The Covenant Box Is Brought to Jerusalem
(1 Chronicles 13.1-141 15.25—16.6,43)1 Once more David called together the best soldiers in Israel, a total of thirty thousand men, 2 and led them to Baalah in Judah, in order to bring from there God's Covenant Box, bearing the name of the Lord Almighty, whose throne is above the winged creatures. 3 They took it from Abinadab's home on the hill and placed it on a new cart. Uzzah and Ahio, sons of Abinadab, were guiding the cart, 4 with Ahio walking in front. 5 David and all the Israelites were dancing and singing with all their might to honor the Lord. They were playing harps, lyres, drums, rattles, and cymbals.
6 As they came to the threshing place of Nacon, the oxen stumbled, and Uzzah reached out and took hold of the Covenant Box. 7 At once the Lord God became angry with Uzzah and killed him because of his irreverence. Uzzah died there beside the Covenant Box, 8 and so that place has been called Perez Uzzah ever since. David was furious because the Lord had punished Uzzah in anger.
9 Then David was afraid of the Lord and said, “How can I take the Covenant Box with me now?” 10 So he decided not to take it with him to Jerusalem; instead, he turned off the road and took it to the house of Obed Edom, a native of the city of Gath. 11 It stayed there three months, and the Lord blessed Obed Edom and his family.
12 King David heard that because of the Covenant Box the Lord had blessed Obed Edom's family and all that he had; so he got the Covenant Box from Obed's house to take it to Jerusalem with a great celebration. 13 After the men carrying the Covenant Box had gone six steps, David had them stop while he offered the Lord a sacrifice of a bull and a fattened calf. 14 David, wearing only a linen cloth around his waist, danced with all his might to honor the Lord. 15 And so he and all the Israelites took the Covenant Box up to Jerusalem with shouts of joy and the sound of trumpets.
16 As the Box was being brought into the city, Michal, Saul's daughter, looked out of the window and saw King David dancing and jumping around in the sacred dance, and she was disgusted with him. 17 They brought the Box and put it in its place in the Tent that David had set up for it. Then he offered sacrifices and fellowship offerings to the Lord. 18 When he had finished offering the sacrifices, he blessed the people in the name of the Lord Almighty 19 and distributed food to them all. He gave each man and woman in Israel a loaf of bread, a piece of roasted meat, and some raisins. Then everyone went home.
20 Afterward, when David went home to greet his family, Michal came out to meet him. “The king of Israel made a big name for himself today!” she said. “He exposed himself like a fool in the sight of the servant women of his officials!”
21 David answered, “I was dancing to honor the Lord, who chose me instead of your father and his family to make me the leader of his people Israel. And I will go on dancing to honor the Lord, 22 and will disgrace myself even more. You may think I am nothing, but those women will think highly of me!”
23 Michal, Saul's daughter, never had any children.
Перенесення Ковчегу до Єрусалима
1 Давид знову відібрав з Ізраїльтян тридцять тисяч найдобірніших воїнів.
2 Після цього Давид разом з усім своїм військом вирушив у похід у Юдин Баал, щоб перенести звідти Божий Ковчег, над яким закликається особливе Ім’я, – Ім’я Господа Саваота, Який сидить на херувимах .
3 Отже, вони поставили Божий Ковчег на нового воза і вивезли його з дому Авінадава, що на узгір’ї. Сини Авінадава, Узза та Ахіо, супроводжували цей новий віз
4 з Божим Ковчегом від дому Авінадава, що на узгір’ї, – при цьому Ахіо йшов попереду Ковчега.
5 Давид і всі Ізраїльтяни з усіх сил хороводили перед Господом під супровід різних інструментів з кипарисового дерева, – на гуслах, арфах, сопілках, бубнах, трубах і цимбалах.
6 Коли вони підійшли до току Нахона, то Узза простягнув руку до Божого Ковчега, й вхопився за нього, оскільки воли його нахилили.
7 В цю мить запалав Господній гнів на Уззу, і він був уражений Богом за виявлену необережність, – там, біля Божого Ковчега, він помер.
8 Тож Давид дуже засмутився через те, що Господь уразив Уззу, назвавши те місце: Перец-Узза (Враження Уззи). Воно так називається і до сьогодні.
9 В той час Давида охопив страх перед Господом, і він сказав: Як же тоді може увійти Господній Ковчег до мене?
10 Отже, Давид відмовився супроводжувати Господній Ковчег у Місто Давида, а направив його Давид у дім Овед-Едома з Ґата.
11 Таким чином Господній Ковчег залишався в домі Овед-Едома з Ґата три місяці. Господь же благословляв Овед-Едома і всю його родину.
12 А коли цареві Давидові повідомили, сказавши: Господь, завдяки Божому Ковчегу, поблагословив дім Овед-Едома і все, що в нього, то Давид пішов, і урочисто переніс Божий Ковчег з дому Овед-Едома в Місто Давида.
13 А відбувалось усе так: Коли ті, що несли Господній Ковчег, проходили шість кроків, то приносили в жертву вола й відгодоване теля.
14 Сам же Давид, одягнутий у лляний ефод, завзято підтанцьовував у хороводі перед Господом.
15 Отже, Давид, разом з усіма Ізраїльтянами, під радісні вигуки й звуки труби переніс Господній Ковчег.
16 Так сталося, що коли Господній Ковчег входив у Місто Давида, дочка Саула Мелхола, подивилась у вікно і, побачивши царя Давида, який, підтанцьовуючи, підскакував перед Господом, відчула до нього у своєму серці зневагу.
17 Нарешті Господній Ковчег принесли, й встановили його на призначене для нього місце, – посеред намету, який для нього спорудив Давид. Після цього Давид приніс перед Господом жертву всепалення, а також мирні жертви .
18 Завершивши жертвоприношення всепалення і мирні жертви , Давид поблагословив народ в Ім’я Господа Саваота.
19 Потім він роздав усьому народові, – усій численній кількості Ізраїльтян, – кожному зокрема, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, по одному кусневі печеного на вогні м’яса та по одному коржику з родзинками. Після цього весь народ розійшовся, – кожен пішов до свого дому.
20 Коли Давид повернувся, аби поблагословити свою родину, Давидові назустріч вийшла дочка Саула, Мелхола, та іронічно зауважила: Як же достойно прославився сьогодні Ізраїльський цар, оголившись перед очима служанок своїх воїнів, як оголюється хіба що якийсь легковажний гульвіса.
21 Давид же відповів Мелхолі: Я веселився й танцював перед Господом, – перед Господом, Котрий віддав перевагу мені замість твого батька, як і замість кожного з його роду, поставивши мене правителем над Господнім народом, над усім Ізраїлем!
22 Я готовий принизитись у власних очах ще більше, тоді як в очах служниць, про яких ти говориш, я буду в честі!
23 І не було в Мелхоли, Саулової дочки, дітей до самої її смерті.