака, як і заповів йому Бог.
5 Авраамові виповнилось сто років, коли народився в нього син Ісаак.
6 Сарра ж сказала: Причину для сміху учинив мені Бог; хто лише почує – сміятиметься зі мною.
7 Хто би сказав Авраамові, – додала вона, – що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже в його старості я народила сина!
8 Підросло дитя й було відлучене від материнських грудей. В день, коли був відлучений від грудей Ісаак, Авраам влаштував велику гостину.
9 Сарра побачила, як син Агари-єгиптянки, якого та народила Авраамові, насміхається над Ісааком,
10 і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не стане спадкоємцем разом із моїм сином Ісааком.
11 Надто жорстоким видалось Авраамові рішення Сарри щодо його сина.
12 Але Бог сказав Авраамові: Нехай пропозиція Сарри відносно дитини і рабині не засмучує тебе. В усьому, що скаже тобі Сарра, погоджуйся, бо саме в Ісаакові продовжиться твоє потомство.
13 Також і від сина рабині виведу народ, бо й він – твоє насіння.
Вигнання Агарі та Ізмаїла
14 Тож встав уранці Авраам, узяв хліб та бурдюк води й дав Агарі, поклавши на її плечі, і з дитиною відіслав. Пішла вона й заблукала в пустелі Беер-Шева.
15 Незабаром закінчилася вода в бурдюку, тому, покинувши дитину під одним з кущів,
16 вона відійшла, сіла навпроти десь на відстані пострілу з лука й сказала: Не можу бачити, як вмирає дитина. Щойно сіла неподалік, як закричав, плачучи хлопчина .
17 Почув Бог голос дитини, і кликнув з неба Божий ангел до Агари, і сказав їй: Що з тобою, Агаро? Не бійся, Бог почув голос хлопчини з місця , де він знаходиться.
18 Тож встань, візьми хлопця і доглядай за ним. Адже Я виведу від нього великий народ.
19 Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою. Пішла, наповнила бурдюк водою і дала дитині пити.
20 Бог був із хлопчиною. Він виріс, оселився в пустелі та став стрільцем-лучником.
21 Отже, Ізмаїл замешкав у пустелі Паран; його мати взяла синові дружину з єгипетського краю.
Договір Авраама із Авімелехом
22 У той час Авімелех і полководець його війська Піхол сказали Авраамові: Бог із тобою в усьому, що ти робиш.
23 Тому присягнись тепер мені тут Богом, що не вчиниш зла ні мені, ні моїм, ні їхнім нащадкам, але доброзичливість, яку я виявив тобі, виявлятимеш мені та краю , в якому ти оселився.
24 Авраам відповів: Я присягаюсь!
25 І все ж поскаржився Авраам Авімелехові за криницю води, яку відібрали слуги Авімелеха.
26 Авімелех відповів: Я не знаю, хто вчинив таку річ. Ти мені про це не сповістив, а я також не чув, – хіба що сьогодні.
27 Тоді Авраам дав Авімелехові овець і телят, й вони уклали між собою Заповіт.
28 Авраам поставив окремо сім ягниць зі своєї отари.
29 Авімелех спитав Авраама: Що це за сім овечок, яких ти поставив окремо?
30 Авраам відповів: Цих сім овечок ти приймеш від мене, аби вони стали свідоцтвом, що цю криницю викопав я.
31 Тому й названа ця місцевість Беер-Шева (Вірсавія), оскільки там вони обидва присягнулись.
32 Так уклали вони у Вірсавії Заповіт. Авімелех і полководець його війська Піхол повернулися до филистимського краю.
33 Авраам посадив у Вірсавії тамарискове дерево і прикликав там Ім’я Господа, Вічного Бога.
34 Прожив Авраам у филистимському краї досить довго.