Josiah Celebrates the Passover
(2 Kings 23.21-23)1 King Josiah celebrated the Passover at Jerusalem in honor of the Lord; on the fourteenth day of the first month they killed the animals for the festival. 2 He assigned to the priests the duties they were to perform in the Temple and encouraged them to do them well. 3 He also gave these instructions to the Levites, the teachers of Israel, who were dedicated to the Lord: “Put the sacred Covenant Box in the Temple that King Solomon, the son of David, built. You are no longer to carry it from place to place, but you are to serve the Lord your God and his people Israel. 4 Take your places in the Temple by clans, according to the responsibilities assigned to you by King David and his son King Solomon, 5 and arrange yourselves so that some of you will be available to help each family of the people of Israel. 6 You are to kill the Passover lambs and goats. Now make yourselves ritually clean and prepare the sacrifices in order that your fellow Israelites may follow the instructions which the Lord gave through Moses.”
7 For the use of the people at the Passover, King Josiah contributed from his own herds and flocks 30,000 sheep, lambs, and young goats, and 3,000 bulls. 8 His officials also made contributions for the people, the priests, and the Levites to use. And the officials in charge of the Temple—Hilkiah, the High Priest, Zechariah, and Jehiel—gave the priests 2,600 lambs and young goats and 300 bulls for sacrifices during the festival. 9 The leaders of the Levites—Conaniah, Shemaiah and his brother Nethanel, Hashabiah, Jeiel, and Jozabad—contributed 5,000 lambs and young goats and 500 bulls for the Levites to offer as sacrifices.
10 When everything was arranged for the Passover, the priests and the Levites took their posts, as commanded by the king. 11 After the lambs and goats had been killed, the Levites skinned them, and the priests sprinkled the blood on the altar. 12 Then they divided among the people, by family groups, the animals for burnt offerings, so that they could offer them according to the instructions in the Law of Moses. 13 The Levites roasted the Passover sacrifices over the fire, according to the regulations, and boiled the sacred offerings in pots, kettles, and pans, and quickly distributed the meat to the people. 14 After this was done, the Levites provided meat for themselves and for the priests descended from Aaron, for the priests were kept busy until night, burning the animals that were burned whole and the fat of the sacrifices. 15 The following musicians of the Levite clan of Asaph were in the places assigned to them by King David's instructions: Asaph, Heman, and Jeduthun, the king's prophet. The guards at the Temple gates did not need to leave their posts, because the other Levites prepared the Passover for them. 16 So, as King Josiah had commanded, everything was done that day for the worship of the Lord, the keeping of the Passover Festival, and the offering of burnt offerings on the altar. 17 For seven days all the people of Israel who were present celebrated the Passover and the Festival of Unleavened Bread. 18 Since the days of the prophet Samuel, the Passover had never been celebrated like this. None of the former kings had ever celebrated a Passover like this one celebrated by King Josiah, the priests, the Levites, and the people of Judah, Israel, and Jerusalem 19 in the eighteenth year of Josiah's reign.
The End of Josiah's Reign
(2 Kings 23.28-30)20 After King Josiah had done all this for the Temple, King Neco of Egypt led an army to fight at Carchemish on the Euphrates River. Josiah tried to stop him, 21 but Neco sent Josiah this message: “This war I am fighting does not concern you, King of Judah. I have not come to fight you, but to fight my enemies, and God has told me to hurry. God is on my side, so don't oppose me, or he will destroy you.” 22 But Josiah was determined to fight. He refused to listen to what God was saying through King Neco, so he disguised himself and went into battle on the plain of Megiddo.
23 During the battle King Josiah was struck by Egyptian arrows. He ordered his servants, “Take me away; I'm badly hurt!” 24 They lifted him out of his chariot, placed him in a second chariot which he had there, and took him to Jerusalem. There he died and was buried in the royal tombs. All the people of Judah and Jerusalem mourned his death.
25 The prophet Jeremiah composed a lament for King Josiah. It has become a custom in Israel for the singers, both men and women, to use this song when they mourn for him. The song is found in the collection of laments.
26 Everything that Josiah did—his devotion to the Lord, his obedience to the Law, 27 and his history from beginning to end—is all recorded in The History of the Kings of Israel and Judah.
Йосія святкує Пасху
1 Йосія справив у Єрусалимі Пасху для Господа. Як і належало, чотирнадцятого дня першого місяця приготували пасхальне ягня.
2 Він відновив і діяльність священиків у відповідності з їхніми посадами, заохочуючи їх до служіння в Господньому Храмі.
3 Йосія звернувся також і до левітів, котрі навчали весь Ізраїль, і були посвячені Господу: Поставте святий Ковчег у Храмі, який збудував Ізраїльський цар Соломон, син Давида. Немає необхідності носити його на плечах. Відтепер служіть Господу, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлю!
4 Будьте готові до служіння за вашими батьківськими родинами та за вашими чергами, згідно з постановою Ізраїльського царя Давида, і за приписом його сина Соломона,
5 і станьте в Святилищі за вашими поділами батьківських родин з вашими братами, – синами народу, відповідно до левітського родинного поділу.
6 Заріжте Пасхальне ягня і освятіться! Будьте готові прислуговувати вашим братам, аби й вони чинили за Господнім словом, переданим за посередництвом Мойсея.
7 Йосія зі свого власного майна дав, як Пасхальну жертву для свого народу і всіх інших присутніх там людей, ягнят і козлят загальною кількістю тридцять тисяч, а також три тисячі тельців.
8 Так само і його можновладці дали добровільні пожертви народові, священикам і левітам. Зокрема, Хілкія, Захарія та Єгіїл, керівники Божого Храму, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі шістсот дрібної худоби й триста тельців.
9 Не залишились осторонь і начальники левітів, – Кенанія та його співбрати: Шемая і Натанаїл, Хашавія, Єіїл і Йозавад, – подарувавши левітам на пасхальні жертви п’ять тисяч дрібної худоби і п’ятсот тельців.
10 Коли закінчилась підготовка до служіння, священики зайняли свої місця, як і левіти, згідно зі своїми чергами. За царським наказом
11 вони почали різати Пасхальні ягнята. Священики брали з рук левітів кров, і нею кропили, в той час як левіти здирали з жертв шкури .
12 Всіх тварин, призначених на жертвоприношення розподілили, аби потім розділити між окремими групами людей за батьківськими родинами, щоб вони принесли їх у жертву для Господа, як написано в книзі Мойсея. Те саме було зроблене з тельцями.
13 Згідно з приписом, Пасхальне ягня пекли на вогні, тоді як інші священні жертви варили в казанах, у котлах і в горнятках, після чого з поспіхом роздавали, обслуговуючи всіх людей.
14 Після цього левіти готували м’ясо жертв для себе і священиків, оскільки священики, як нащадки Аарона, були зайняті принесенням жертв всепалень, а також спаленням жиру до самої ночі. З цієї причини левіти готували їжу собі та священикам, нащадкам Аарона.
15 Те саме і відносно співаків, нащадків Асафа: вони стояли на своїх місцях, виконуючи свої обов’язки згідно з постановою Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, ясновидця царя. Також і придверники всіх дверей, – вони незмінно виконували свої обов’язки, оскільки їм не можна було залишати свою святу службу. Тому і для них їхні брати-левіти готували пасхальне м’ясо .
16 Саме так у той день було відновлене Господнє служіння, аби з того часу, за наказом царя Йосії, так відзначали Пасху і звершували жертви всепалення на Господньому жертовнику постійно.
17 У той час Ізраїльтяни, котрі тоді там перебували, справляли Пасху і свято опрісноків протягом семи днів.
18 Такої Пасхи, як ця, в Ізраїлі не відзначали з часу пророка Самуїла; жоден Ізраїльський цар не відзначав Пасху так, як та, яку відзначив Йосія, разом зі священиками, левітами, всіма Юдеями та Ізраїльтянами, які туди прибули, як і з тими, котрі мешкали в Єрусалимі,
19 Ця Пасха справлялась у вісімнадцятому році владарювання Йосії.
Загибель Йосії у битві з Нехо
20 Після всіх тих подій, коли Йосія відновив служіння в Храмі, єгипетський цар Нехо пішов війною на Каркеміш, що над Євфратом, але Йосія виступив йому назустріч.
21 Нехо послав до нього послів з такими словами: Що мені до тебе, Юдейський царю, адже зараз я вирушив не проти тебе, а проти тих, з ким я в стані війни. Бог мені звелів поспішати!? Ти ж не протидій Богові, Котрий зі мною, щоб часом Він тебе не знищив!
22 Але Йосія не відступив від нього, а переодягнувся, аби з ним виступити в бій, – він не звернув уваги на слова Нехо, що походили від Бога, й розпочав битву в долині Меґіддо.
23 Цар Йосія був поранений стрілами лучників і сказав своїм слугам: Винесіть мене звідти, бо я тяжко поранений!
24 Тож його слуги зняли його з бойової колісниці і поклали його на іншу колісницю, яка також належала йому, й повезли його до Єрусалима, де він помер і був похований у гробниці своїх прабатьків. Уся Юдея та Єрусалим оплакували Йосію.
25 Навіть Єремія склав жалібну пісню про Йосію. Ще й досі співаки та співачки оспівують Йосію. Це ввійшло в ритуал у Ізраїлі, – і вона записана в Піснях Жалоби.
26 Усі інші події щодо владарювання Йосії, його благородні вчинки вірності Господньому Закону,
27 від початку й до кінця, описані в Книзі Ізраїльських та Юдейських Царів.