Goliath Challenges the Israelites
1 The Philistines gathered for battle in Socoh, a town in Judah; they camped at a place called Ephes Dammim, between Socoh and Azekah. 2 Saul and the Israelites assembled and camped in Elah Valley, where they got ready to fight the Philistines. 3 The Philistines lined up on one hill and the Israelites on another, with a valley between them.
4 A man named Goliath, from the city of Gath, came out from the Philistine camp to challenge the Israelites. He was over nine feet tall 5 and wore bronze armor that weighed about 125 pounds and a bronze helmet. 6 His legs were also protected by bronze armor, and he carried a bronze javelin slung over his shoulder. 7 His spear was as thick as the bar on a weaver's loom, and its iron head weighed about fifteen pounds. A soldier walked in front of him carrying his shield. 8 Goliath stood and shouted at the Israelites, “What are you doing there, lined up for battle? I am a Philistine, you slaves of Saul! Choose one of your men to fight me. 9 If he wins and kills me, we will be your slaves; but if I win and kill him, you will be our slaves. 10 Here and now I challenge the Israelite army. I dare you to pick someone to fight me!” 11 When Saul and his men heard this, they were terrified.
David in Saul's Camp
12 David was the son of Jesse, who was an Ephrathite from Bethlehem in Judah. Jesse had eight sons, and at the time Saul was king, he was already a very old man. 13 His three oldest sons had gone with Saul to war. The oldest was Eliab, the next was Abinadab, and the third was Shammah. 14 David was the youngest son, and while the three oldest brothers stayed with Saul, 15 David would go back to Bethlehem from time to time, to take care of his father's sheep.
16 Goliath challenged the Israelites every morning and evening for forty days.
17 One day Jesse said to David, “Take a half-bushel of this roasted grain and these ten loaves of bread, and hurry with them to your brothers in the camp. 18 And take these ten cheeses to the commanding officer. Find out how your brothers are getting along and bring back something to show that you saw them and that they are well. 19 King Saul, your brothers, and all the other Israelites are in Elah Valley fighting the Philistines.”
20 David got up early the next morning, left someone else in charge of the sheep, took the food, and went as Jesse had told him to. He arrived at the camp just as the Israelites were going out to their battle line, shouting the war cry. 21 The Philistine and the Israelite armies took positions for battle, facing each other. 22 David left the food with the officer in charge of the supplies, ran to the battle line, went to his brothers, and asked how they were getting along. 23 As he was talking with them, Goliath came forward and challenged the Israelites as he had done before. And David heard him. 24 When the Israelites saw Goliath, they ran away in terror. 25 “Look at him!” they said to each other. “Listen to his challenge! King Saul has promised to give a big reward to the man who kills him; the king will also give him his daughter to marry and will not require his father's family to pay taxes.”
26 David asked the men who were near him, “What will the man get who kills this Philistine and frees Israel from this disgrace? After all, who is this heathen Philistine to defy the army of the living God?” 27 They told him what would be done for the man who killed Goliath.
28 Eliab, David's oldest brother, heard David talking to the men. He became angry with David and said, “What are you doing here? Who is taking care of those sheep of yours out there in the wilderness? You smart aleck, you! You just came to watch the fighting!”
29 “Now what have I done?” David asked. “Can't I even ask a question?” 30 He turned to another man and asked him the same question, and every time he asked, he got the same answer.
31 Some men heard what David had said, and they told Saul, who sent for him. 32 David said to Saul, “Your Majesty, no one should be afraid of this Philistine! I will go and fight him.”
33 “No,” answered Saul. “How could you fight him? You're just a boy, and he has been a soldier all his life!”
34 “Your Majesty,” David said, “I take care of my father's sheep. Any time a lion or a bear carries off a lamb, 35 I go after it, attack it, and rescue the lamb. And if the lion or bear turns on me, I grab it by the throat and beat it to death. 36 I have killed lions and bears, and I will do the same to this heathen Philistine, who has defied the army of the living God. 37 The Lord has saved me from lions and bears; he will save me from this Philistine.”
“All right,” Saul answered. “Go, and the Lord be with you.” 38 He gave his own armor to David for him to wear: a bronze helmet, which he put on David's head, and a coat of armor. 39 David strapped Saul's sword over the armor and tried to walk, but he couldn't, because he wasn't used to wearing them. “I can't fight with all this,” he said to Saul. “I'm not used to it.” So he took it all off. 40 He took his shepherd's stick and then picked up five smooth stones from the stream and put them in his bag. With his sling ready, he went out to meet Goliath.
David Defeats Goliath
41 The Philistine started walking toward David, with his shield bearer walking in front of him. He kept coming closer, 42 and when he got a good look at David, he was filled with scorn for him because he was just a nice, good-looking boy. 43 He said to David, “What's that stick for? Do you think I'm a dog?” And he called down curses from his god on David. 44 “Come on,” he challenged David, “and I will give your body to the birds and animals to eat.”
45 David answered, “You are coming against me with sword, spear, and javelin, but I come against you in the name of the Lord Almighty, the God of the Israelite armies, which you have defied. 46 This very day the Lord will put you in my power; I will defeat you and cut off your head. And I will give the bodies of the Philistine soldiers to the birds and animals to eat. Then the whole world will know that Israel has a God, 47 and everyone here will see that the Lord does not need swords or spears to save his people. He is victorious in battle, and he will put all of you in our power.”
48 Goliath started walking toward David again, and David ran quickly toward the Philistine battle line to fight him. 49 He reached into his bag and took out a stone, which he slung at Goliath. It hit him on the forehead and broke his skull, and Goliath fell face downward on the ground. 50 And so, without a sword, David defeated and killed Goliath with a sling and a stone! 51 He ran to him, stood over him, took Goliath's sword out of its sheath, and cut off his head and killed him.
When the Philistines saw that their hero was dead, they ran away. 52 The men of Israel and Judah shouted and ran after them, pursuing them all the way to Gath and to the gates of Ekron. The Philistines fell wounded all along the road that leads to Shaaraim, as far as Gath and Ekron. 53 When the Israelites came back from pursuing the Philistines, they looted their camp. 54 David got Goliath's head and took it to Jerusalem, but he kept Goliath's weapons in his own tent.
David Is Presented to Saul
55 When Saul saw David going out to fight Goliath, he asked Abner, the commander of his army, “Abner, whose son is he?”
“I have no idea, Your Majesty,” Abner answered.
56 “Then go and find out,” Saul ordered.
57 So when David returned to camp after killing Goliath, Abner took him to Saul. David was still carrying Goliath's head. 58 Saul asked him, “Young man, whose son are you?”
“I am the son of your servant Jesse from Bethlehem,” David answered.
Давид і Голіаф
1 Якось филистимці зібрали своє військо, аби розпочати бойові дії, та оточили Сохо, що в Юдеї. Вони отаборились між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.
2 Саул також зібрав Ізраїльське військо. Вони вишикувались до бою проти филистимців в долині Ела (Дуба ).
3 Отже, филистимці стояли на пагорбі з одного боку, Ізраїльтяни ж стояли на пагорбі з іншого боку, а між ними була долина.
4 І от з табору филистимців виступив єдиноборець на ім’я Голіаф з Ґата, Він був високого зросту – шість ліктів з п’яддю.
5 Його голову захищав мідний шолом, а одягнений він був у лускоподібний мідний панцир вагою у п’ять тисяч шеклів міді.
6 На його ногах були мідні наколінники, а за плечима – мідний спис.
7 Держак його списа (ратище ) був товщиною, як ткацький вал, наконечник якого важив шістсот шеклів заліза . Його щитоносець йшов перед ним.
8 Зупинившись, він заволав до Ізраїльських військових загонів: Для чого ви вишукувались для бою? Я – филистимець, а ви – слуги Саула! Виберіть з-посеред себе одного воїна, й нехай він виступить проти мене.
9 Якщо він зможе зі мною воювати, і вб’є мене, то ми станемо вашими рабами, але якщо я подолаю його і вб’ю його, то ви станете нашими рабами й будете служити нам!
10 Оце я сьогодні, – додав филистимець, – зганьблю Ізраїльське військо, дайте мені лише чоловіка для двобою!
11 Почувши слова филистимця, Саул і весь Ізраїль занепали духом і дуже злякались.
12 Давид був сином вже згадуваного ефратянина з Вифлеєма Юдейського, на ім’я Єссей, у якого було вісім синів; той чоловік за днів Саула був уже в похилому віці, проживши багато років .
13 Три найстарших сини Єссея пішли з Саулом на війну. Ось імена цих трьох його синів, які пішли воювати: найстарший – Еліяв, другий після нього Авінадав, а третій – Шамма.
14 Давид був наймолодшим, тоді як троє найстарших вирушили за Саулом.
15 Давид не раз ходив і повертався від Саула, аби доглядати отару свого батька у Вифлеємі.
16 Це якраз був той час, коли филистимець протягом сорока днів, увечері й уранці, виходив з викликами .
17 Якось Єссей сказав своєму синові Давидові: Візьми для своїх братів ефу отого пряженого зерна та оці десять хлібів, й поспіши з усім цим у табір до своїх братів.
18 А ці десять кусків сиру занесеш до тисячника; дізнайся про стан здоров’я твоїх братів, і довідайся про їхні потреби.
19 Зараз Саул і все військо Ізраїлю знаходяться в долині Елі, воюючи з филистимцями.
20 Давид устав рано-вранці, доручив отару сторожу, забрав вантаж і вирушив, як йому наказав Єссей. Коли він прибув до табору, військо якраз шикувалось у військові лави, вигукуючи бойові заклики.
21 Так само, як Ізраїль, филистимці також шикувались у зустрічну шеренгу.
22 Тому Давид, залишивши свої клунки в сторожа обозу, побіг до передової шеренги; прийшовши туди, він привітав своїх братів.
23 Якраз під час розмови з ними з филистимських рядів виступив той самий филистимець-єдиноборець з Ґата на ім’я Голіаф, й почав вигукувати ті самі образливі слова, так що його почув і Давид.
24 Усі воїни Ізраїлю щоразу, коли бачили того чоловіка, втікали від самої його появи, оскільки дуже боялися.
25 У цей час якийсь чоловік з Ізраїльтян сказав: Ви тільки-но подивіться на цього велета, що знову виходить!? Адже він виступає лише для того, щоб ганьбити Ізраїль! От якби знайшовся чоловік, котрий його вбив би, того цар нагородив би великими скарбами, і віддав би за нього свою дочку за дружину , а всю його родину звільнив би від усякої данини (податків) в Ізраїлі.
26 Тоді Давид запитав військових, що стояли біля нього, говорячи: Що насправді має бути тому чоловікові, хто вб’є цього филистимця і зніме ганьбу з Ізраїлю? Адже хто він такий, цей необрізаний филистимець, що сміє ганьбити бойові лави живого Бога?
27 Люди передали йому ті самі слова, мовляв: Так і так станеться з тим чоловіком, котрий вразить його на смерть.
28 Коли його найстарший брат Еліяв почув цю розмову з воїнами, то Еліяв запалав гнівом на Давида і сказав: Чого ти, власне, прийшов? На кого ти залишив у пустелі ту невеличку отару? Я знаю твою зарозумілість і твої лихі думки, адже ти прийшов, щоб подивитись на битву!
29 Але Давид відповів: Що я такого зробив? Хіба не можна запитати?
30 Відвернувшись від брата до іншого воїна, він запитав те саме. Військові відповідали йому одне і те саме.
31 Висловлювання і допитливість Давида почули також інші воїни й переповіли Саулу, а той наказав покликати його.
32 Тож Давид сказав Саулові: Нехай ніхто не падає духом з приводу цього велета. Твій слуга піде й буде битись з тим филистимцем!
33 Але Саул промовив до Давида: Ти не зможеш виступити проти того филистимця, щоб з ним битись, бо ти ще хлопчина, а він – воїн з юних літ!
34 Проте Давид відповів Саулові: Коли твій слуга пас вівці свого батька, бувало так, що приходив лев або ведмідь і хапав з отари овечку,
35 то я наздоганяв його, й бив його, та виривав вівцю з його пащі! Якщо ж він кидався на мене, то я хапав його за гриву, бив його і вбивав на смерть.
36 Тож, якщо твій слуга вбивав лева і ведмедя, то і з цим необрізаним филистимцем буде, як з одним з них! Адже він зганьбив військо живого Бога!
37 І Давид додав: Господь, Який рятував мене з могутніх лев’ячих та ведмежих лап, Він врятує мене також і від рук того филистимця! Тоді Саул промовив до Давида: Іди, й нехай буде з тобою Господь!
38 Саул одягнув Давида у свій одяг, поклав йому на голову мідний шолом, надів на нього панцир,
39 а поверх військового одягу припасував до пояса Давида свій меч. Давид пробував ходити, але він до такого не звик. І Давид сказав до Саула: Я не можу з незвички в цьому вбранні рухатись! Тому Давид усе це зняв з себе.
40 Натомість він узяв у свою руку власну палицю, вибрав собі з потічка п’ять гладеньких камінців, й поклав їх у пастушу торбину, що була в нього і служила йому замість сагайдака на камінці. Так, зі своєю пращею в руках він вийшов проти филистимця.
41 А филистимець, разом зі своїм щитоносцем попереду, рухався, наближаючись до Давида.
42 Придивившись до Давида, филистимець не сприйняв його всерйоз, оскільки він виглядав зовсім хлопчиною, – рум’яним і вродливим на вигляд юнаком.
43 Тому филистимець зневажливо крикнув до Давида: Хіба я пес, що ти йдеш проти мене з палицею? І филистимець прокляв Давида в ім’я своїх богів.
44 Далі филистимець промовив до Давида: Підійди до мене ближче, і я віддам твоє тіло небесним птахам та земним звірам!
45 Але Давид у відповідь сказав филистимцю: Ти вийшов на мене з мечем, зі списом та щитом, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, – Бога Ізраїлевого війська, Якого ти зганьбив!
46 Сьогодні Господь віддасть тебе в мої руки; я тебе вб’ю й відсічу твою голову. Ще сьогодні віддам трупи филистимських військ небесним птахам і земним звірам, й таким чином уся земля зрозуміє, що є Бог в Ізраїлі!
47 Увесь зібраний тут люд пізнає, що Господь спасає не мечем і не списом! Адже це Господня війна, тож Він віддасть усіх вас у наші руки!
48 Отже, коли филистимець вирушив й почав наближатись до Давида, то Давид швидко вибіг зі сторони бойових лав назустріч филистимцю.
49 Давид миттєво сягнув своєю рукою до торбини, вихопив звідти камінь й, метнувши ним із пращі, вразив филистимця в чоло так, що камінь застряв у його чолі, і він упав долілиць на землю.
50 Так Давид отримав перемогу над филистимцем, застосувавши пращу й камінь. Він уразив филистимця й убив його, хоч у руках Давида меча не було.
51 Після цього Давид підбіг до филистимця і, вхопившись за його меч, витягнув меч з його піхви й добив його, після чого відсік мечем його голову. Филистимці, побачивши, що їхній лицар загинув, кинулись утікати,
52 тоді як Ізраїльські та Юдейські воїни підхопились і з бойовими закликами кинулись у погоню за филистимцями аж до входу в долину й до брам Екрона, так що тіла вбитих филистимців лежали скрізь по шаараїмській дорозі й до Ґата та Екрона.
53 Повернувшись з погоні за филистимцями, Ізраїльтяни пограбували їхній табір.
54 Давид же, узявши голову филистимця, приніс її в Єрусалим, а його зброю він поклав у своєму наметі.
55 Ще коли Саул дивився, як Давид виходить назустріч із филистимцем, він запитав Авнера, начальника свого війська: Авнере, чий то син цей юнак? А Авнер відповів: Як ти живий, царю, я не знаю.
56 Тоді цар звелів: Дізнайся, чиїм сином є цей юнак?
57 Тепер, коли Давид повернувся після перемоги над филистимцем, Авнер взяв його і привів до Саула. В той час голова филистимця ще була в його руці.
58 Тоді Саул запитав його: Чиїм сином ти є, юначе? А Давид відповів: Я – син твого слуги, вифлеємця Єссея .