The Lord's Sword
1 The Lord spoke to me. 2 “Mortal man,” he said, “denounce Jerusalem. Denounce the places where people worship. Warn the land of Israel 3 that I, the Lord, am saying: I am your enemy. I will draw my sword and kill all of you, good and evil alike. 4 I will use my sword against everyone from south to north. 5 Everyone will know that I, the Lord, have drawn my sword and that I will not put it away.
6 “Mortal man, groan as if your heart is breaking with despair. Groan in sorrow where everyone can watch you. 7 When they ask you why you are groaning, tell them it is because of the news that is coming. When it comes, their hearts will be filled with fear, their hands will hang limp, their courage will fail, and their knees will tremble. The time has come; it is here.” The Sovereign Lord has spoken.
8 The Lord said to me, 9 “Mortal man, prophesy. Tell the people what I, the Lord, am saying:
A sword, a sword is sharpened and polished.
10 It is sharpened to kill,
polished to flash like lightning.
There can be no rejoicing,
for my people have disregarded every warning and punishment.
11 The sword is being polished,
to make it ready for use.
It is sharpened and polished,
to be put in the hands of a killer.
12 Howl in grief, mortal man;
this sword is meant for my people
and for all the leaders of Israel.
They are going to be killed
with all the rest of my people.
Beat your breast in despair!
13 I am testing my people,
and if they refuse to repent,
all these things will happen to them.
14 “Now, mortal man, prophesy. Clap your hands, and the sword will strike again and again. It is a sword that kills, a sword that terrifies and slaughters. 15 It makes my people lose courage and stumble. I am threatening their city with a sword that flashes like lightning and is ready to kill. 16 Cut to the right and the left, you sharp sword! Cut wherever you turn. 17 I also will clap my hands, and my anger will be over. I, the Lord, have spoken.”
The Sword of the King of Babylonia
18 The Lord spoke to me. 19 “Mortal man,” he said, “mark out two roads by which the king of Babylonia can come with his sword. Both of them are to start in the same country. Put up a signpost where the roads fork. 20 One will show the king the way to the Ammonite city of Rabbah, and the other the way to Judah, to the fortified city, Jerusalem. 21 The king of Babylonia stands by the signpost at the fork of the road. To discover which way to go, he shakes the arrows; he consults his idols; he examines the liver of a sacrificed animal. 22 Now! His right hand holds the arrow marked ‘Jerusalem’! It tells him to go and set up battering rams, to shout the battle cry, to place battering rams against the gates, to throw up earthworks, and to dig trenches. 23 The people of Jerusalem won't believe this because of the treaties they have made. But this prediction is to remind them of their sins and to warn them that they will be captured. 24 This then is what I, the Sovereign Lord, am saying: Your sins are exposed. Everyone knows how guilty you are. You show your sins in your every action. You stand condemned, and I will hand you over to your enemies.
25 “You wicked, unholy ruler of Israel, your day, the day of your final punishment, is coming. 26 I, the Sovereign Lord, have spoken. Take off your crown and your turban. Nothing will be the same again. Raise the poor to power! Bring down those who are ruling! 27 Ruin, ruin! Yes, I will make the city a ruin. But this will not happen until the one comes whom I have chosen to punish the city. To him I will give it.
A Sword and the Ammonites
28 “Mortal man, prophesy. Announce what I, the Sovereign Lord, am saying to the Ammonites, who are insulting Israel. Say to them:
‘A sword is ready to destroy;
It is polished to kill, to flash like lightning.
29 The visions that you see are false, and the predictions you make are lies. You are wicked and evil, and your day is coming, the day of your final punishment. The sword is going to fall on your necks.
30 “‘Put up the sword! I will judge you in the place where you were created, in the land where you were born. 31 You will feel my anger when I turn it loose on you like a blazing fire. And I will hand you over to brutal men, experts at destruction. 32 You will be destroyed by fire. Your blood will be shed in your own country, and no one will remember you any more.’” The Lord has spoken.
Притча про лісове полум’я
1 І було до мене Господнє слово такого змісту :
2 Сину людський, поверни своє обличчя у напрямку Темана (півдня ) і говори до південного краю, – виголоси пророцтво проти лісистої країни півдня.
3 Скажи південному лісові, аби вислухав Господнє слово. Так говорить Владика Господь: Ось Я запалю посеред тебе вогонь, який пожиратиме у тобі всяке зеленіюче дерево і кожне сухе дерево. Полум’я, що палатиме, не погасне, доки не спалить у ньому все, – від півдня й до півночі.
4 І побачать усі люди, що це Я, Господь, його запалив невгасимим вогнем.
5 Тоді я вигукнув: О, Владико Господи! Вони ж (люди ) про мене кажуть, що я завжди говорю тільки притчами.
6 Тоді було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Сину людський, зверни своє обличчя проти Єрусалима і говори проти Святилища, – проголоси пророцтво проти всієї Ізраїлевої землі!
Нагострений меч Господнього гніву
8 Скажи Ізраїлевому краю, що говорить Господь: Ось Я виступаю проти тебе! Я витягну Свій меч із піхов і погублю з-посеред тебе і праведного, і нечестивого.
9 Оскільки Я губитиму з-посеред тебе і праведного, і нечестивого, тому Мій меч буде добутий із піхов проти всього живого – від півдня й до півночі.
10 І зрозуміють усі, що це Я, Господь, витягнув Свій меч із піхов, і він туди вже не повернеться.
11 А ти, сину людський, стогни, немовби в тебе ломота в суглобах крижів, – гірко стогни в них на очах.
12 Коли тебе запитають: Чому ти стогнеш? То ти відповідай: З приводу вістки, яка надходить. Адже зомліє кожне серце, опустяться всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме всякий дух, і затремтять усі коліна, наче вода. Ось що надходить і вже є, – говорить Владика Господь.
13 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
14 Сину людський, пророкуй і кажи, що говорить Господь. Скажи: Меч! Меч, – нагострений і блискучий!
15 Він нагострений для великої битви, а відшліфований, аби блискотіти, наче блискавка! Хіба варто нам радіти, коли до жезла Мого сина ставиться з презирством навіть усяке дерево?!
16 Він меч відшліфував, аби міцно тримати в руці. Отже, меч нагострений, відшліфований і відданий у руку того, хто без промаху вражає.
17 Тож кричи і голоси, сину людський, бо він занесений над усім Моїм народом, – і насамперед над усіма можновладцями Ізраїлю, які віддані під меч разом з Моїм народом! Тому від розпачу бий себе по колінах.
18 Адже меч уже випробуваний, і не зважає навіть на жезл. Ніхто не встоїть, – каже Владика Господь!
19 Але ти, сину людський, провіщай, – сплесни руками, і нехай той меч подвоїться та потроїться! Адже це той меч, що несе смерть, – меч вбивства, який разить довкола.
20 Нехай завмирають від страху серця і множаться вбиті. Біля кожної їхньої брами Я поставлю той грізний меч. О горе, – він і справді виблискує, наче блискавиця й нагострений для вбивства.
21 Направ своє вістря праворуч, вражай ліворуч, – січи скрізь , куди тебе направляють!
22 Я також плескатиму Моїми руками, поки не вгамується Мій гнів. Сказав це Я, – Господь!
23 Далі було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Ти, сину людський, визнач собі дві дороги, якими має прийти меч вавилонського царя. Виготов дороговказ і постав його на початку дороги, що веде в місто.
25 Вкажи дорогу, якою меч прийде до Равви аммонійської, а також в Юдею, – зокрема в укріплений Єрусалим.
26 Адже вавилонський цар вже стоїть на роздоріжжі, тобто на початку двох доріг, аби дізнатись за допомогою ворожіння, куди йти , – він потрясає стрілами, він запитує ідолів, і досліджує печінку .
27 У його правиці виявився чарівний жереб, що вказував на Єрусалим. Там він мав поставити тарани, аби можна було відкрити уста для бойового заклику до вбивства, – підтягнути тарани до брам, насипати навколо земляний вал і побудувати облогові башти.
28 Проте все це для них (мешканців Єрусалима ) видалось як порожнє чаклування. Але ж вони перед ним (Навуходоносором ) урочисто присягалися. Тому він пригадає їхню провину, – і вони будуть упіймані.
29 Тому так говорить Владика Господь: Оскільки ви самі себе викрили, виявляючи свої провини, і ваші гріхи стали явними в усіх ваших вчинках, – позаяк ви їх визнали, то через те будете схоплені руками ворога .
30 А про тебе, негідний беззаконнику, князю Ізраїлю, день якого надходить, як і час кінцевого злочину,
31 так говорить Владика Господь: Скинь з голови корону, зніми царський вінець, бо нічого не залишиться з того, що є. Те, що низьке, буде підвищене, а високе понизиться.
32 Отже, руїною, руїною, руїною його (місто Єрусалим ) зроблю, і він вже таким, як є, не буде, доки не прийде Той, Хто матиме на нього право, – Йому Я передам місто .
33 А ти, сину людський, провіщай і кажи, що говорить Владика Господь щодо аммонійців та їхнього глузування. Скажи: Меч! Меч, оголений для битви і відшліфований до блиску, наче блискавиця, для нищення!
34 Щодо тебе (аммонійський сину ), то твої чаклуни тебе обманюють, сповіщаючи фальшиві видіння про те, що прикладуть меч до шиї негідних злочинців, день яких надійде в час кінцевої розплати за їхнє нечестя.
35 Поверни його (меч аммонійців ) назад до піхов, – до того місця, де ти був створений, – в край твого походження. Там Я тебе судитиму.
36 Я виллю на тебе Моє обурення, – дмухну на тебе вогнем Мого гніву і видам тебе в руки жорстоких людей, вправних у руйнуванні.
37 Ти станеш поживою для вогню, твоя кров розіллється по землі, після чого про тебе навіть не згадають, тому що це сповістив Я, Господь!