Don't Make Rash Promises
1 Be careful about going to the Temple. It is better to go there to learn than to offer sacrifices like foolish people who don't know right from wrong. 2 Think before you speak, and don't make any rash promises to God. He is in heaven and you are on earth, so don't say any more than you have to. 3 The more you worry, the more likely you are to have bad dreams, and the more you talk, the more likely you are to say something foolish. 4 So when you make a promise to God, keep it as quickly as possible. He has no use for a fool. Do what you promise to do. 5 Better not to promise at all than to make a promise and not keep it. 6 Don't let your own words lead you into sin, so that you have to tell God's priest that you didn't mean it. Why make God angry with you? Why let him destroy what you have worked for? 7 No matter how much you dream, how much useless work you do, or how much you talk, you must still stand in awe of God.
Life Is Useless
8 Don't be surprised when you see that the government oppresses the poor and denies them justice and their rights. Every official is protected by someone higher, and both are protected by still higher officials.
9 Even a king depends on the harvest.
10 If you love money, you will never be satisfied; if you long to be rich, you will never get all you want. It is useless. 11 The richer you are, the more mouths you have to feed. All you gain is the knowledge that you are rich. 12 Workers may or may not have enough to eat, but at least they can get a good night's sleep. The rich, however, have so much that they stay awake worrying.
13 Here is a terrible thing that I have seen in this world: people save up their money for a time when they may need it, 14 and then lose it all in some bad deal and end up with nothing left to pass on to their children. 15 We leave this world just as we entered it—with nothing. In spite of all our work there is nothing we can take with us. 16 It isn't right! We go just as we came. We labor, trying to catch the wind, and what do we get? 17 We get to live our lives in darkness and grief, worried, angry, and sick.
18 Here is what I have found out: the best thing we can do is eat and drink and enjoy what we have worked for during the short life that God has given us; this is our fate. 19 If God gives us wealth and property and lets us enjoy them, we should be grateful and enjoy what we have worked for. It is a gift from God. 20 Since God has allowed us to be happy, we will not worry too much about how short life is.
1 Не квапся відкривати свої уста, і нехай твоє серце не поспішає говорити слова перед Богом, адже Бог на небі, а ти – на землі, тому не будь багатослівним.
2 Бо як численні клопоти й праця спричиняють сон, так у багатомовності людини виявляється її нерозумність…
3 Як тільки ти пов’яжеш себе обітницею Богові, то не зволікай з її виконанням. Бо Йому не подобаються нерозважливі, – тому, що пообіцяв, обов’язково виконай.
4 Краще не обіцяти взагалі, ніж пообіцяти, – і не виконати.
5 Не дозволяй, щоб твої уста впровадили в гріх твоє тіло, і не говори перед Божим посланцем, мовляв: Це сталося помилково! Навіщо Бога гнівити своїми словами, щоб Він знищив діло твоїх рук?
6 Адже де багато снів, – як і при багатослів’ї, багато й марноти, але ти бійся Бога!
Багатство марнотне
7 Якщо ти побачиш, що в якійсь країні пригноблюється убогий, а правосуддям і справедливістю нехтують, не дивуйся цьому, бо над високим завжди чатує вищий, а над обома – ще вищі .
8 Проте будь-який прибуток залежить від землі, оскільки поле годує й самого царя…
9 Той, хто любить гроші, ніколи грішми не насититься, – як і той, хто любить великі достатки, не матиме прибутку, бо все це – марнота!
10 Адже, коли примножуються достатки, збільшується і кількість тих, котрі з них користаються, а їхній власник має з усього хіба що таку користь, що його очі на них дивляться…
11 Сон солодкий у трудівника, – незалежно від того, з’їсть він мало, чи багато, – але пересиченість багача не дає йому заснути.
12 Я бачив під сонцем болісне лихо: господар зберігає багатство собі ж на біду,
13 бо те багатство загине під час непередбаченого лиха, так що нічого не залишиться, щоб можна було навіть дати в спадщину рідному синові.
14 Як він нагим вийшов із лона своєї матері, – таким же яким прийшов, нагим, він повернеться, – нічого зі своїх трудів, що можна було би понести в своїх руках, він не візьме.
15 І це, власне, є той болісний випадок: якою людина прийшла, такою мусить і відійти. Яка тоді користь з того, що вона працювала на вітер?
16 Адже протягом усього свого життя їй доводилось навіть похапцем, у темряві, в поганому настрої споживати їжу, перебувати в журбі та хворобах…
17 Одне, що я визнав за добре та приємне, – це їсти, пити і бути задоволеним усякою своєю працею, яку людина звершує під сонцем протягом свого короткого життя, яке дав їй Бог, бо така її доля.
18 А вже якщо Бог дав людині багатство та маєтки, то Він також дозволяє ними користуватись, розпоряджаючись своєю часткою, і радіти своєю працею, але усвідомлюючи, що все це – Божий дар.
19 Адже така людина не матиме часу багато думати про короткочасність свого життя, тому що Бог захоплює її думки задоволенням у своєму серці.