Naaman Is Cured
1 Naaman, the commander of the Syrian army, was highly respected and esteemed by the king of Syria, because through Naaman the Lord had given victory to the Syrian forces. He was a great soldier, but he suffered from a dreaded skin disease. 2 In one of their raids against Israel, the Syrians had carried off a little Israelite girl, who became a servant of Naaman's wife. 3 One day she said to her mistress, “I wish that my master could go to the prophet who lives in Samaria! He would cure him of his disease.” 4 When Naaman heard of this, he went to the king and told him what the girl had said. 5 The king said, “Go to the king of Israel and take this letter to him.”
So Naaman set out, taking thirty thousand pieces of silver, six thousand pieces of gold, and ten changes of fine clothes. 6 The letter that he took read: “This letter will introduce my officer Naaman. I want you to cure him of his disease.”
7 When the king of Israel read the letter, he tore his clothes in dismay and exclaimed, “How can the king of Syria expect me to cure this man? Does he think that I am God, with the power of life and death? It's plain that he is trying to start a quarrel with me!”
8 When the prophet Elisha heard what had happened, he sent word to the king: “Why are you so upset? Send the man to me, and I'll show him that there is a prophet in Israel!”
9 So Naaman went with his horses and chariot and stopped at the entrance to Elisha's house. 10 Elisha sent a servant out to tell him to go and wash himself seven times in the Jordan River, and he would be completely cured of his disease. 11 But Naaman left in a rage, saying, “I thought that he would at least come out to me, pray to the Lord his God, wave his hand over the diseased spot, and cure me! 12 Besides, aren't the rivers Abana and Pharpar, back in Damascus, better than any river in Israel? I could have washed in them and been cured!”
13 His servants went up to him and said, “Sir, if the prophet had told you to do something difficult, you would have done it. Now why can't you just wash yourself, as he said, and be cured?” 14 So Naaman went down to the Jordan, dipped himself in it seven times, as Elisha had instructed, and he was completely cured. His flesh became firm and healthy like that of a child. 15 He returned to Elisha with all his men and said, “Now I know that there is no god but the God of Israel; so please, sir, accept a gift from me.”
16 Elisha answered, “By the living Lord, whom I serve, I swear that I will not accept a gift.”
Naaman insisted that he accept it, but he would not. 17 So Naaman said, “If you won't accept my gift, then let me have two mule-loads of earth to take home with me, because from now on I will not offer sacrifices or burnt offerings to any god except the Lord. 18 So I hope that the Lord will forgive me when I accompany my king to the temple of Rimmon, the god of Syria, and worship him. Surely the Lord will forgive me!”
19 “Go in peace,” Elisha said. And Naaman left.
He had gone only a short distance, 20 when Elisha's servant Gehazi said to himself, “My master has let Naaman get away without paying a thing! He should have accepted what that Syrian offered him. By the living Lord I will run after him and get something from him.” 21 So he set off after Naaman. When Naaman saw a man running after him, he got down from his chariot to meet him, and asked, “Is something wrong?”
22 “No,” Gehazi answered. “But my master sent me to tell you that just now two members of the group of prophets in the hill country of Ephraim arrived, and he would like you to give them three thousand pieces of silver and two changes of fine clothes.”
23 “Please take six thousand pieces of silver,” Naaman replied. He insisted on it, tied up the silver in two bags, gave them and two changes of fine clothes to two of his servants, and sent them on ahead of Gehazi. 24 When they reached the hill where Elisha lived, Gehazi took the two bags and carried them into the house. Then he sent Naaman's servants back. 25 He went back into the house, and Elisha asked him, “Where have you been?”
“Oh, nowhere, sir,” he answered.
26 But Elisha said, “Wasn't I there in spirit when the man got out of his chariot to meet you? This is no time to accept money and clothes, olive groves and vineyards, sheep and cattle, or servants! 27 And now Naaman's disease will come upon you, and you and your descendants will have it forever!”
When Gehazi left, he had the disease—his skin was as white as snow.
Зцілення Наамана від прокази
1 Полководець війська сирійського царя, Нааман, був поважною і шанованою особою у свого володаря, оскільки завдяки йому Господь дав сирійцям перемогу. Але, хоча цей чоловік був хоробрим воїном, проте страждав від прокази.
2 Одного разу під час походу сирійський загін полонив в Ізраїльському краю малу дівчинку, яка прислуговувала Наамановій дружині.
3 Якось вона сказала своїй господині: От якби мій господар звернувся до пророка, що живе в Самарії, то він вилікував би його від прокази.
4 Тоді Нааман звернувся до свого володаря, і сказав: Ось так і так говорила дівчинка, яка з Ізраїльського краю.
5 Сирійський цар відповів: Раз так, то вирушай туди, а я передам листа до Ізраїльського царя. Отже, він пішов, взявши з собою десять талантів срібла, шість тисяч золотих монет і десять перемін одягу.
6 Він привіз також і листа до Ізраїльського царя, в якому писав: Коли цей лист до тебе потрапить, то маєш знати , що це я посилаю до тебе свого слугу Наамана, аби ти вилікував його від прокази!
7 Коли Ізраїльський цар прочитав листа, то так сталося, що він роздер на собі одяг і вигукнув: Хіба я Бог, аби завдавати смерті, чи оживляти, що він посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від його прокази? Подумайте тільки і візьміть до уваги, – це він лише шукає якоїсь зачіпки проти мене!
8 Але так сталося, що коли Божий чоловік Єлисей дізнався, що Ізраїльський цар роздер на собі шати, то послав до царя, аби йому переказали: Для чого ти роздер свої шати? Нехай прийде до мене, та довідається, що в Ізраїлі є пророк!
9 І от Нааман прибув зі своїми кіньми та зі своїми колісницями й зупинився при вході до Єлисеєвого дому.
10 Тоді Єлисей послав до нього вісника з порадою: Піди й сім разів занурся в Йордан, й твоє тіло стане чистим та здоровим.
11 Але Нааман обурився і, відходячи, сказав: Ось, я був упевнений, що він вийде, стане переді мною, закличе Ім’я Господа, свого Бога, поводить своєю рукою над хворим місцем, і зніме проказу.
12 Хіба дамаські ріки Авана та Фарфар не кращі від усіх вод Ізраїлю? Хіба я не міг би викупатися у них, щоб стати чистим? Тож він обернувся і, палаючи гнівом, відійшов.
13 Але його слуги підійшли, заговорили з ним і сказали: Якби тобі, наш батьку, пророк наказав зробити щось важке, то хіба ти не вчинив би? Але ж він лише сказав тобі: Обмийся – і станеш чистим!
14 Нааман послухався , пішов і сім разів занурився у воду Йордану, як сказав Божий чоловік, і його тіло знову стало чистим, як тіло малого хлопця.
15 Після цього він повернувся з усім своїм супроводом до Божого чоловіка, став перед ним і сказав: Тепер я зрозумів, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїлі! Тому прийми від твого слуги подячний дарунок.
16 Але Єлисей сказав: Як живий Господь, Якому я служу, що не візьму нічого! І хоч Нааман наполягав, аби той узяв, він категорично відмовився.
17 Тоді Нааман сказав: Якщо вже ні, то нехай дадуть твоєму слузі стільки землі, скільки зможуть повезти два мули, оскільки віднині твій слуга більше не приноситиме ні жертв всепалення, ні інших жертв жодним богам, окрім як Господу.
18 Одне лише прошу щодо цієї справи, – нехай Господь змилосердиться над твоїм слугою, – коли мій володар піде на поклоніння в капище Ріммона, то він, зазвичай, опиратиметься на мою руку, так що й мені доведеться поклонитися в домі Ріммона. За те, що я вимушено поклонятимусь у капищі Ріммона, нехай Господь простить твого слугу за цей учинок.
19 Єлисей сказав до нього: Іди з миром! Але, коли Нааман пройшов певну відстань шляху,
Ґехазій покараний проказою
20 слуга Божого чоловіка Єлисея, Ґехазій, подумав собі: Ось мій господар пощадив того сирійця Наамана, не прийнявши від нього нічого з того, що той привіз. Як живий Господь, я дожену його та візьму хоч щось від нього.
21 Отже, Ґехазій пустився навздогін за Нааманом. Нааман, упізнавши здалеку, хто за ним біжить, то зіскочив зі своєї колісниці та запитав: Чи все гаразд?
22 А той відповів: Усе добре! Але мій господар послав мене з такими словами: Щойно прийшли до мене двоє молодих людей, пророчих учнів, з Єфремового нагір’я, – тож дай їм талант срібла і пару перемін одягу.
23 Нааман відповів: Будь ласка, прийми два таланти! Він умовляв його і, зав’язавши два таланти срібла у два мішки, поклав і дві переміни одягу, та доручив двом своїм слугам, щоб вони все це понесли попереду нього.
24 Коли ж вони дійшли до узгір’я, він узяв усе з їхніх рук і поклав у себе в домі, а тих мужів відпустив, і вони пішли.
25 Сам же пішов, і з’явився перед своїм господарем. А Єлисей його запитав: Ґехазію, звідкіля ти прийшов? А твій слуга нікуди не ходив, – відповів той.
26 Але Єлисей сказав йому: Хіба мій дух не був при тому, коли той чоловік зійшов з колісниці й пішов тобі назустріч? Невже це відповідний час, щоб брати срібло й одяг, або набувати оливкові сади та виноградники, овець і волів, рабів чи невільниць?
27 Адже та проказа Наамана вчепиться до тебе та до твоїх нащадків назавжди! І Ґехазій вийшов від Єлисея, весь білий від прокази, наче сніг.