Locusts
1 Then the Lord said to Moses, “Go and see the king. I have made him and his officials stubborn, in order that I may perform these miracles among them 2 and in order that you may be able to tell your children and grandchildren how I made fools of the Egyptians when I performed the miracles. All of you will know that I am the Lord.”
3 So Moses and Aaron went to the king and said to him, “The Lord, the God of the Hebrews, says, ‘How much longer will you refuse to submit to me? Let my people go, so that they may worship me. 4 If you keep on refusing, then I will bring locusts into your country tomorrow. 5 There will be so many that they will completely cover the ground. They will eat everything that the hail did not destroy, even the trees that are left. 6 They will fill your palaces and the houses of all your officials and all your people. They will be worse than anything your ancestors ever saw.’” Then Moses turned and left.
7 The king's officials said to him, “How long is this man going to give us trouble? Let the Israelite men go, so that they can worship the Lord their God. Don't you realize that Egypt is ruined?”
8 So Moses and Aaron were brought back to the king, and he said to them, “You may go and worship the Lord your God. But exactly who will go?”
9 Moses answered, “We will all go, including our children and our old people. We will take our sons and daughters, our sheep and goats, and our cattle, because we must hold a festival to honor the Lord.”
10 The king said, “I swear by the Lord that I will never let you take your women and children! It is clear that you are plotting to revolt. 11 No! Only the men may go and worship the Lord if that is what you want.” With that, Moses and Aaron were driven out of the king's presence.
12 Then the Lord said to Moses, “Raise your hand over the land of Egypt to bring the locusts. They will come and eat everything that grows, everything that has survived the hail.” 13 So Moses raised his stick, and the Lord caused a wind from the east to blow on the land all that day and all that night. By morning it had brought the locusts. 14 They came in swarms and settled over the whole country. It was the largest swarm of locusts that had ever been seen or that ever would be seen again. 15 They covered the ground until it was black with them; they ate everything that the hail had left, including all the fruit on the trees. Not a green thing was left on any tree or plant in all the land of Egypt.
16 Then the king hurriedly called Moses and Aaron and said, “I have sinned against the Lord your God and against you. 17 Now forgive my sin this one time and pray to the Lord your God to take away this fatal punishment from me.” 18 Moses left the king and prayed to the Lord. 19 And the Lord changed the east wind into a very strong west wind, which picked up the locusts and blew them into the Gulf of Suez. Not one locust was left in all of Egypt. 20 But the Lord made the king stubborn, and he did not let the Israelites go.
Darkness
21 The Lord then said to Moses, “Raise your hand toward the sky, and a darkness thick enough to be felt will cover the land of Egypt.” 22 Moses raised his hand toward the sky, and there was total darkness throughout Egypt for three days. 23 The Egyptians could not see each other, and no one left his house during that time. But the Israelites had light where they were living.
24 The king called Moses and said, “You may go and worship the Lord; even your women and children may go with you. But your sheep, goats, and cattle must stay here.”
25 Moses answered, “Then you would have to provide us with animals for sacrifices and burnt offerings to offer to the Lord our God. 26 No, we will take our animals with us; not one will be left behind. We ourselves must select the animals with which to worship the Lord our God. And until we get there, we will not know what animals to sacrifice to him.”
27 The Lord made the king stubborn, and he would not let them go. 28 He said to Moses, “Get out of my sight! Don't let me ever see you again! On the day I do, you will die!”
29 “You are right,” Moses answered. “You will never see me again.”
Восьма кара: сарана
1 Господь сказав Мойсеєві: Піди знову до фараона. Я зробив непоступливим серце його і серце його рабів, щоб здійснити ці ознаки Мої серед них.
2 Щоб ти оповідав своїм синам і своїм онукам, що Я учинив єгиптянам, та які Мої ознаки Я виявив серед них. І ви будете пам’ятати, що Я – Господь!
3 Тож Мойсей та Аарон прийшли до фараона й промовили до нього, що сказав Господь, Бог євреїв: Доки ти відмовлятимешся коритися Мені? Відпусти Мій народ, – нехай вони поклоняться Мені.
4 Якщо ти все ж не захочеш відпустити Мій народ, то завтра Я наведу сарану на твій край.
5 Вона вкриє поверхню землі, так що не можна буде побачити землі. Сарана поз’їдає усі рештки того, що вціліло у вас після граду, об’їсть кожне дерево, яке росте у вас на полях.
6 Вона наповнить твої будинки, житла всієї твоєї прислуги, і оселі всіх єгиптян. Такого не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди з того дня як оселились на цій землі, і аж донині! Мойсей відвернувся, і вийшов від фараона.
7 Тоді слуги фараона сказали йому: Доки він буде нас мучити? Відпусти тих людей, нехай вони вже поклоняться Господу, своєму Богові! Хіба ти ще не збагнув, що Єгипет знищений?
8 Тож завернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Але хто ті, котрі підуть?
9 Мойсей відповів: Ми підемо з нашими юнаками і нашими похилого віку людьми, з нашими синами і дочками нашими, підемо з нашими вівцями і всією нашою худобою. Адже в нас свято для Господа.
10 Тоді фараон сказав їм: Нехай ваш Господь буде з вами, але невже ви думаєте , що я так просто відпущу всіх вас з вашими дітьми? Бачу, що ви задумали щось лихе!
11 Так не буде! Хай підуть одні лише чоловіки і поклоняться Господу, як ви самі цього домагаєтесь! Після цього прогнали їх від фараона.
12 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни свою руку над єгипетською землею, щоб навести сарану. Нехай вона налетить на єгипетський край і пожере усю рослинність землі – усе, що вціліло після граду.
13 І простягнув Мойсей свій посох над єгипетською землею, і Господь навів на землю східний вітер, який не вщухав увесь той день і наступну ніч. Настав ранок, і цей східний вітер нагнав сарану.
14 Сарана налетіла на весь єгипетський край. У дуже великій кількості вона осіла на всіх єгипетських землях. Ніколи раніше не було такої сарани, та й після цього такої не буде.
15 Вона вкрила всю земну поверхню, так що земля потемніла. Сарана поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які уціліли після граду. Не залишилось жодної зелені ні на деревах, ні на рослинах у полі в усій єгипетській землі.
16 Фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, і сказав: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і перед вами.
17 Тож тепер простіть мій гріх ще й на цей раз, і помоліться Господу, вашому Богові. Нехай лише забере цю смерть від мене.
18 Мойсей вийшов від фараона і помолився до Господа.
19 І Господь змінив напрямок сильного вітру зі східного на західний. Вітер підняв сарану вгору, і кинув її в Червоне море. Не залишилося жодної особини сарани в усьому єгипетському краю.
20 Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і той не відпустив Ізраїльтян.
Дев’ята кара: темрява
21 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни свою руку до неба, і настане така сильна темрява у єгипетському краї, що її можна буде відчути.
22 Мойсей простягнув свою руку до неба, і три дні була густа темрява по всій єгипетській землі.
23 Люди не могли бачити один одного, і тому три дні ніхто не залишав свого місця. А в усіх Ізраїльтян було світло в їхніх оселях.
24 І фараон закликав Мойсея, і каже: Ідіть вже, поклоніться Господу. Тільки ваші вівці та іншу вашу худобу залишіть. Діти ваші також нехай ідуть з вами.
25 Та Мойсей відповів: Але ж ти маєш дозволити нам взяти тварин для жертов і всепалення, щоб ми могли принести їх Господу, Богові нашому.
26 Тож наша худоба також піде з нами, не залишимо й копита. Адже саме з них ми будемо брати для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж наперед не можемо знати, яким чином будемо поклонятися Господу, аж поки не прийдемо туди.
27 І знову непоступливим зробив Господь серце фараона, і він не захотів їх відпустити.
28 Фараон закричав на Мойсея : Геть від мене! Стережися! Не намагайся більше побачити моє обличчя, бо того дня, коли мене побачиш, помреш!
29 А Мойсей відповів: Ти слушно сказав. Я більше не намагатимуся побачити твоє обличчя.