David and Mephibosheth
1 One day David asked, “Is there anyone left of Saul's family? If there is, I would like to show him kindness for Jonathan's sake.”
2 There was a servant of Saul's family named Ziba, and he was told to go to David. “Are you Ziba?” the king asked.
“At your service, sir,” he answered.
3 The king asked him, “Is there anyone left of Saul's family to whom I can show loyalty and kindness, as I promised God I would?”
Ziba answered, “There is still one of Jonathan's sons. He is crippled.”
4 “Where is he?” the king asked.
“At the home of Machir son of Ammiel in Lodebar,” Ziba answered. 5 So King David sent for him.
6 When Mephibosheth, the son of Jonathan and grandson of Saul, arrived, he bowed down before David in respect. David said, “Mephibosheth,” and he answered, “At your service, sir.”
7 “Don't be afraid,” David replied. “I will be kind to you for the sake of your father Jonathan. I will give you back all the land that belonged to your grandfather Saul, and you will always be welcome at my table.”
8 Mephibosheth bowed again and said, “I am no better than a dead dog, sir! Why should you be so good to me?”
9 Then the king called Ziba, Saul's servant, and said, “I am giving Mephibosheth, your master's grandson, everything that belonged to Saul and his family. 10 You, your sons, and your servants will farm the land for your master Saul's family and bring in the harvest, to provide food for them. But Mephibosheth himself will always be a guest at my table.” (Ziba had fifteen sons and twenty servants.)
11 Ziba answered, “I will do everything Your Majesty commands.”
So Mephibosheth ate at the king's table, just like one of the king's sons. 12 Mephibosheth had a young son named Mica. All the members of Ziba's family became servants of Mephibosheth. 13 So Mephibosheth, who was crippled in both feet, lived in Jerusalem, eating all his meals at the king's table.
Милосердя Давида до Мефівошету, сина Йонатана
1 Якось Давид запитав: Чи хтось ще залишився з родини Саула, щоб я міг виявити до нього милосердя заради Йонатана?
2 В родині Саула був слуга на ім’я Ціва, – тож його покликали до Давида. І цар його запитав: Чи то ти є Ціва? Він відповів: Так, я – твій слуга!
3 Далі цар запитав: Чи ще хтось залишився з дому Саула, щоб я міг виявити до нього Боже милосердя! І Ціва відповів цареві: Є ще син Йонатана, кривий на ноги.
4 Тоді цар запитав його: А де він? Ціва відповів царю: Він мешкає в домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі!
5 Цар Давид послав, і забрав його з Ло-Девара, з дому Махіра, Амміїлового сина.
6 І коли Мефівошет, син Йонатана і внук Саула, прибув до Давида, то впав долілиць і поклонився. А Давид запитав: Ти Мефівошет? І той відповів: Так, я – твій слуга!
7 Тоді промовив до нього Давид: Не бійся! Адже я справді хочу виявити до тебе милосердя заради твого батька Йонатана. Я хочу повернути тобі всі поля твого дідуся Саула. Що ж до тебе, то ти постійно харчуватимешся за моїм столом.
8 Той ще раз поклонився і сказав: Хто я такий, твій слуга, що ти звернув увагу на такого мертвого пса, яким є я?
9 Після цього цар покликав Ціву, Саулового слугу, й сказав йому: Усе, що належало Саулові та всій його родині, я передав внукові твого володаря.
10 А ти, разом зі своїми дітьми і своїми слугами, будете обробляти ту землю, – будете збирати врожаї хліба для твого господаря, аби ви всі мали що їсти. А Мефівошет, внук твого володаря, постійно харчуватиметься з мого столу. Що ж до Ціви, то він мав п’ятнадцять синів і двадцять слуг.
11 Ціва відповів цареві: Все, що звелів мій володар цар, своєму слузі, так твій слуга учинить! З того часу Мефівошет харчувався зі столу царя, як один із царських синів.
12 У Мефівошета був ще малолітній син на ім’я Міха, тоді як усі мешканці дому Ціви, були слугами Мефівошета.
13 Сам Мефівошет мешкав у Єрусалимі, оскільки постійно харчувався зі столу царя. До того ж він був кульгавим на обидві свої ноги.