The Treatment of Slaves
(Deuteronomy 15.12-18)1 “Give the Israelites the following laws: 2 If you buy a Hebrew slave, he shall serve you for six years. In the seventh year he is to be set free without having to pay anything. 3 If he was unmarried when he became your slave, he is not to take a wife with him when he leaves; but if he was married when he became your slave, he may take his wife with him. 4 If his master gave him a wife and she bore him sons or daughters, the woman and her children belong to the master, and the man is to leave by himself. 5 But if the slave declares that he loves his master, his wife, and his children and does not want to be set free, 6 then his master shall take him to the place of worship. There he is to make him stand against the door or the doorpost and put a hole through his ear. Then he will be his slave for life.
7 “If a man sells his daughter as a slave, she is not to be set free, as male slaves are. 8 If she is sold to someone who intends to make her his wife, but he doesn't like her, then she is to be sold back to her father; her master cannot sell her to foreigners, because he has treated her unfairly. 9 If a man buys a female slave to give to his son, he is to treat her like a daughter. 10 If a man takes a second wife, he must continue to give his first wife the same amount of food and clothing and the same rights that she had before. 11 If he does not fulfill these duties to her, he must set her free and not receive any payment.
Laws about Violent Acts
12 “Whoever hits someone and kills him is to be put to death. 13 But if it was an accident and he did not mean to kill him, he can escape to a place which I will choose for you, and there he will be safe. 14 But when someone gets angry and deliberately kills someone else, he is to be put to death, even if he has run to my altar for safety.
15 “Whoever hits his father or his mother is to be put to death.
16 “Whoever kidnaps someone, either to sell him or to keep him as a slave, is to be put to death.
17 “Whoever curses his father or his mother is to be put to death.
18-19 “If there is a fight and someone hits someone else with a stone or with his fist, but does not kill him, he is not to be punished. If the one who was hit has to stay in bed, but later is able to get up and walk outside with the help of a cane, the one who hit him is to pay for his lost time and take care of him until he gets well.
20 “If a slave owner takes a stick and beats his slave, whether male or female, and the slave dies on the spot, the owner is to be punished. 21 But if the slave does not die for a day or two, the master is not to be punished. The loss of his property is punishment enough.
22 “If some men are fighting and hurt a pregnant woman so that she loses her child, but she is not injured in any other way, the one who hurt her is to be fined whatever amount the woman's husband demands, subject to the approval of the judges. 23 But if the woman herself is injured, the punishment shall be life for life, 24 eye for eye, tooth for tooth, hand for hand, foot for foot, 25 burn for burn, wound for wound, bruise for bruise.
26 “If someone hits his male or female slave in the eye and puts it out, he is to free the slave as payment for the eye. 27 If he knocks out a tooth, he is to free the slave as payment for the tooth.
The Responsibility of Owners
28 “If a bull gores someone to death, it is to be stoned, and its flesh shall not be eaten; but its owner is not to be punished. 29 But if the bull had been in the habit of attacking people and its owner had been warned, but did not keep it penned up—then if it gores someone to death, it is to be stoned, and its owner is to be put to death also. 30 However, if the owner is allowed to pay a fine to save his life, he must pay the full amount required. 31 If the bull kills a boy or a girl, the same rule applies. 32 If the bull kills a male or female slave, its owner shall pay the owner of the slave thirty pieces of silver, and the bull shall be stoned to death.
33 “If someone takes the cover off a pit or if he digs one and does not cover it, and a bull or a donkey falls into it, 34 he must pay for the animal. He is to pay the money to the owner and may keep the dead animal. 35 If someone's bull kills someone else's bull, the two of them shall sell the live bull and divide the money; they shall also divide up the meat from the dead animal. 36 But if it was known that the bull had been in the habit of attacking and its owner did not keep it penned up, he must make good the loss by giving the other man a live bull, but he may keep the dead animal.
Настанова про рабів-євреїв
1 А ось настанови, які викладеш перед ними.
2 Якщо купиш раба-єврея, то нехай він шість років працює, а на сьомий нехай він вийде на свободу без викупу.
3 Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж мав дружину, то нехай і його дружина вийде з ним.
4 Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина і її діти хай залишаються у господаря, а він нехай вийде сам.
5 Але якщо раб у відповідь скаже: Я люблю свого господаря, мою дружину і дітей, тому не хочу виходити на волю.
6 То в такому разі нехай його господар приведе його в Божу присутність, підведе його до одвірка дверей і проколе його господар шилом йому вухо, і той служитиме йому повік.
7 Якщо ж хтось продасть свою дочку як невільницю, то вона не вийде так, як виходять раби.
8 Якщо вона не до вподоби своєму господареві, який придбав її для себе, то нехай дозволить викупити її. Він не має права продати її чужому народові, бо зрадив би її.
9 Коли ж він заручив її синові, то нехай обходиться з нею згідно з правами дочок.
10 Якщо ж візьме йому ще й іншу, то нехай не позбавляє першої харчів, одягу і подружнього співжиття.
11 А коли він цих трьох речей щодо неї не дотримається, то вона має право піти від нього без викупу.
Настанови про побої
12 Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, то такий неодмінно також має померти.
13 А коли нещастя станеться ненароком; якщо хтось не хотів убивати, але Бог допустив, щоб інший потрапив під його руку, то Я визначу тобі місце, куди він має утекти.
14 Коли ж хтось з почуттям злості накинувся на свого ближнього, аби підступно його вбити, то такого треба забрати навіть від Мого жертовника і покарати смертю.
15 Хто вдарить свого батька чи свою матір, той неодмінно має бути покараний смертю.
17 Хто проклинатиме свого батька чи свою матір, того неодмінно покарати смертю.
16 Коли хто викраде людину й продасть її, або вона буде знайдена у нього, то такий неодмінно має померти.
18 Коли люди сваряться, і один з них вдарить іншого каменем чи кулаком, але той не помре, а зляже в ліжко,
19 однак згодом встане і, хоча б з палицею, вийде надвір, то той, хто вдарив, буде невинним. Він лише повинен заплатити у зв’язку з втратою через його непрацездатність й неодмінно оплатити все лікування.
20 Якщо хтось вдарить свого раба чи свою невільницю палицею так, що ті помруть від його руки, то господар має бути неодмінно покараний.
21 Проте, коли раб чи невільниця після удару господаря проживуть один чи два дні, то господар не буде покараний, оскільки вони – його власність.
22 Якщо б’ються чоловіки, і штовхнуть вагітну жінку, так що вона передчасно народить, але без іншої шкоди для здоров’я, то винуватець неодмінно понесе покарання: він заплатить згідно з вимогою чоловіка жінки за рішенням суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси життя за життя,
24 око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25 опік за опік, рану за рану, синець за синця.
26 Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй невільниці так, що воно буде цілковито зруйноване, то нехай через це око відпустить його (її) на волю.
27 Коли виб’є зуб своєму рабові або своїй невільниці, то він має через вибитий зуб відпустити його (її) на волю.
Настанови про тварин
28 Якщо віл рогами вдарить чоловіка чи жінку так, що ті помруть, то вола обов’язково слід побити камінням насмерть. Його м’яса не можна їсти, а власник вола невинний.
29 Якщо ж віл був битливим учора й третього дня, і про це було відомо , а його власника попереджали, проте той не пильнував його, то коли такий віл вб’є чоловіка чи жінку, то віл буде побитий камінням, а його власник також має бути покараний насмерть.
30 Коли ж на нього накладуть викуп, то нехай за своє життя він дасть викуп, – усе, що на нього буде накладене.
31 Якщо віл рогами вб’є сина чи дочку, то нехай вчинять з ним за цим же приписом.
32 Коли ж віл вб’є рогами раба чи невільницю, то нехай власник вола заплатить господареві раба тридцять шеклів срібла, а вола слід побити камінням.
33 Коли хто відкриє яму чи викопає криницю і не закриє, а туди впаде віл чи осел,
34 то власник ями має відшкодувати втрату, – господареві тварини він повинен повернути гроші, а те, що загинуло, буде його.
35 Якщо чийсь віл рогами заколе сусідського вола, і той загине, то живого вола слід продати і розділити порівну його вартість. Так само нехай поділять і мертвого вола.
36 Але, коли було відомо, що віл був битливим учора і третього дня, але його власник не пильнував його, то він обов’язково має віддати вола за вола, а мертвий віл буде його.
37 Якщо хтось украде вола чи вівцю і заріже їх чи продасть, то він повинен віддати за вола п’ять волів, а за одну вівцю – чотири вівці.