Absalom Plans Rebellion
1 After this, Absalom provided a chariot and horses for himself, and an escort of fifty men. 2 He would get up early and go and stand by the road at the city gate. Whenever someone came there with a dispute that he wanted the king to settle, Absalom would call him over and ask him where he was from. And after the man had told him what tribe he was from, 3 Absalom would say, “Look, the law is on your side, but there is no representative of the king to hear your case.” 4 And he would add, “How I wish I were a judge! Then anyone who had a dispute or a claim could come to me, and I would give him justice.” 5 When the man would approach Absalom to bow down before him, Absalom would reach out, take hold of him, and kiss him. 6 Absalom did this with every Israelite who came to the king for judgment, and so he won their loyalty.
7 After four years Absalom said to King David, “Sir, let me go to Hebron and keep a promise I made to the Lord. 8 While I was living in Geshur in Syria, I promised the Lord that if he would take me back to Jerusalem, I would worship him in Hebron.”
9 “Go in peace,” the king said. So Absalom went to Hebron. 10 But he sent messengers to all the tribes of Israel to say, “When you hear the sound of trumpets, shout, ‘Absalom has become king at Hebron!’” 11 There were two hundred men who at Absalom's invitation had gone from Jerusalem with him; they knew nothing of the plot and went in all good faith. 12 And while he was offering sacrifices, Absalom also sent to the town of Gilo for Ahithophel, who was one of King David's advisers. The plot against the king gained strength, and Absalom's followers grew in number.
David Flees from Jerusalem
13 A messenger reported to David, “The Israelites are pledging their loyalty to Absalom.”
14 So David said to all his officials who were with him in Jerusalem, “We must get away at once if we want to escape from Absalom! Hurry! Or else he will soon be here and defeat us and kill everyone in the city!”
15 “Yes, Your Majesty,” they answered. “We are ready to do whatever you say.” 16 So the king left, accompanied by all his family and officials, except for ten concubines, whom he left behind to take care of the palace.
17 As the king and all his men were leaving the city, they stopped at the last house. 18 All his officials stood next to him as the royal bodyguards passed by in front of him. The six hundred soldiers who had followed him from Gath also passed by, 19 and the king said to Ittai, their leader, “Why are you going with us? Go back and stay with the new king. You are a foreigner, a refugee away from your own country. 20 You have lived here only a short time, so why should I make you wander around with me? I don't even know where I'm going. Go back and take all your people with you—and may the Lord be kind and faithful to you.”
21 But Ittai answered, “Your Majesty, I swear to you in the Lord's name that I will always go with you wherever you go, even if it means death.”
22 “Fine!” David answered. “March on!” So Ittai went on with all his men and their dependents. 23 The people cried loudly as David's followers left. The king crossed Kidron Brook, followed by his men, and together they went out toward the wilderness.
24 Zadok the priest was there, and with him were the Levites, carrying the sacred Covenant Box. They set it down and didn't pick it up again until all the people had left the city. The priest Abiathar was there too. 25 Then the king said to Zadok, “Take the Covenant Box back to the city. If the Lord is pleased with me, some day he will let me come back to see it and the place where it stays. 26 But if he isn't pleased with me—well, then, let him do to me what he wishes.” 27 And he went on to say to Zadok, “Look, take your son Ahimaaz and Abiathar's son Jonathan and go back to the city in peace. 28 Meanwhile, I will wait at the river crossings in the wilderness until I receive news from you.” 29 So Zadok and Abiathar took the Covenant Box back into Jerusalem and stayed there.
30 David went on up the Mount of Olives crying; he was barefoot and had his head covered as a sign of grief. All who followed him covered their heads and cried also. 31 When David was told that Ahithophel had joined Absalom's rebellion, he prayed, “Please, Lord, turn Ahithophel's advice into nonsense!”
32 When David reached the top of the hill, where there was a place of worship, his trusted friend Hushai the Archite met him with his clothes torn and with dirt on his head. 33 David said to him, “You will be of no help to me if you come with me, 34 but you can help me by returning to the city and telling Absalom that you will now serve him as faithfully as you served his father. And do all you can to oppose any advice that Ahithophel gives. 35 The priests Zadok and Abiathar will be there; tell them everything you hear in the king's palace. 36 They have their sons Ahimaaz and Jonathan with them, and you can send them to me with all the information you gather.”
37 So Hushai, David's friend, returned to the city just as Absalom was arriving.
Злий задум Авесалома
1 Незабаром Авесалом придбав собі колісницю з кіньми і п’ятдесят чоловіків, які би бігли перед нею.
2 Авесалом рано вставав, й зупинявся на узбіччі дороги біля міської брами, й коли якась людина йшла до царя, щоб той вирішив її судову справу, то таку людину підкликав Авесалом і питав: З якого ти міста? А коли той відповідав: Твій слуга з такого-то Ізраїлевого племені,
3 то Авесалом говорив йому: Твоя справа, дійсно, варта уваги й справедлива, але, на жаль, у царя немає нікого, хто міг би тебе вислухати.
4 Потім Авесалом додавав: От якби мене поставили суддею в цьому краю, то коли б до мене приходила людина з якоюсь скаргою, чи судовою справою, то я судив би по справедливості.
5 А коли хтось підходив, аби йому поклонитись, то він простягав до нього руки, обіймав і цілував його.
6 Так ставився Авесалом до кожного Ізраїльтянина, що йшов до царя на суд. Таким чином Авесалом схиляв на свій бік серця Ізраїльтян.
7 Після чотирьох років такої діяльності Авесалом сказав цареві: Я хотів би піти в Хеврон і виконати свої обітниці, які я дав Господу.
8 Адже коли твій слуга ще перебував в арамійському Гессурі, то дав обітницю такого змісту: Якщо Господь дійсно поверне мене в Єрусалим, то я поклонюсь (принесу жертву ) Господу.
9 Цар йому відповів: Іди з миром. Тож він зібрався й пішов у Хеврон.
10 Звідти Авесалом таємно розіслав своїх агентів до всіх племен Ізраїлю з наказом: Як тільки ви почуєте звук труби, то волайте: Авесалом став царем у Хевроні!
11 Авесалом запросив із собою з Єрусалима двісті мужів, які супроводжували його у простоті серця, нічого не відаючи про змову.
12 Авесалом покликав також гілонійця Ахітофела , радника Давида з його родинного міста Гіло, і коли приносились жертвоприношення, відбулась дуже міцна таємна змова, і чимало народу приєднувалось до Авесалома.
Давид тікає з Єрусалима
13 До Давида прийшов вісник з повідомленням: Ізраїльські мужі схилились на бік Авесалома.
14 Тоді Давид сказав усім своїм слугам, котрі були з ним у Єрусалимі: Вирушаймо і будемо втікати, бо інакше ми не зможемо врятуватись від Авесалома! Не гаючи часу, виходьте, щоб він зненацька не напав на нас, не наробив нам лиха та не знищив усіх мешканців міста мечем!
15 А слуги царя сказали цареві: Щоби тільки наш володар, цар, вирішив, ми, твої слуги, будемо з тобою .
16 Тож цар вирушив з усією родиною пішки, залишивши десять своїх наложниць, аби стерегли палац.
17 Отже, йдучи пішки, цар з усім своїм народом зупинились біля останнього дому.
18 Всі його дворові слуги йшли поруч з ним, а також усі керетійці, всі пелетійці і всі ґіттійці, – загальною кількістю шістсот мужів, що супроводжували його з Ґата, – вони йшли перед царем.
19 Цар запитав ґіттійця Іттая: Чому ти також йдеш з нами? Повертайся і залишись з новим царем, адже ти – чужинець, і навіть вигнанець зі свого краю.
20 Заледве учора ти прийшов, як же сьогодні я можу силувати тебе йти з нами? Адже я сам не відаю, куди йду. Повертайся і дозволь повернутись своїм братам разом з тобою, і нехай Господь виявить до вас милосердя та вірність.
21 Але Іттай, відповідаючи цареві, запевнив: Як живий Господь, і як живий мій володар, цар, я буду там, де лише буде мій володар, цар, – чи то на смерть, чи то на життя, – там буде і твій слуга!
22 Після цих слів Давид сказав Іттаю: Тоді, вперед! І пішов ґіттієць Іттай, з усіма своїми воїнами та з їх дружинами й дітьми, котрі були з ним.
23 І коли вони йшли, весь край дуже плакав… Цар з усім народом переправився через потік Кедрон, а весь озброєний люд пішов дорогою в напрямку пустелі.
24 Був там і священик Садок разом з усіма левітами, які несли Ковчег Божого Заповіту. Вони поставили Божий Ковчег, і Авіятар приносив жертви всепалення , аж доки весь народ не вийшов з міста.
25 Але цар сказав Садокові: Поверни Божий Ковчег у місто. Якщо Господь змилосердиться до мене, то Він поверне мене, аби мені побачити його на його постійному місцеперебуванні.
26 А якщо Він скаже: Ти не бажаний Мені, – то я готовий і до цього, – нехай Він чинить зі мною, як уважає правильним!
27 Потім цар сказав священикові Садокові: Невже ти не розумієш? Повертайся з миром у місто, разом зі своїм сином Ахімаасом та Йонатаном, сином Авіятара, – обидва ваші сини нехай будуть з вами.
28 Пам’ятайте також, що я чекатиму біля йорданських бродів у пустелі, аж поки не прийде від вас вістка з повідомленням для мене.
29 Отже, Садок та Авіятар повернули Божий Ковчег до Єрусалима, і залишались там.
30 Сам же Давид, підіймаючись на гору Оливну, йшов і плакав; він йшов босим з покритою головою, як і весь озброєний народ, що був з ним, – кожен покривши свою голову, й підіймаючись угору, плакав.
31 Коли ж Давидові повідомили, що і Ахітофел серед змовників з Авесаломом, то Давид заволав: Благаю Господи, перетвори Ахітофелову раду в ніщо!
32 Коли ж Давид піднявся на вершину гори, де зазвичай поклоняються Богові, йому назустріч вийшов Хушай із Арки, в розірваному на собі одязі, і з порохом на своїй голові.
33 І Давид сказав йому: Якщо підеш далі зі мною, то будеш для мене тягарем,
34 а коли повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Я хочу бути твоїм слугою, царю! Я раніше був слугою твого батька, але зараз хочу бути твоїм слугою, то так ти зможеш уневажнити щодо мене раду Ахітофела.
35 Там з тобою будуть також священики Садок і Авіятар, – і яку лише почуєш інформацію з царського палацу, повідом про те священикам Садокові та Авіятарові.
36 З ними й обидва їхні сини: Ахімаас, син Садока, та Йонатан, син Авіятара. Через них пересилайте мені все, що дізнаєтесь.
37 Хушай, приятель Давида, прийшов у місто якраз тоді, коли в Єрусалим вступав Авесалом.