Josiah Does Away with Pagan Worship
(2 Chronicles 34.3-72 29-33)1 King Josiah summoned all the leaders of Judah and Jerusalem, 2 and together they went to the Temple, accompanied by the priests and the prophets and all the rest of the people, rich and poor alike. Before them all the king read aloud the whole book of the covenant which had been found in the Temple. 3 He stood by the royal column and made a covenant with the Lord to obey him, to keep his laws and commands with all his heart and soul, and to put into practice the demands attached to the covenant, as written in the book. And all the people promised to keep the covenant.
4 Then Josiah ordered the High Priest Hilkiah, his assistant priests, and the guards on duty at the entrance to the Temple to bring out of the Temple all the objects used in the worship of Baal, of the goddess Asherah, and of the stars. The king burned all these objects outside the city near Kidron Valley and then had the ashes taken to Bethel. 5 He removed from office the priests that the kings of Judah had ordained to offer sacrifices on the pagan altars in the cities of Judah and in places near Jerusalem—all the priests who offered sacrifices to Baal, to the sun, the moon, the planets, and the stars. 6 He removed from the Temple the symbol of the goddess Asherah, took it out of the city to Kidron Valley, burned it, pounded its ashes to dust, and scattered it over the public burying ground. 7 He destroyed the living quarters in the Temple occupied by the temple prostitutes. (It was there that women wove robes used in the worship of Asherah.) 8 He brought to Jerusalem the priests who were in the cities of Judah, and throughout the whole country he desecrated the altars where they had offered sacrifices. He also tore down the altars dedicated to the goat demons near the gate built by Joshua, the city governor, which was to the left of the main gate as one enters the city. 9 Those priests were not allowed to serve in the Temple, but they could eat the unleavened bread provided for their fellow priests.
10 King Josiah also desecrated Topheth, the pagan place of worship in Hinnom Valley, so that no one could sacrifice his son or daughter as a burnt offering to the god Molech. 11 He also removed the horses that the kings of Judah had dedicated to the worship of the sun, and he burned the chariots used in this worship. (These were kept in the temple courtyard, near the gate and not far from the living quarters of Nathan Melech, a high official.) 12 The altars which the kings of Judah had built on the palace roof above King Ahaz' quarters, King Josiah tore down, along with the altars put up by King Manasseh in the two courtyards of the Temple; he smashed the altars to bits and threw them into Kidron Valley. 13 Josiah desecrated the altars that King Solomon had built east of Jerusalem, south of the Mount of Olives, for the worship of disgusting idols—Astarte the goddess of Sidon, Chemosh the god of Moab, and Molech the god of Ammon. 14 King Josiah broke the stone pillars to pieces, cut down the symbols of the goddess Asherah, and the ground where they had stood he covered with human bones.
15 Josiah also tore down the place of worship in Bethel, which had been built by King Jeroboam son of Nebat, who led Israel into sin. Josiah pulled down the altar, broke its stones into pieces, and pounded them to dust; he also burned the image of Asherah. 16 Then Josiah looked around and saw some tombs there on the hill; he had the bones taken out of them and burned on the altar. In this way he desecrated the altar, doing what the prophet had predicted long before during the festival as King Jeroboam was standing by the altar. King Josiah looked around and saw the tomb of the prophet who had made this prediction. 17 “Whose tomb is that?” he asked.
The people of Bethel answered, “It is the tomb of the prophet who came from Judah and predicted these things that you have done to this altar.”
18 “Leave it as it is,” Josiah ordered. “His bones are not to be moved.”
So his bones were not moved, neither were those of the prophet who had come from Samaria.
19 In every city of Israel King Josiah tore down all the pagan places of worship which had been built by the kings of Israel, who thereby aroused the Lord's anger. He did to all those altars what he had done in Bethel. 20 He killed all the pagan priests on the altars where they served, and he burned human bones on every altar. Then he returned to Jerusalem.
Josiah Celebrates the Passover
(2 Chronicles 35.1-19)21 King Josiah ordered the people to celebrate the Passover in honor of the Lord their God, as written in the book of the covenant. 22 No Passover like this one had ever been celebrated by any of the kings of Israel or of Judah, since the time when judges ruled the nation. 23 Now at last, in the eighteenth year of the reign of Josiah, the Passover was celebrated in Jerusalem.
Other Changes Made by Josiah
24 In order to enforce the laws written in the book that the High Priest Hilkiah had found in the Temple, King Josiah removed from Jerusalem and the rest of Judah all the mediums and fortunetellers, and all the household gods, idols, and all other pagan objects of worship. 25 There had never been a king like him before, who served the Lord with all his heart, mind, and strength, obeying all the Law of Moses; nor has there been a king like him since.
26 But the Lord's fierce anger had been aroused against Judah by what King Manasseh had done, and even now it did not die down. 27 The Lord said, “I will do to Judah what I have done to Israel: I will banish the people of Judah from my sight, and I will reject Jerusalem, the city I chose, and the Temple, the place I said was where I should be worshiped.”
The End of Josiah's Reign
(2 Chronicles 35.20—36.1)28 Everything else that King Josiah did is recorded in The History of the Kings of Judah. 29 While Josiah was king, King Neco of Egypt led an army to the Euphrates River to help the emperor of Assyria. King Josiah tried to stop the Egyptian army at Megiddo and was killed in battle. 30 His officials placed his body in a chariot and took it back to Jerusalem, where he was buried in the royal tombs.
The people of Judah chose Josiah's son Joahaz and anointed him king.
King Joahaz of Judah
(2 Chronicles 36.2-4)31 Joahaz was twenty-three years old when he became king of Judah, and he ruled in Jerusalem for three months. His mother was Hamutal, the daughter of Jeremiah from the city of Libnah. 32 Following the example of his ancestors, he sinned against the Lord. 33 His reign ended when King Neco of Egypt took him prisoner in Riblah, in the land of Hamath, and made Judah pay 7,500 pounds of silver and 75 pounds of gold as tribute. 34 King Neco made Josiah's son Eliakim king of Judah as successor to Josiah, and changed his name to Jehoiakim. Joahaz was taken to Egypt by King Neco, and there he died.
King Jehoiakim of Judah
(2 Chronicles 36.5-8)35 King Jehoiakim collected a tax from the people in proportion to their wealth, in order to raise the amount needed to pay the tribute demanded by the king of Egypt.
36 Jehoiakim was twenty-five years old when he became king of Judah, and he ruled in Jerusalem for eleven years. His mother was Zebidah, the daughter of Pedaiah from the town of Rumah. 37 Following the example of his ancestors, Jehoiakim sinned against the Lord.
Йосія поновив Заповіт Ізраїльського народу з Господом
1 Цар послав, щоб зібрали до нього всіх старійшин Юдеї та Єрусалима.
2 Після того цар пішов у Господній Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також із священиками й пророками, – пішов весь народ, від найменшого до найбільшого. Там він прочитав так, щоб усі почули слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому Храмі.
3 Після цього цар став на своєму підвищенні біля колони, й уклав (поновив ) перед Господом Заповіт, пообіцявши йти слідом за Господом і виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього серця і від усієї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного у цій Книзі Закону. Після цього весь народ приєднався до Заповіту.
4 Тоді цар наказав первосвященику Хілкії та іншим священикам, а також вартовим при вході винести з Господнього Храму всі речі, виготовлені задля Ваала, задля Астарти та задля всього небесного війська, й спалити все це за Єрусалимом у Кедронській Долині, а їхній попіл відправити в Бетель .
5 Він усунув з посад жерців, яких Юдейські царі попризначали кадити ладаном на узвишшях, в Юдейських містах і в околицях Єрусалима, як і тих, котрі в інших місцях кадили Ваалові, сонцю, місяцю і сузір’ям, – тобто всьому небесному воїнству.
6 Він також виніс статую Астарти з Господнього Храму за межі Єрусалима, в Кедронську Долину, і спалив її біля цього потоку. Стерши на порох, він висипав його на загальному кладовищі.
7 Цар зруйнував приміщення чоловіків-блудників, що були при Господньому Храмі, і де жінки-розпусниці ткали покривала для священних гаїв Ашери.
8 Він прогнав усіх жерців з усіх Юдейських міст, – від Гіви й аж до Вірсавії, і осквернив капища на узвишшях, де ці жерці здійснювали кадіння. Він зруйнував і капище при вході в місто, – те, що було біля брами міського голови Ісуса, тобто, ліворуч міської брами.
9 А священикам, що звершували служіння в капищах на узвишшях, надалі не дозволялось приносити жертви на Господньому жертовнику в Єрусалимі, хоча вони мали право харчуватись жертовними опрісноками разом зі своїми братами .
10 Він осквернив і Тофет, що в Долині Синів Гіннома, аби вже ніхто не переводив свого сина чи свою дочку через вогонь для Молоха .
11 Цар також прибрав коней, яких Юдейські царі тримали в стайнях неподалік входу до Господнього Храму, як посвячених сонцю , поряд з помешканням євнуха Натана-Мелеха, а колісниці сонця він спалив у вогні.
12 Так само й жертовники, що були на даху верхньої світлиці Ахаза, споруджені Юдейськими царями, разом із жертовниками, які поставив Манассія в обох дворах Господнього Храму, цар зруйнував, стер на порох і, зібравши порох, викинув його в потік Кедрон.
13 А узвишшя з капищами на пагорбах навпроти Єрусалима, що південніше гори знищення , які спорудив ще Ізраїльський цар Соломон для Астарти, сидонської гидоти, для Кемоша, гидоти моавської та для Мілкома (Молоха ), гидоти аммонійців, цар осквернив.
14 Він порозбивав кам’яні стовпи, позрубував священні гаї, та наповнив ті місця людськими кістками.
15 Також і жертовник у Бетелі, та узвишшя, яке побудував Єровоам, син Невата, втягнувши цим Ізраїль у гріх, – як сам жертовник, так і капище на узвишші, – він зруйнував, спалив узвишшя, і стер на порох; спалив і священний гай Ашери.
16 Оглянувшись Йосія побачив на узгір’ї гроби. Тож він послав людей, аби забрали кості з тих гробів; він спалив їх на жертовнику і, таким чином, осквернив його, за Господнім словом, яке колись сказав Божий чоловік, провістивши ці події.
17 Потім цар запитав: А що це за пам’ятник, який ще я бачу? Йому відповіли люди того міста: Це надгробок Божого чоловіка, котрий колись прийшов з Юдеї, та провістив те, що ти вчинив із жертовником Бетеля!
18 Тоді цар сказав: Залиште його, і нехай ніхто не торкається його костей! Так і збереглись незайманими його кості, які лежали разом з кістьми пророка, котрий був із Самарії (з Бетеля ).
19 Йосія так само, як у Бетелі, знищив усі капища на узвишшях в усіх місцевостях Самарії, які споруджували Ізраїльські царі, викликаючи тим Господній гнів.
20 Він знищив усіх жерців, котрі служили на узвишшях і були там при жертовниках. Він спалив на них людські кості, після чого повернувся в Єрусалим.
Відновлення святкування Пасхи
21 Тоді цар, звернувшись до всього народу, наказав: Справте Пасху на честь Господа, вашого Бога, як прописано в Книзі цього Заповіту!
22 Адже Пасхи не відзначали з часу правління суддів Ізраїлю, і протягом усього періоду Ізраїльських царів, як і Юдейських царів, –
23 і лише на вісімнадцятий рік владарювання царя Йосії відзначили в Єрусалимі Пасху для Господа.
Інші діяння царя Йосії
24 Йосія викорінив також усіх чарівників та ворожбитів; знищив домашніх божків (терафимів), усіх ідолів-бовванів, – усі гидоти, які лише можна було побачити в Юдейському краї та в Єрусалимі; Йосія прагнув виконати прописані в Книзі слова Закону, що знайшов священик Хілкія в Господньому Храмі.
25 До нього не було такого, як він, царя, котрий навернувся би до Господа всім своїм серцем і всією своєю душею, та всією своєю силою, згідно з усім законом Мойсея, – та й після нього не було подібного йому.
26 Однак у Своїй ревності Господь вже не відвернув Свого великого гніву, який палав щодо Юдеї за всі зневаги, – зокрема, які заподіяв Йому Манассія.
27 Отже, Господь твердо вирішив: Я відкину Юдею від Свого обличчя, як Я відкинув Ізраїль. Я залишу обране Мною місто Єрусалим. Залишу також і Храм, про який Я сказав: Моє Ім’я перебуватиме в ньому!
Смерть та поховання Йосії
28 Всі інші оповіді про Йосію та про те, що він зробив, записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
29 Під кінець владарювання Йосії єгипетський цар, фараон Нехо, виступив проти ассирійського царя і прибув до ріки Євфрат. Коли Йосія вийшов йому назустріч, фараон, щойно побачивши Йосію, вбив його в Меґіддо .
30 Слуги Йосії вивезли його тіло на колісниці з Меґіддо; спровадивши його до Єрусалима, поховали в його гробниці. Тоді люди краю, взявши сина Йосії Єгоахаза, помазали його й поставили царем замість його батька.
Єгоахаз – цар Юдеї
31 Єгоахазу було двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол, і три місяці він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Хамуталь, дочка Єремії з Лівни .
32 Він чинив зло, що було не до вподоби Господу, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.
33 Фараон Нехо ув’язнив його в Рівлі, що в хаматському краю, усунувши його від владарювання в Єрусалимі, й наклав на країну данину в сто талантів срібла й один талант золота.
34 Фараон Нехо поставив царем Еліякима, другого сина Йосії, змінивши його ім’я на Єгояким. А Єгоахаза він забрав із собою в Єгипет, де той і помер.
35 Єгояким віддавав фараонові призначене ним срібло і золото; проте, щоб зібрати стільки срібла, яке вимагав фараон, потрібно було розкласти цю данину на всіх громадян краю. Тому зкожного, за оцінкою його статків, вимагалось срібло й золото, щоб віддавати данину фараонові Нехо.
Єгоаким – цар Юдеї
36 Єгоаким мав двадцять п’ять років, коли зійшов на царський престол, і владарював у Єрусалимі одинадцять років. Ім’я його матері було Зевуда, дочка Педаї з Руми.
37 Він також чинив те, що було злочином перед Господом, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.