1 The fighting between the forces supporting Saul's family and those supporting David went on for a long time. As David became stronger and stronger, his opponents became weaker and weaker.
David's Sons
2 The following six sons, in order of their birth, were born to David at Hebron: Amnon, whose mother was Ahinoam, from Jezreel; 3 Chileab, whose mother was Abigail, Nabal's widow, from Carmel; Absalom, whose mother was Maacah, the daughter of King Talmai of Geshur; 4 Adonijah, whose mother was Haggith; Shephatiah, whose mother was Abital; 5 Ithream, whose mother was Eglah. All of these sons were born in Hebron.
Abner Joins David
6 As the fighting continued between David's forces and the forces loyal to Saul's family, Abner became more and more powerful among Saul's followers.
7 One day Ishbosheth son of Saul accused Abner of sleeping with Saul's concubine Rizpah, the daughter of Aiah. 8 This made Abner furious. “Do you think that I would betray Saul? Do you really think I'm serving Judah?” he exclaimed. “From the very first I have been loyal to the cause of your father Saul, his brothers, and his friends, and I have kept you from being defeated by David; yet today you find fault with me about a woman! 9-10 The Lord promised David that he would take the kingdom away from Saul and his descendants and would make David king of both Israel and Judah, from one end of the country to the other. Now may God strike me dead if I don't make this come true!” 11 Ishbosheth was so afraid of Abner that he could not say a word.
12 Abner sent messengers to David, who at that time was at Hebron, to say, “Who is going to rule this land? Make an agreement with me, and I will help you win all Israel over to your side.”
13 “Good!” David answered. “I will make an agreement with you on one condition: you must bring Saul's daughter Michal to me when you come to see me.” 14 And David also sent messengers to Ishbosheth to say, “Give me back my wife Michal. I paid a hundred Philistine foreskins in order to marry her.” 15 So Ishbosheth had her taken from her husband Paltiel son of Laish. 16 Paltiel followed her all the way to the town of Bahurim, crying as he went. But when Abner said, “Go back home,” he did.
17 Abner went to the leaders of Israel and said to them, “For a long time you have wanted David to be your king. 18 Now here is your chance. Remember that the Lord has said, ‘I will use my servant David to rescue my people Israel from the Philistines and from all their other enemies.’” 19 Abner spoke also to the people of the tribe of Benjamin and then went to Hebron to tell David what the people of Benjamin and of Israel had agreed to do.
20 When Abner came to David at Hebron with twenty men, David gave a feast for them. 21 Abner told David, “I will go now and win all Israel over to Your Majesty. They will accept you as king, and then you will get what you have wanted and will rule over the whole land.” David gave Abner a guarantee of safety and sent him on his way.
Abner Is Murdered
22 Later on Joab and David's other officials returned from a raid, bringing a large amount of loot with them. Abner, however, was no longer there at Hebron with David, because David had sent him away with a guarantee of safety. 23 When Joab and his men arrived, he was told that Abner had come to King David and had been sent away with a guarantee of safety. 24 So Joab went to the king and said to him, “What have you done? Abner came to you—why did you let him go like that? 25 He came here to deceive you and to find out everything you do and everywhere you go. Surely you know that!”
26 After leaving David, Joab sent messengers to get Abner, and they brought him back from Sirah Well; but David knew nothing about it. 27 When Abner arrived in Hebron, Joab took him aside at the gate, as though he wanted to speak privately with him, and there he stabbed him in the stomach. And so Abner was murdered because he had killed Joab's brother Asahel. 28 When David heard the news, he said, “The Lord knows that my subjects and I are completely innocent of the murder of Abner. 29 May the punishment for it fall on Joab and all his family! In every generation may there be some man in his family who has gonorrhea or a dreaded skin disease or is fit only to do a woman's work or is killed in battle or doesn't have enough to eat!” 30 So Joab and his brother Abishai took revenge on Abner for killing their brother Asahel in the battle at Gibeon.
Abner Is Buried
31 Then David ordered Joab and his men to tear their clothes, wear sackcloth, and mourn for Abner. And at the funeral King David himself walked behind the coffin. 32 Abner was buried at Hebron, and the king wept aloud at the grave, and so did all the people. 33 David sang this lament for Abner:
“Why did Abner have to die like a fool?
34 His hands were not tied,
And his feet were not bound;
He died like someone killed by criminals!”
And the people wept for him again.
35 All day long the people tried to get David to eat something, but he made a solemn promise, “May God strike me dead if I eat anything before the day is over!” 36 They took note of this and were pleased. Indeed, everything the king did pleased the people. 37 All of David's people and all the people in Israel understood that the king had no part in the murder of Abner. 38 The king said to his officials, “Don't you realize that this day a great leader in Israel has died? 39 Even though I am the king chosen by God, I feel weak today. These sons of Zeruiah are too violent for me. May the Lord punish these criminals as they deserve!”
1 Однак, ще довго тривала війна між родом Саула та родом Давида. Проте влада Давида дедалі більше зміцнювалась, а рід Саула поступово слабшав.
Сини Давида
2 У Хевроні в Давида народились сини: його первістком був Амнон від Ахіноами, єзреелітки;
3 його другим сином був Кілеав від Авігеї, колишньої дружини кармелійця Навала; третій – Авесалом, син Маахи, дочки гессурського царя Талмая;
4 четвертий – Адонія, син Хаґґіти; п’ятий – Шефатія, син Авітали,
5 а шостий – Їтреам, від Давидової дружини Еґли. Всі вони народились у Давида в Хевроні.
Союз Давида з Авнером
6 Тим часом, поки точилась війна між родом Саула й між родом Давида, Авнер все більше зміцнював свою владу над родиною Саула.
7 У Саула була наложниця, на ім’я Ріцпа, дочка Айя. Якось Ішбошет дорікнув Авнеру: Як ти посмів увійти в інтимні стосунки з наложницею мого батька?
8 Авнер від цих слів Ішбошета дуже розлютився, й сказав йому: Хіба я – всього лише собача голова серед Юдиних нащадків? У той час коли я чиню добродійство родині твого батька Саула, його братам та його приятелям, й не допускаю, аби ти потрапив у руки Давида, ти сьогодні мене дорікаєш через якусь жінку!?
9 Тож нехай зробить Бог Авнерові це, та ще додасть, якщо я не учиню Давидові того, в чому Господь йому присягнувся, а саме :
10 відняти царство від роду Саула й піднести над Ізраїлем та над Юдою трон Давида від Дана й аж до Вірсавії.
11 Ішбошет не наважився більше суперечити Авнерові, оскільки боявся його.
12 Тим часом Авнер відрядив від себе особисто до Давида послів зі словами: Кому належить край? – і додав: Уклади зі мною союз, і я сприятиму тобі, аби привернути до тебе весь Ізраїль.
13 Добре, – відповівДавид , – я укладу з тобою союз, лише ставлю перед тобою одну умову, а саме: Ти не побачиш мого обличчя, поки не спровадиш до мене дочку Саула, Мелхолу, тоді й ти прийдеш, аби зустрітись зі мною.
14 Після цього Давид направив до Саулового сина Ішбошета посланців з такими словами: Віддай мені мою дружину Мелхолу, яку я собі викупив за сто крайніх обрізань филистимців!
15 Ішбошет послав й відібрав Мелхолу від її чоловіка, Палтіїла, Лаїшового сина.
16 Проводжаючи, її чоловік постійно плакав за нею аж до самого Бахуріма. Там Авнер промовив до нього: Досить, повертайся! І той повернувся.
17 Авнер звернувся також до старійшин Ізраїлю зі словами: Ви вже давно бажали, аби Давид царював над вами.
18 Тому зробіть це зараз, оскільки Господь сказав про Давида такі слова: Рукою мого слуги Давида Я врятую мій народ, Ізраїль, від влади филистимців та від рук всіх інших їхніх ворогів.
19 Розмовляв Авнер також з веніямінцями. Після цього Авнер пішов у Хеврон, щоб розповісти Давидові про все, що було б добрим для всього Ізраїлю, а також для всього племені Веніяміна.
20 Коли ж Авнер, разом із двадцятьма мужами, прийшов до Давида в Хеврон, Давид влаштував для Авнера та людей, які були з ним, бенкет.
21 Тоді Авнер промовив до Давида: Я готовий піти й зібрати до мого володаря царя весь Ізраїль, і нехай вони укладуть з тобою Заповіт, аби ти царював над усіма, чого якраз бажає і твоя душа. Давид відпустив Авнера, і той з миром пішов.
Йоав вбиває Авнера
22 Тим часом повернулись з походу воїни Давида на чолі з Йоавом, й принесли з собою велику здобич. Але Авнера вже не було у Давида в Хевроні, позаяк він відпустив його, і той пішов з миром.
23 Щойно Йоав з усім військом повернулись, як Йоавові повідомили, мовляв: Приходив до царя Авнер, син Нера, а він його відпустив, і той з миром пішов.
24 Тоді Йоав прийшов до царя, і сказав: Що ти наробив? Ось до тебе приходив Авнер, – навіщо ти його відпустив, дозволивши відійти?
25 Адже ти добре знаєш Авнера, сина Нера, – він приходив, аби тебе обманути й дізнатись про твої плани, вивідати, що маєш намір робити!
26 Вийшовши від Давида, Йоав відправив за Авнером посланців, які його завернули від криниці Сіри. Давид же про це не знав.
27 Коли Авнер повернувся в Хеврон, Йоав відізвав його вбік на середині брами, буцімто поговорити з ним наодинці. Там, щоб помститися за кров свого брата Асаїла, вдарив Авнера в живіт, і той помер.
28 Коли пізніше довідався про це Давид, то сказав: Невинуватий ні я, ні моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
29 Нехай вона впаде на голову Йоава та на весь дім його батька; нехай у родині Йоава не переведуться ті, котрі страждають течивістю і проказою, котрі ходять на милицях, котрі гинуть від меча, та вмирають з голоду!
30 Отже, Йоав зі своїм братом Авішаєм убили Авнера за те, що той позбавив життя їхнього брата Асаїла, під час битви в Ґівеоні .
Давид оплакує Авнера
31 Після цього Давид наказав Йоаву і всім воїнам, що були з ним: Розірвіть ваш одяг і вдягніться у веретище, й оплакуйте Авнера! Сам цар Давид йшов за похоронними марами.
32 Коли в Хевроні ховали Авнера, цар плакав, голосно ридаючи над могилою Авнера; його оплакував і весь народ.
33 Ридаючи над Авнером, цар примовляв: Хіба Авнер повинен був померти смертю негідника?
34 Адже твої руки не були зв’язані, твої ноги не були закуті в кайдани. Ти загинув як той, хто падає від нанесеного удару злочинця! Слухаючи це, весь народ плакав ще більше.
35 І коли весь озброєний люд, ще за дня зібрався, вмовляючи Давида, аби він щось з’їв, то Давид присягнувся, говорячи: Нехай так і так учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо я до заходу сонця скуштую хліба або щось інше!
36 А коли весь народ країни про це довідався, то схвалив дії царя; як і все, що робив цар, було до вподоби всіх людей.
37 У той день усе військо, як і весь Ізраїль, зрозуміли, що цар непричетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Звертаючись до своїх воїнів і наближених , цар сказав: Пам’ятайте, що сьогодні в Ізраїлі загинув великий і мужній чоловік!
39 Я сьогодні ще слабкий, хоч і помазаний на царя, а ці мужі, сини Церуї, потужніші за мене. Тож нехай Господь відплатить кожному, хто чинить лихе, як учинив зло Йоав .