1 Then I looked again at all the injustice that goes on in this world. The oppressed were crying, and no one would help them. No one would help them, because their oppressors had power on their side. 2 I envy those who are dead and gone; they are better off than those who are still alive. 3 But better off than either are those who have never been born, who have never seen the injustice that goes on in this world.
4 I have also learned why people work so hard to succeed: it is because they envy the things their neighbors have. But it is useless. It is like chasing the wind. 5 They say that we would be fools to fold our hands and let ourselves starve to death. 6 Maybe so, but it is better to have only a little, with peace of mind, than be busy all the time with both hands, trying to catch the wind.
7 I have noticed something else in life that is useless. 8 Here is someone who lives alone. He has no son, no brother, yet he is always working, never satisfied with the wealth he has. For whom is he working so hard and denying himself any pleasure? This is useless, too—and a miserable way to live.
9 Two are better off than one, because together they can work more effectively. 10 If one of them falls down, the other can help him up. But if someone is alone and falls, it's just too bad, because there is no one to help him. 11 If it is cold, two can sleep together and stay warm, but how can you keep warm by yourself? 12 Two people can resist an attack that would defeat one person alone. A rope made of three cords is hard to break.
13-14 Someone may rise from poverty to become king of his country, or go from prison to the throne, but if in his old age he is too foolish to take advice, he is not as well off as a young man who is poor but intelligent. 15 I thought about all the people who live in this world, and I realized that somewhere among them there is a young man who will take the king's place. 16 There may be no limit to the number of people a king rules; when he is gone, no one will be grateful for what he has done. It is useless. It is like chasing the wind.
1 Я придивився, і побачив усяке пригноблення, яке діється під сонцем. Я бачив сльози пригнічених долею, яких немає кому потішити, бо в руках їхніх гнобителів – сила, і серед них немає того, хто міг би потішити.
2 Я навіть позаздрив померлим, котрі давно померли, вважаючи, що вони щасливіші від тих, котрі ще живуть.
3 Проте щасливіші за тих та інших ті люди, котрі взагалі не з’являлись у цьому світі й не бачили тих злочинів, які творяться під сонцем.
4 Адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої. Тому й це – також марнота й гонитва за вітром.
5 Нерозумний сидить, склавши свої руки й пожирає власне тіло.
6 Тому краще мати повну жменю зі спокоєм, ніж дві пригорщі, сповнені тяжкої праці й гонитви за вітром…
Двом краще ніж одному
7 А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем:
8 Людина одинока, й немає в неї нікого більше – ні сина, ні брата, – проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе : Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?!
9 Двом усе-таки краще, ніж одному, адже в них є добра винагорода в своїх трудах, –
10 і якби хтось з них впав, то інший підніме свого товариша. Але горе самотньому, коли він упаде, й не буде іншого, котрий його підняв би.
11 Так само, коли двоє разом лежать, то їм тепло, а одному як зігрітись?
12 І якщо би хтось напав на одного, то вдвох вони зможуть протистояти йому, – навіть нитка, скручена втроє, не скоро порветься.
Піднесення марнотне
13 Бідний, але розумний юнак кращий за старого й нерозважливого царя, який вже не сприймає порад і застережень.
14 Адже навіть вийшовши з в’язниці, цей юнак може стати царем, – дарма, що коли той цар владарював, юнак у його царстві народився убогим.
15 Я бачив пізніше тих громадян, які жили в той час під сонцем, і були на боці того юнака, котрий, замість попереднього царя, зайняв його місце.
16 Не було краю безлічі народу, – тих, що перед ним зібрались, аби його привітати, – хоч їхні нащадки навряд чи будуть йому раді. Отже, і це – марнота та гонитва за вітром.
Не квапся говорити слова перед Богом
17 Вважай на свої кроки, коли йдеш до Божого Храму, і будь готовий, прийшовши, слухати, тому що це значно краще, ніж пожертви нерозумних, котрі нічого кращого не знають, як тільки чинити зло, але пожертвуванням виправдатись .