The Fall of Jerusalem
(2 Chronicles 36.13-21Jeremiah 52.3b-11)1 Zedekiah rebelled against King Nebuchadnezzar of Babylonia, and so Nebuchadnezzar came with all his army and attacked Jerusalem on the tenth day of the tenth month of the ninth year of Zedekiah's reign. They set up camp outside the city, built siege walls around it, 2 and kept it under siege until Zedekiah's eleventh year. 3 On the ninth day of the fourth month of that same year, when the famine was so bad that the people had nothing left to eat, 4 the city walls were broken through. Although the Babylonians were surrounding the city, all the soldiers escaped during the night. They left by way of the royal garden, went through the gateway connecting the two walls, and fled in the direction of the Jordan Valley. 5 But the Babylonian army pursued King Zedekiah, captured him in the plains near Jericho, and all his soldiers deserted him. 6 Zedekiah was taken to King Nebuchadnezzar, who was in the city of Riblah, and there Nebuchadnezzar passed sentence on him. 7 While Zedekiah was looking on, his sons were put to death; then Nebuchadnezzar had Zedekiah's eyes put out, placed him in chains, and took him to Babylon.
The Destruction of the Temple
(Jeremiah 52.12-33)8 On the seventh day of the fifth month of the nineteenth year of King Nebuchadnezzar of Babylonia, Nebuzaradan, adviser to the king and commander of his army, entered Jerusalem. 9 He burned down the Temple, the palace, and the houses of all the important people in Jerusalem, 10 and his soldiers tore down the city walls. 11 Then Nebuzaradan took away to Babylonia the people who were left in the city, the remaining skilled workers, and those who had deserted to the Babylonians. 12 But he left in Judah some of the poorest people, who owned no property, and put them to work in the vineyards and fields.
13 The Babylonians broke in pieces the bronze columns and the carts that were in the Temple, together with the large bronze tank, and they took all the bronze to Babylon. 14 They also took away the shovels and the ash containers used in cleaning the altar, the tools used in tending the lamps, the bowls used for catching the blood from the sacrifices, the bowls used for burning incense, and all the other bronze articles used in the Temple service. 15 They took away everything that was made of gold or silver, including the small bowls and the pans used for carrying live coals. 16 The bronze objects that King Solomon had made for the Temple—the two columns, the carts, and the large tank—were too heavy to weigh. 17 The two columns were identical: each one was 27 feet high, with a bronze capital on top, 4½ feet high. All around each capital was a bronze grillwork decorated with pomegranates made of bronze.
The People of Judah Are Taken to Babylonia
(Jeremiah 52.24-27)18 In addition, Nebuzaradan, the commanding officer, took away as prisoners Seraiah the High Priest, Zephaniah the priest next in rank, and the three other important Temple officials. 19 From the city he took the officer who had been in command of the troops, five of the king's personal advisers who were still in the city, the commander's assistant, who was in charge of military records, and sixty other important men. 20 Nebuzaradan took them to the king of Babylonia, who was in the city of Riblah 21 in the territory of Hamath. There the king had them beaten and put to death.
So the people of Judah were carried away from their land into exile.
Gedaliah, Governor of Judah
(Jeremiah 40.7-9Jeremiah 41.1-3)22 King Nebuchadnezzar of Babylonia made Gedaliah, the son of Ahikam and grandson of Shaphan, governor of Judah, and placed him in charge of all those who had not been taken away to Babylonia. 23 When the Judean officers and soldiers who had not surrendered heard about this, they joined Gedaliah at Mizpah. These officers were Ishmael son of Nethaniah, Johanan son of Kareah, Seraiah son of Tanhumeth from the town of Netophah, and Jezaniah from Maacah. 24 Gedaliah said to them, “I give you my word that there is no need for you to be afraid of the Babylonian officials. Settle in this land, serve the king of Babylonia, and all will go well with you.”
25 But in the seventh month of that year, Ishmael, the son of Nethaniah and grandson of Elishama, a member of the royal family, went to Mizpah with ten men, attacked Gedaliah, and killed him. He also killed the Israelites and Babylonians who were there with him. 26 Then all the Israelites, rich and poor alike, together with the army officers, left and went to Egypt, because they were afraid of the Babylonians.
Jehoiachin Is Released from Prison
(Jeremiah 52.31-34)27 In the year that Evil-merodach became king of Babylonia, he showed kindness to King Jehoiachin of Judah by releasing him from prison. This happened on the twenty-seventh day of the twelfth month of the thirty-seventh year after Jehoiachin had been taken away as prisoner. 28 Evil-merodach treated him kindly and gave him a position of greater honor than he gave the other kings who were exiles with him in Babylonia. 29 So Jehoiachin was permitted to change from his prison clothes and to dine at the king's table for the rest of his life. 30 Each day, for as long as he lived, he was given a regular allowance for his needs.
Захоплення та зруйнування Єрусалиму Навоходоносором
1 Так сталося, що в дев’ятому році царювання Седекії, в десятий день десятого місяця, вавилонський цар Навуходоносор з усім своїм військом знову підступив до Єрусалима; він отаборився проти нього й насипав навколо нього облоговий вал.
2 Отже, місто перебувало в облозі до одинадцятого року царювання Седекії.
3 На дев’ятий день четвертого місяця, коли в місті лютував страшний голод, і простий люд міста вже не мав що їсти,
4 в стіні міста був зроблений вилом, і цар, разом з усіма своїми воїнами, вийшов вночі через таємний прохід між двома стінами, що оточували царський сад, хоча довкола міста ще перебували халдейці, – і втекли в напрямку Йорданської Долини .
5 Але халдейське військо погналось за царем; воїни наздогнали його в Єрихонській долині, тимчасом як усе цареве військо, залишивши його, розбіглося.
6 Царя схопили і привели його до вавилонського царя в Ріввлу , де він виголосив йому вирок.
7 Там, перед його очами, стратили синів Седекії; самого ж Седекію осліпили і, закувавши його в кайдани, запровадили у Вавилон.
8 Дев’ятнадцятого року, сьомого дня п’ятого місяця владарювання вавилонського царя Навуходоносора, прийшов у Єрусалим довірений посадовець вавилонського царя, начальник особистої царської охорони, Невузарадан.
9 Він спалив Господній Храм, царський палац та інші великі будинки Єрусалима, – всі доми вельмож були спалені вогнем.
10 Військо халдейців, яке прибуло з начальником охорони, зруйнувало довколишні стіни Єрусалима.
11 Решту людей, які ще залишалися в місті, як і тих, що перебігли до вавилонського царя, – увесь цей народ начальник охорони Невузарадан забрав у полон.
12 Лише найбідніших краю начальник охорони залишив доглядати поля і виноградники.
13 Мідні колони, що були в Господньому Храмі, їхні підставки, а також мідне море , яке було в Господньому Храмі, халдейці розбили, а їхню мідь забрали до Вавилону.
14 Так само лопатки, щипці, ложки та весь інший мідний посуд, що використовувався під час богослужіння, вони забрали.
15 Начальник охорони також забрав кадильниці й чаші-кропильниці, – все, що було з золота і срібла, він забрав.
16 Стосовно ж двох колон, мідного моря і підставок, які виготовив Соломон для Господнього Храму, то важко було зважити всю кількість міді в усіх цих предметах.
17 Адже кожна колона мала заввишки вісімнадцять ліктів. Крім того, на ній була мідна капітель; капітель була заввишки у три лікті, навколо якої було мереживо, на якому кріпилися мигдалеві яблука, – все це з міді. Такою ж була й друга колона, – з капітеллю та мідним мереживом.
18 Начальник варти полонив первосвященика Сераю, і другого священика Цефанію, та трьох вартових біля дверей Храму.
19 В місті він захопив одного царедворця (євнуха ), котрий був начальником над воїнами, а також п’ятьох мужів з найближчого оточення царя, яких знайшли в місті, та писаря військового командування, котрий ніс відповідальність за мобілізацію до війська людей краю; крім того, полонив шістдесят інших мужів, громадян країни, які ще залишались у місті.
20 Захопивши їх, начальник охорони Невузарадан запровадив їх до вавилонського царя в Рівлу.
21 Там, у Рівлі, що в Хаматському краю, вавилонський цар, караючи їх, стратив усіх. Таким чином Юдеї остаточно були вигнані з власної землі.
Ґедалія – управитель в Юдейському краю
22 Проте над народом, який ще залишався в Юдейському краю, тобто над тими, котрих вавилонський цар Навуходоносор залишив, він поставив управителем Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового онука.
23 Як тільки колишні воєначальники та їхні підлеглі дізнались, що вавилонський цар поставив Ґедалію, то вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були: Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареаха, та Серая, син Танхумета з Нетофати, та Яазанія, син Маахатії разом зі своїми людьми.
24 І Ґедалія присягнувся перед ними та їхніми людьми, говорячи їм: Не бійтеся стати підвладними халдейцям! Залишайтесь у краю, служіть вавилонському цареві, й вам буде добре!
25 Але сталося так, що в сьомому місяці прибув Ізмаїл, син Нетанії, онук Елішами, один із царських нащадків, разом із десятьма чоловіками. Вони вразили Ґедалію, причинивши йому смерть, і знищили Юдеїв та халдейців, які були з ним у Міцпі.
26 Злякавшись помсти з боку халдейців, увесь народ, – від малого й до великого, разом з колишніми воєначальниками піднявся і вирушив в Єгипет.
Звільнення Єхонії з в’язниці
27 Так сталося, що в тридцять сьомому році після полонення Юдейського царя Єхонії, в дванадцятому місяці, двадцять сьомого дня того місяця, зійшов на царський престол Вавилону Евіл-Меродах . Першого року свого царювання він помилував Юдейського царя Єхонію та звільнив його з в’язниці.
28 Він приязно з ним розмовляв і поставив його престол вище, ніж престоли інших переможених царів, котрі були в нього у Вавилоні.
29 Він змінив його в’язничний одяг, і Єхонія постійно споживав їжу за царським столом до кінця свого життя.
30 Його утримання було постійним утриманням, і видавалось йому від царя щодня протягом усього його життя.