Solomon's Address to the People
(1 Kings 8.12-21)1 Then King Solomon prayed,
“Lord, you have chosen to live in clouds and darkness.
2 Now I have built a majestic temple for you,
a place for you to live in forever.”
3 All the people of Israel were standing there. The king turned to face them and asked God's blessing on them. 4 He said, “Praise the Lord God of Israel! He has kept the promise he made to my father David when he said to him, 5 ‘From the time I brought my people out of Egypt until now, I did not choose any city in the land of Israel as the place to build a temple where I would be worshiped, and I did not choose anyone to lead my people Israel. 6 But now I have chosen Jerusalem as the place where I will be worshiped, and you, David, to rule my people.’”
7 And Solomon continued, “My father David planned to build a temple for the worship of the Lord God of Israel, 8 but the Lord said to him, ‘You were right in wanting to build a temple for me, 9 but you will never build it. It is your son, your own son, who will build my temple.’
10 “Now the Lord has kept his promise: I have succeeded my father as king of Israel, and I have built a temple for the worship of the Lord God of Israel. 11 I have placed in the Temple the Covenant Box, which contains the stone tablets of the covenant which the Lord made with the people of Israel.”
Solomon's Prayer
(1 Kings 8.22-53)12 Then in the presence of the people Solomon went and stood in front of the altar and raised his arms in prayer. ( 13 Solomon had made a bronze platform and put it in the middle of the courtyard. It was eight feet square and five feet high. He mounted this platform, knelt down where everyone could see him, and raised his hands toward heaven.) 14 He prayed, “Lord God of Israel, in all heaven and earth there is no god like you. You keep your covenant with your people and show them your love when they live in wholehearted obedience to you. 15 You have kept the promise you made to my father David; today every word has been fulfilled. 16 Now, Lord God of Israel, keep the other promise you made to my father when you told him that there would always be one of his descendants ruling as king of Israel, provided that they carefully obeyed your Law just as he did. 17 So now, Lord God of Israel, let everything come true that you promised to your servant David.
18 “But can you, O God, really live on earth among men and women? Not even all of heaven is large enough to hold you, so how can this Temple that I have built be large enough? 19 Lord my God, I am your servant. Listen to my prayer and grant the requests I make to you. 20 Watch over this Temple day and night. You have promised that this is where you will be worshiped, so hear me when I face this Temple and pray. 21 Hear my prayers and the prayers of your people Israel when they face this place and pray. In your home in heaven hear us and forgive us.
22 “When people are accused of wronging others and are brought to your altar in this Temple to take an oath that they are innocent, 23 O Lord, listen in heaven and judge your servants. Punish the guilty ones as they deserve and acquit the innocent.
24 “When your people Israel are defeated by their enemies because they have sinned against you and then when they turn to you and come to this Temple, humbly praying to you for forgiveness, 25 listen to them in heaven. Forgive the sins of your people and bring them back to the land which you gave to them and to their ancestors.
26 “When you hold back the rain because your people have sinned against you and then when they repent and face this Temple, humbly praying to you, 27 O Lord, listen to them in heaven and forgive the sins of your servants, the people of Israel, and teach them to do what is right. Then, O Lord, send rain on this land of yours, which you gave to your people as a permanent possession.
28 “When there is famine in the land or an epidemic or the crops are destroyed by scorching winds or swarms of locusts, or when your people are attacked by their enemies, or when there is disease or sickness among them, 29 listen to their prayers. If any of your people Israel, out of heartfelt sorrow, stretch out their hands in prayer toward this Temple, 30 hear their prayer. Listen to them in your home in heaven and forgive them. You alone know the thoughts of the human heart. Deal with each of us as we deserve, 31 so that your people may honor you and obey you all the time they live in the land which you gave to our ancestors.
32 “When foreigners who live in a distant land hear how great and powerful you are and how you are always ready to act, and then they come to pray at this Temple, 33 listen to their prayers. In heaven, where you live, hear them and do what they ask you to do, so that all the peoples of the world may know you and obey you, as your people Israel do. Then they will know that this Temple I have built is where you are to be worshiped.
34 “When you command your people to go into battle against their enemies and they pray to you, wherever they are, facing this city which you have chosen and this Temple which I have built for you, 35 listen to their prayers. Hear them in heaven and give them victory.
36 “When your people sin against you—and there is no one who does not sin—and in your anger you let their enemies defeat them and take them as prisoners to some other land, even if that land is far away, 37 listen to your people's prayers. If there in that land they repent and pray to you, confessing how sinful and wicked they have been, hear their prayers, O Lord. 38 If in that land they truly and sincerely repent and pray to you as they face toward this land which you gave to our ancestors, this city which you have chosen, and this Temple which I have built for you, 39 then listen to their prayers. In your home in heaven hear them and be merciful to them and forgive all the sins of your people.
40 “Now, O my God, look on us and listen to the prayers offered in this place. 41 Rise up now, Lord God, and with the Covenant Box, the symbol of your power, enter the Temple and stay here forever. Bless your priests in all they do, and may all your people be happy because of your goodness to them. 42 Lord God, do not reject the king you have chosen. Remember the love you had for your servant David.”
Звернення Соломона до Ізраїльської громади
1 Тоді промовив Соломон: Господи, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі !
2 Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! –
3 цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані Ізраїльтяни стояли, –
4 а він продовжив: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи:
5 Від того дня, коли Я вивів Мій народ з єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав з цією метою жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем,
6 але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій Ізраїльський народ.
7 Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю.
8 Але Господь сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, правильно ; добре, що в тебе виникла така ідея, –
9 проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, – він збудує Храм для Мого Імені.
10 Господь дотримався Свого слова, яке провістив, – адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів Господь, і я збудував Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю;
11 я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться Господній Заповіт, який Він уклав з Ізраїльтянами.
Молитва Соломона при освяченні Храму
12 Потім він став перед Господнім жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, –
13 в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, – тепер він стояв на ньому на колінах перед усією Ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками,
14 та говорив: Господи, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі!
15 Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав!
16 Нині ж, Господи, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме Ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти!
17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові.
18 Але хіба, насправді, Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?!
19 І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, Господи, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе!
20 Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, – на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, – і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця.
21 Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, – вислухай і прости.
22 Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі,
23 то Ти вислухай з небес ту присягу і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою.
24 Якщо ж Твій Ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі,
25 то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, й поверни їх у край, який Ти дав їм та їхнім прабатькам.
26 Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив,
27 то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого Ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, – тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину.
28 Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби,
29 то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого Ізраїльського народу, – хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, –
30 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш серце кожного, – оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей,
31 аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
32 Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, – якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі,
33 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій Ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував.
34 Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
35 то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю.
36 І, якби люди згрішили перед Тобою, – оскільки немає людини, яка не грішила б, – і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну;
37 але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно!
38 І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були поневолені ; коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, –
39 то Ти почуй з небес, – з місця Твого перебування, – їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе.
40 Відтепер, мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці.
41 Отже, Господи Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, – Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, Господи Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті!
42 Господи Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида!