The Prophet Micaiah Warns Ahab
(1 Kings 22.1-28)1 When King Jehoshaphat of Judah became rich and famous, he arranged a marriage between a member of his family and the family of King Ahab of Israel. 2 A number of years later Jehoshaphat went to the city of Samaria to visit Ahab. To honor Jehoshaphat and those with him, Ahab had a large number of sheep and cattle slaughtered for a feast. He tried to persuade Jehoshaphat to join him in attacking the city of Ramoth in Gilead. 3 He asked, “Will you go with me to attack Ramoth?”
Jehoshaphat replied, “I am ready when you are, and so is my army. We will join you.” 4 Then he added, “But first let's consult the Lord.”
5 So Ahab called in the prophets, about four hundred of them, and asked them, “Should I go and attack Ramoth, or not?”
“Attack it,” they answered. “God will give you victory.”
6 But Jehoshaphat asked, “Isn't there another prophet through whom we can consult the Lord?”
7 Ahab answered, “There is one more, Micaiah son of Imlah. But I hate him because he never prophesies anything good for me; it's always something bad.”
“You shouldn't say that!” Jehoshaphat replied.
8 So King Ahab called in a court official and told him to go and get Micaiah at once.
9 The two kings, dressed in their royal robes, were sitting on their thrones at the threshing place just outside the gate of Samaria, and all the prophets were prophesying in front of them. 10 One of them, Zedekiah son of Chenaanah, made iron horns and said to Ahab, “This is what the Lord says, ‘With these you will fight the Syrians and totally defeat them.’” 11 All the other prophets said the same thing. “March against Ramoth and you will win,” they said. “The Lord will give you victory.”
12 Meanwhile, the official who had gone to get Micaiah said to him, “All the other prophets have prophesied success for the king, and you had better do the same.”
13 But Micaiah answered, “By the living Lord I will say what my God tells me to!”
14 When he appeared before King Ahab, the king asked him, “Micaiah, should King Jehoshaphat and I go and attack Ramoth, or not?”
“Attack!” Micaiah answered. “Of course you'll win. The Lord will give you victory.”
15 But Ahab replied, “When you speak to me in the name of the Lord, tell the truth! How many times do I have to tell you that?”
16 Micaiah answered, “I can see the army of Israel scattered over the hills like sheep without a shepherd. And the Lord said, ‘These men have no leader; let them go home in peace.’”
17 Ahab said to Jehoshaphat, “I told you that he never prophesies anything good for me; it's always something bad!”
18 Micaiah went on: “Now listen to what the Lord says! I saw the Lord sitting on his throne in heaven, with all his angels standing beside him. 19 The Lord asked, ‘Who will deceive Ahab so that he will go and get killed at Ramoth?’ Some of the angels said one thing, and others said something else, 20 until a spirit stepped forward, approached the Lord, and said, ‘I will deceive him.’ ‘How?’ the Lord asked. 21 The spirit replied, ‘I will go and make all of Ahab's prophets tell lies.’ The Lord said, ‘Go and deceive him. You will succeed.’”
22 And Micaiah concluded: “This is what has happened. The Lord has made these prophets of yours lie to you. But he himself has decreed that you will meet with disaster!”
23 Then the prophet Zedekiah went up to Micaiah, slapped his face, and asked, “Since when did the Lord's spirit leave me and speak to you?”
24 “You will find out when you go into some back room to hide,” Micaiah replied.
25 Then King Ahab ordered one of his officers, “Arrest Micaiah and take him to Amon, the governor of the city, and to Prince Joash. 26 Tell them to throw him in prison and to put him on bread and water until I return safely.”
27 “If you return safely,” Micaiah exclaimed, “then the Lord has not spoken through me!” And he added, “Listen, everyone, to what I have said!”
The Death of Ahab
(1 Kings 22.29-35)28 Then King Ahab of Israel and King Jehoshaphat of Judah went to attack the city of Ramoth in Gilead. 29 Ahab said to Jehoshaphat, “As we go into battle, I will disguise myself, but you wear your royal garments.” So the king of Israel went into battle in disguise.
30 The king of Syria had ordered his chariot commanders to attack no one else except the king of Israel. 31 So when they saw King Jehoshaphat, they all thought that he was the king of Israel, and they turned to attack him. But Jehoshaphat gave a shout, and the Lord God rescued him and turned the attack away from him. 32 The chariot commanders saw that he was not the king of Israel, so they stopped pursuing him. 33 By chance, however, a Syrian soldier shot an arrow which struck King Ahab between the joints of his armor. “I'm wounded!” he cried out to his chariot driver. “Turn around and pull out of the battle!” 34 While the battle raged on, King Ahab remained propped up in his chariot, facing the Syrians. At sunset he died.
Міхей попереджає про поразку Ахава
1 Коли Йосафат здобув велике багатство й став славетним, він поріднився з Ахавом.
2 Через кілька років Йосафат вирушив до Ахава в Самарію. Ахав у його честь зарізав багато волів і овець, пригощаючи його та людей, що були з ним, і намовив його виступити проти Рамота Гілеадського.
3 Ізраїльський цар Ахав звернувся до Юдейського царя Йосафата: Чи підеш зі мною на Рамот Гілеадський? А той йому відповів: Я учиню так, як ти, адже твій народ, – як мій народ, – ми підемо разом з тобою воювати!
4 Разом з тим Йосафат сказав до Ізраїльського царя: Запитай, будь ласка, сьогодні ж Господньої поради.
5 Тож Ізраїльський цар зібрав пророків – близько чотирьохсот чоловік – і запитав їх: Чи вирушати нам війною на Рамот Гілеадський, чи не робити цього? Вони ж відповіли: Вирушай, і Бог видасть його в руки царя!
6 Але Йосафат запитав: Чи немає в тебе когось із Господніх пророків, щоб ми могли запитати і його?
7 А цар Ізраїлю відповів Йосафату: Є один такий, через якого можна запитати Господа, але, я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а завжди тільки погане, – це Міхей, син Їмли. Та Йосафат зауважив: Не говори так, царю!
8 Тоді Ізраїльський цар покликав одного з придворних, і сказав йому: Негайно приведи сюди Міхея, сина Їмли!
9 В той час Ізраїльський цар та Йосафат, цар Юдеї, сиділи окремо на своїх тронах на площі, навпроти вхідної брами міста Самарії. Обидва були зодягнуті в урочисті шати, а всі пророки перед ними пророкували.
10 Один з них, Седекія, син Кенаани, навіть зробив собі залізні роги і говорив буцімто слова Господа: Отакими рогами будеш бити сирійців, аж поки не знищиш їх!
11 Всі пророки в один голос його підтримували, промовляючи: Вирушай на Рамот Гілеадський, і тобі пощастить, – Господь видасть його в руки царя!
12 Так само й посланець, котрий пішов покликати Міхея, вмовляв його, кажучи: Ось усі пророки в один голос говорять добрі провіщення для царя. Нехай і твої слова будуть такими, як одного з них; отже, провісти добре!
13 Але Міхей сказав: Як живий Господь, я провіщатиму лише те, що скаже мені мій Бог!
14 Проте, коли він прийшов до царя, і цар його запитав: Міхею, йти нам війною на Рамот Гілеадський, чи відмовитись від того? А він йому відповів: Іди, й тобі пощастить, – вони будуть видані у ваші руки!
15 Але цар зауважив йому: Скільки разів я маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені тільки правду, в ім’я Господа?!
16 Тоді Міхей сказав: Я бачив увесь Ізраїль, розпорошеним по горах, наче вівці, в яких немає пастиря, і Господь сказав: У них немає володаря, тому нехай кожен з них повертається з миром до свого дому!
17 Але цар Ізраїлю, перебиваючи пророка , промовив до Йосафата: Хіба я тобі не говорив, що він не провіщає мені нічого доброго, а тільки лихе?
18 Однак Міхей продовжував: Усе ж дослухай до кінця Господнє слово: Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне воїнство стояло біля Нього – праворуч та ліворуч.
19 І от Господь запитав: Хто би намовив Ахава, царя Ізраїлю, щоб він пішов і загинув у Рамоті Гілеадському? Хтось пропонував одне, а інші говорили інакше.
20 Тоді вийшов один з духів, став перед Господом, і сказав: Я його введу в оману! А Господь його запитав: Яким чином?
21 І той відповів: Я піду й стану духом неправди в устах усіх його пророків! А Господь сказав: У такому разі тобі вдасться його вмовити, – отже, йди й зроби так!
22 І от, як бачиш, Господь дозволив духові омани ввійти в уста всіх цих твоїх пророків. Тож нині Господь провіщає про твоє нещастя!
23 Після цього Седекія, син Кенаана, підійшов, і вдаривши Міхея по щоці, вигукнув: Невже Господній Дух, залишивши мене, перейшов, щоб промовляти через тебе?
24 А Міхей відповів: Ти переконаєшся в цьому того дня, коли бігатимеш від кімнати в іншу кімнату, щоб заховатись!
25 Тоді Ізраїльський цар сказав: Візьміть Міхея і відведіть його до градоначальника Амона та царського сина Йоаша,
26 і передайте їм, що сказав цар: Посадіть його у в’язницю, й годуйте його обмежено хлібом і водою, доки я щасливо не повернусь!
27 Але Міхей відповів: Якщо ти й справді щасливо повернешся, то це означатиме, що не Господь промовляв через мене! І додав: Пам’ятайте про це всі люди!
Битва Ізраїля та Юдеї проти Рамоту Гілеадського
28 Після цього Ізраїльський цар та Йосафат, цар Юдейський, вирушили на Рамот Гілеадський.
29 Ізраїльський цар сказав Йосафатові, що він піде в бій переодягнутим, а йому порадив: Ти залишайся в своїх шатах. Після цього Ізраїльський цар, переодягнувшись, кинувся у бій.
30 А сирійський цар сказав своїм начальникам військових колісниць, звелівши: Не затівайте бою ні з ким із воїнів, а лише з самим Ізраїльським царем!
31 Тому сталося так, що коли начальники колісниць побачили Йосафата, то вони вирішили: Напевно, це і є Ізраїльський цар! Вони оточили його, щоб дати бій, але Йосафат голосно закричав, і Господь його врятував, Бог відволік їх від нього, –
32 сталося так, що коли начальники колісниць зрозуміли, що він не є царем Ізраїлю, то відступили від нього.
33 Але якраз у той час якийсь воїн натягнув лук і випустив стрілу навмання і вразив Ізраїльського царя на стику між поясом та між кольчугою. Тож Ахав сказав своєму візникові колісниці: Поверни колісницю, і вивези мене з поля бою, бо я поранений.
34 Оскільки ж битва в той день ставала дедалі запеклішою, то цар Ізраїлю, стікаючи кров’ю змушений був стояти на колісниці в бою проти сирійців до самого вечора, а коли заходило сонце, він помер.