The Recovery of the Ax Head
1 One day the group of prophets that Elisha was in charge of complained to him, “The place where we live is too small! 2 Give us permission to go to the Jordan and cut down some trees, so that we can build a place to live.”
“All right,” Elisha answered.
3 One of them urged him to go with them; he agreed, 4 and they set out together. When they arrived at the Jordan, they began to work. 5 As one of them was cutting down a tree, suddenly his iron ax head fell in the water. “What shall I do, sir?” he exclaimed to Elisha. “It was a borrowed ax!”
6 “Where did it fall?” Elisha asked.
The man showed him the place, and Elisha cut off a stick, threw it in the water, and made the ax head float. 7 “Take it out,” he ordered, and the man reached down and picked it up.
The Syrian Army Is Defeated
8 The king of Syria was at war with Israel. He consulted his officers and chose a place to set up his camp. 9 But Elisha sent word to the king of Israel, warning him not to go near that place, because the Syrians were waiting in ambush there. 10 So the king of Israel warned the people who lived in that place, and they were on guard. This happened several times.
11 The Syrian king became greatly upset over this; he called in his officers and asked them, “Which one of you is on the side of the king of Israel?”
12 One of them answered, “No one is, Your Majesty. The prophet Elisha tells the king of Israel what you say even in the privacy of your own room.”
13 “Find out where he is,” the king ordered, “and I will capture him.”
When he was told that Elisha was in Dothan, 14 he sent a large force there with horses and chariots. They reached the town at night and surrounded it. 15 Early the next morning Elisha's servant got up, went out of the house, and saw the Syrian troops with their horses and chariots surrounding the town. He went back to Elisha and exclaimed, “We are doomed, sir! What shall we do?”
16 “Don't be afraid,” Elisha answered. “We have more on our side than they have on theirs.” 17 Then he prayed, “O Lord, open his eyes and let him see!” The Lord answered his prayer, and Elisha's servant looked up and saw the hillside covered with horses and chariots of fire all around Elisha.
18 When the Syrians attacked, Elisha prayed, “O Lord, strike these men blind!” The Lord answered his prayer and struck them blind. 19 Then Elisha went to them and said, “You are on the wrong road; this is not the town you are looking for. Follow me, and I will lead you to the man you are after.” And he led them to Samaria.
20 As soon as they had entered the city, Elisha prayed, “Open their eyes, Lord, and let them see.” The Lord answered his prayer; he restored their sight, and they saw that they were inside Samaria.
21 When the king of Israel saw the Syrians, he asked Elisha, “Shall I kill them, sir? Shall I kill them?”
22 “No,” he answered. “Not even soldiers you had captured in combat would you put to death. Give them something to eat and drink, and let them return to their king.” 23 So the king of Israel provided a great feast for them; and after they had eaten and drunk, he sent them back to the king of Syria. From then on the Syrians stopped raiding the land of Israel.
The Siege of Samaria
24 Some time later King Benhadad of Syria led his entire army against Israel and laid siege to the city of Samaria. 25 As a result of the siege the food shortage in the city was so severe that a donkey's head cost eighty pieces of silver, and half a pound of dove's dung cost five pieces of silver.
26 The king of Israel was walking by on the city wall when a woman cried out, “Help me, Your Majesty!”
27 He replied, “If the Lord won't help you, what help can I provide? Do I have any wheat or wine? 28 What's your trouble?”
She answered, “The other day this woman here suggested that we eat my child, and then eat her child the next day. 29 So we cooked my son and ate him. The next day I told her that we would eat her son, but she had hidden him!”
30 Hearing this, the king tore his clothes in dismay, and the people who were close to the wall could see that he was wearing sackcloth under his clothes. 31 He exclaimed, “May God strike me dead if Elisha is not beheaded before the day is over!” 32 And he sent a messenger to get Elisha.
Meanwhile Elisha was at home with some elders who were visiting him. Before the king's messenger arrived, Elisha said to the elders, “That murderer is sending someone to kill me! Now, when he gets here, shut the door and don't let him come in. The king himself will be right behind him.” 33 He had hardly finished saying this, when the king arrived and said, “It's the Lord who has brought this trouble on us! Why should I wait any longer for him to do something?”
Сокира спливла
1 Якось пророчі учні промовили до Єлисея: Як бачиш, місце, в якому ми живемо біля тебе, стало тісним для нас.
2 Чи не піти нам над Йордан, аби кожен з нас узяв звідти по деревині, щоб побудувати собі нове місце для проживання. А він відповів: Ідіть!
3 Та один з учнів промовив: Будь ласка, ходи й ти разом зі своїми слугами! А він відповів: Добре, я піду!
4 Отже, він пішов з ними. А коли вони прибули над Йордан, то почали зрубувати дерева.
5 Так сталося, що коли один з них зрубував деревину, сокира впала у воду. Тоді він заволав: Ой, мій добродію, та ж вона була позичена!
6 А Божий чоловік запитав: Де вона впала? І той показав йому місце. Тоді Єлисей відрубав шматок дерева, кинув його туди, й сокира спливла.
Єлисей попереджає Ізраїльського царя про сирійські засідки
7 Візьми її собі, – сказав Єлисей. Той простягнув свою руку і взяв її…
8 Щоразу, коли сирійський цар воював з Ізраїлем, він домовлявся зі своїми сановниками, куди, – в те чи в інше місце, – слід направити військо.
9 А Божий чоловік негайно посилав до Ізраїльського царя застереження: Вважай, не йди в таке-то місце, оскільки там засідка сирійців!
10 Тому Ізраїльський цар посилав попередження для мешканців того місця, про яке йому повідомляв Божий чоловік. Так траплялося багато разів.
11 Ця справа дуже обурила сирійського царя, тому, зібравши своїх сановників, сказав до них: Ви маєте мені признатись, хто з вас видає наші плани цареві Ізраїлю?
12 Тоді один із його сановників сказав: Ніхто, мій володарю, царю, але в Ізраїлі є пророк Єлисей, котрий повідомляє Ізраїльського царя навіть про ті слова, які ти говориш у своїй спальні!
Господь вразив сліпотою сирійців
13 Цар негайно наказав: Йдіть і вивідайте, де він перебуває, – і я пошлю, щоб його взяли! Йому повідомили, мовляв: Він знаходиться в Дотані!
14 Тому він послав туди кінноту, колісниці та велике військо. Вони прибули туди вночі й оточили місто.
15 І коли спозаранку слуга Божого чоловіка піднявся й вийшов, то, побачивши, що місто знаходиться в облозі війська, кінноти й колісниць, слуга сказав йому: Ой, мій господарю, що будемо робити?
16 А Єлисей відповів: Не бійся, адже тих, що з нами, більше, ніж тих, що з ними!
17 Тоді Єлисей помолився, сказавши: Господи, відкрий, будь ласка, його очі, аби він побачив! І Господь відкрив очі слуги. Він побачив, що все узгір’я навколо Єлисея повне кінноти, й вогненних колісниць.
18 І коли сирійці вирушили проти Єлисея, він помолився до Господа і попросив: Урази, будь ласка, цей народ сліпотою! І Господь за проханням Єлисея уразив їх сліпотою.
19 Після цього Єлисей сказав їм: Це не та дорога, й не те місто! Йдіть за мною, а я запроваджу вас до чоловіка, якого ви шукаєте! Тож він завів їх у Самарію.
20 Але, коли вони ввійшли в Самарію, сталося так, що Єлисей попросив: Відкрий, Господи, їм очі, й нехай вони побачать! Коли Господь відкрив їм очі, вони побачили, що знаходяться посеред Самарії.
21 Побачивши їх, цар Ізраїлю запитав Єлисея: То що, мій батеньку, може мені знищити усіх до одного?
22 Однак той відповів: Не вбивай! Хіба це ти їх взяв у полон своїм мечем, та своїм луком, щоб нищити? Поклади перед ними хліб і воду, – нехай вони наїдяться і нап’ються, після чого нехай повертаються до свого володаря!
23 Тож він справив їм великий бенкет, а коли вони наїлись і напились, він відправив їх до свого володаря. З того часу сирійські загони довго не нападали на Ізраїльський край.
Облога та голод Самарії
24 Але якось сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і, виступивши, взяв у облогу Самарію.
25 В Самарії настав великий голод, так що під час облоги дійшло до того, що ціна ослячої голови коштувала вісімдесят срібняків , а четвертина міри голубиного посліду – п’ять срібняків.
26 Коли одного разу Ізраїльський цар ходив по міській стіні, сталося так, що до нього знизу закричала жінка, благаючи: Рятуй мене, мій володарю, царю!
27 А той відповів: Якщо тебе не врятує Господь, то як можу я тебе врятувати? Хіба із току, чи із чавила?
28 Потім цар все ж запитав її: Що ти хочеш? А вона промовила: Оця жінка сказала мені: Дай твого сина, – ми його з’їмо сьогодні, а мого сина з’їмо завтра!
29 Отже, ми зварили мого сина, та з’їли його. А коли наступного дня я їй сказала: Давай твого сина, щоб ми і його з’їли, то вона заховала свого сина!
30 Як же цар почув слова тієї жінки, то сталося так, що він роздер свої шати; і коли він далі ходив по міській стіні, то люди побачили, що під сподом у нього на тілі веретище.
31 Після цього він сказав: Нехай те чи інше зробить зі мною Бог, і нехай ще додасть, якщо голова Шафатового сина, Єлисея, ще сьогодні залишиться у нього на плечах.
32 Тимчасом як Єлисей знаходився у своєму домі, а старійшини сиділи перед ним, цар послав попереду себе посланця. Але перш ніж той чоловік прийшов до Єлисея, він сказав старійшинам: Чи ви знаєте, що цей син убивці послав, аби стяти мені голову? Майте на увазі, що коли прийде той посланець, то замкніть двері й затримайте його під дверима. Хіба ви не чуєте звуків кроків його володаря за ним?
33 Він ще не закінчив розмови з ними, як прибув до нього царський посланець, який сказав : Дивись, яке лихо маємо від Господа! Чого ще далі нам чекати від Господа?