A Song of Sorrow
1 The Lord told me to sing this song of sorrow for two princes of Israel:
2 What a lioness your mother was!
She raised her cubs among the fierce male lions.
3 She raised a cub and taught him to hunt;
he learned to eat people.
4 The nations heard about him
and trapped him in a pit.
With hooks they dragged him off to Egypt.
5 She waited until she saw all hope was gone.
Then she raised another of her cubs,
and he grew into a fierce lion.
6 When he was full-grown,
he prowled with the other lions.
He too learned to hunt and eat people.
7 He wrecked forts, he ruined towns.
The people of the land were terrified
every time he roared.
8 The nations gathered to fight him;
people came from everywhere.
They spread their hunting nets
and caught him in their trap.
9 They put him in a cage
and took him to the king of Babylonia.
They kept him under guard,
so that his roar would never be heard again
on the hills of Israel.
10 Your mother was like a grapevine
planted near a stream.
Because there was plenty of water,
the vine was covered with leaves and fruit.
11 Its branches were strong
and grew to be royal scepters.
The vine grew tall enough to reach the clouds;
everyone saw how leafy and tall it was.
12 But angry hands pulled it up by the roots
and threw it to the ground.
The east wind dried up its fruit.
Its branches were broken off;
they dried up and were burned.
13 Now it is planted in the desert,
in a dry and waterless land.
14 The stem of the vine caught fire;
fire burned up its branches and fruit.
The branches will never again be strong,
will never be royal scepters.
This is a song of sorrow; it has been sung again and again.
Голосіння над володарями Ізраїлю
1 Ти, (Єзекіїлю), здійми голосіння над володарями Ізраїлю
2 такими словами: Якою ж левицею була твоя матір поміж левами! Між молодими левами вона лежала, виховуючи своїх левенят.
3 Коли ж вона вигодувала одне зі своїх левенят, і воно стало молодим левом, то навчилося хапати здобич і пожирати навіть людей.
4 Дізнались про нього народи й упіймали його в яму; за допомогою гаків затягнули його в єгипетський край.
5 Коли вона (левиця ) побачила, що чекати даремно, що надія марна, вона взяла іншого зі своїх левенят, й так само зростила його сильним молодим левом.
6 Він перебував серед інших левів й перетворився на хижого левчука, – навчився хапати й роздирати здобич та пожирати людей.
7 Він руйнував їхні поселення, спустошував їхні міста, – від його страшного ричання завмирала земля і все, що на ній.
8 І знову повстали проти нього народи з усіх навколишніх країн, накинули на нього свої сіті, й він упіймався в їхню пастку.
9 Закувавши в кайдани, посадили його в клітку й запровадили його до вавилонського царя, – там ув’язнили його у фортеці, аби більше не було чути його ревіння на Ізраїлевих горах.
10 А ще твоя матір була подібна до виноградної лози в твоєму винограднику , посадженому біля води. Вона була плодюча й гілляста від великої кількості води.
11 Її галузки були настільки міцними, що надавались навіть на берла для володарів. Вона виросла високою та гіллястою, вирізняючись від інших стовбурів своєю величчю і густим галуззям.
12 Але вона була вирвана в гніві й кинута на землю, – східний вітер висушив її плоди, – відламались і засохли її міцні галузки, які обгоріли від вогню.
13 Тепер її посадили в пустелі, – в суху та безводну землю.
14 І вийшов вогонь зі стовбура, з-поміж галуззя, і пожер її плоди, так що не залишилось жодної міцної галузки, придатної на жезл володарю. Ось таке голосіння, що стало жалібною (траурною ) піснею .