Sheba's Rebellion
1 There happened to be in Gilgal a worthless character named Sheba son of Bikri, of the tribe of Benjamin. He blew the trumpet and called out, “Down with David! We won't follow him! Men of Israel, let's go home!” 2 So the Israelites deserted David and went with Sheba, but the men of Judah remained loyal and followed David from the Jordan to Jerusalem.
3 When David arrived at his palace in Jerusalem, he took the ten concubines he had left to take care of the palace, and put them under guard. He provided for their needs, but did not have intercourse with them. They were kept confined for the rest of their lives, living like widows.
4 The king said to Amasa, “Call the men of Judah together and be back here with them by the day after tomorrow.” 5 Amasa went to call them, but he did not get back by the time the king had told him to. 6 So the king said to Abishai, “Sheba will give us more trouble than Absalom. Take my men and go after him, or else he may occupy some fortified towns and escape from us.” 7 So Joab's men, the royal bodyguards, and all the other soldiers left Jerusalem with Abishai to go after Sheba. 8 When they reached the large rock at Gibeon, Amasa met them. Joab was dressed for battle, with a sword in its sheath fastened to his belt. As he came forward, the sword fell out. 9 Joab said to Amasa, “How are you, my friend?” and took hold of his beard with his right hand in order to kiss him. 10 Amasa was not on guard against the sword that Joab was holding in his other hand, and Joab stabbed him in the belly, and his insides spilled out on the ground. He died immediately, and Joab did not have to strike again.
Then Joab and his brother Abishai went on after Sheba. 11 One of Joab's men stood by Amasa's body and called out, “Everyone who is for Joab and David follow Joab!” 12 Amasa's body, covered with blood, was lying in the middle of the road. Joab's man saw that everybody was stopping, so he dragged the body from the road out into the field and threw a blanket over it. 13 After the body had been removed from the road, everyone followed Joab in pursuit of Sheba.
14 Sheba passed through the territory of all the tribes of Israel and came to the city of Abel Beth Maacah, and all the members of the clan of Bikri assembled and followed him into the city. 15 Joab's men heard that Sheba was there, and so they went and besieged the city. They built ramps of earth against the outer wall and also began to dig under the wall to make it fall down. 16 There was a wise woman in the city who shouted from the wall, “Listen! Listen! Tell Joab to come here; I want to speak with him.” 17 Joab went, and she asked, “Are you Joab?”
“Yes, I am,” he answered.
“Listen to me, sir,” she said.
“I'm listening,” he answered.
18 She said, “Long ago they used to say, ‘Go and get your answer in the city of Abel’—and that's just what they did. 19 Ours is a great city, one of the most peaceful and loyal in Israel. Why are you trying to destroy it? Do you want to ruin what belongs to the Lord?”
20 “Never!” Joab answered. “I will never ruin or destroy your city! 21 That is not our plan. A man named Sheba son of Bikri, who is from the hill country of Ephraim, started a rebellion against King David. Hand over this one man, and I will withdraw from the city.”
“We will throw his head over the wall to you,” she said. 22 Then she went to the people of the city with her plan, and they cut off Sheba's head and threw it over the wall to Joab. He blew the trumpet as a signal for his men to leave the city, and they went back home. And Joab returned to Jerusalem to the king.
David's Officials
23 Joab was in command of the army of Israel; Benaiah son of Jehoiada was in charge of David's bodyguards; 24 Adoniram was in charge of the forced labor; Jehoshaphat son of Ahilud was in charge of the records; 25 Sheva was the court secretary; Zadok and Abiathar were the priests, 26 and Ira from the town of Jair was also one of David's priests.
Повстання веніямінця Шеви
1 Серед них (Ізраїльтян) був один веніямінець – негідний чоловік на ім’я Шева, син Біхрі. Він засурмив у сурму і вигукнув: Нічого спільного в нас нема з Давидом, й не маємо жодної спадщини в сині Єссея! Ізраїльтяни, розходьтесь по своїх оселях!
2 Після цього всі Ізраїльтяни, залишивши Давида, пішли за Шевою, сином Біхрі. А Юдеї залишились зі своїм царем від Йордану і аж до самого Єрусалима.
3 Прибувши до свого палацу в Єрусалим, Давид взяв десять колишніх наложниць, котрих залишав стерегти дім, і помістив їх у домі під охороною варти. Вони залишались на його утриманні, але він з ними не спілкувався. Так вони й жили як удовиці, усамітненими до своєї смерті.
4 Цар звелів Амасі: Протягом трьох днів склич мені мужів Юди, і сам будь присутнім.
5 Тож Амаса пішов скликати Юдеїв, але не вклався в призначений для нього час,
6 тому Давид сказав Авішаю: Тепер Шева, син Біхрі, може наробити нам більше лиха, аніж Авесалом, тому візьми воїнів свого володаря і дожени його, аби часом він не захопив якогось укріпленого міста та не втік від нас.
7 Отже, з Єрусалима вирушили хоробрі воїни Йоава разом з керетійцями та пелетійцями в погоню за Шевою, сином Біхрі.
8 Вони були вже біля Великого Каменя (Скелі ), що в Ґівеоні, коли їм назустріч появився Амаса. А Йоав мав на собі військовий плащ, поверх якого збоку висів у піхві, припасований до його пояса меч. Коли він ступив уперед, меч випав з піхви .
9 Йоав сказав до Амаси: Як твоє здоров’я, мій брате? І вхопив Йоав правою рукою бороду Амаси, як ніби хотів його поцілувати.
10 Амаса ж не зауважив меча, що був у другій руці Йоава. Він уразив Амасу в живіт, так що його нутрощі випали на землю; повторного удару не було, бо той помер. Після цього Йоав разом зі своїм братом Авішаєм вирушили в погоню за Шевою, сином Біхрі.
11 А один із воїнів Йоава, зупинившись над тілом убитого, заволав: Хто відданий Йоаву і хто за Давидом, – вперед за Йоавом.
12 Тіло Амаси лежало в крові посеред дороги, і цей воїн зауважив, що все військо зупиняється біля нього. Тому він відтягнув Амасу з дороги на поле, та накинув на нього плащ, оскільки він побачив, що кожен, хто проходив повз нього, зупинявся.
13 Таким чином, коли тіло Амаси прийняли з дороги, все військо побігло за Йоавом, у погоні за Шевою, сином Біхрі.
14 А Шева пройшов через усі Ізраїлеві племена аж до Авел-Бет-Маахи; зібралися і також пішли за ним у місто всі біхрійці.
15 Отже, усе військо Йоава підійшло, і взяло в облогу Авел-Бет-Мааху. Вони насипали навколо стін міста вал, готуючись штурмом зруйнувати стіну.
16 А тим часом одна мудра жінка заволала зі стіни міста: Послухайте! Послухайте! Передайте Йоаву, щоб він підійшов сюди, – я хочу з ним поговорити!
17 А коли він підійшов до неї, жінка запитала: Чи це ти Йоав? Він же відповів: Так, я! Вона ж сказала йому: Вислухай слова твоєї слугині! А він відповів: Я тебе слухаю!
18 Тоді вона почала говорити такі слова: В давні часи у наших пращурів була приказка такого змісту: Обов’язково порадьтесь у Авелі! Після того все добре закінчувалось.
19 Ми є одним зі спокійних і вірних міст Ізраїлю, а ти хочеш зруйнувати матір Ізраїльських міст? Для чого нищиш Господню спадщину?
20 Відповідаючи, Йоав сказав: Ні! Ні! У жодному разі я не хочу нищити й руйнувати.
21 Йдеться лише про одного чоловіка з Єфремового нагір’я на ім’я Шева, син Біхрі, котрий підняв свою руку на царя Давида. Видайте його одного, і я відійду від міста! Тоді жінка сказала Йоаву: Зараз його голову скинуть тобі зі стіни!
22 І та жінка пішла та своїм мудрим словом переконала весь народ. Тож відтяли голову Шеви, сина Біхрі, й кинули її Йоаву. Після цього він засурмив у ріг, і все військо відступило від міста, – кожен пішов до свого намету. Потім Йоав повернувся в Єрусалим до царя.
Найближче оточення Давида
23 Отже, Йоав став воєначальником над усім військом Ізраїлю, а Беная, син Єгояди, очолив керетійців і пелетійців;
24 Адорам був податківцем і керував трудовою повинністю , а Йосафат, Ахілудів син, був начальником канцелярії ;
25 Шева був писарем, а Садок, і Авіятар – священики;
26 так само Іра з Яіра був особистим священиком Давида.