Solomon Prays for Wisdom
(2 Chronicles 1.3-12)1 Solomon made an alliance with the king of Egypt by marrying his daughter. He brought her to live in David's City until he had finished building his palace, the Temple, and the wall around Jerusalem. 2 A temple had not yet been built for the Lord, and so the people were still offering sacrifices at many different altars. 3 Solomon loved the Lord and followed the instructions of his father David, but he also slaughtered animals and offered them as sacrifices on various altars.
4 On one occasion he went to Gibeon to offer sacrifices because that was where the most famous altar was. He had offered hundreds of burnt offerings there in the past. 5 That night the Lord appeared to him in a dream and asked him, “What would you like me to give you?”
6 Solomon answered, “You always showed great love for my father David, your servant, and he was good, loyal, and honest in his relation with you. And you have continued to show him your great and constant love by giving him a son who today rules in his place. 7 O Lord God, you have let me succeed my father as king, even though I am very young and don't know how to rule. 8 Here I am among the people you have chosen to be your own, a people who are so many that they cannot be counted. 9 So give me the wisdom I need to rule your people with justice and to know the difference between good and evil. Otherwise, how would I ever be able to rule this great people of yours?”
10 The Lord was pleased that Solomon had asked for this, 11 and so he said to him, “Because you have asked for the wisdom to rule justly, instead of long life for yourself or riches or the death of your enemies, 12 I will do what you have asked. I will give you more wisdom and understanding than anyone has ever had before or will ever have again. 13 I will also give you what you have not asked for: all your life you will have wealth and honor, more than that of any other king. 14 And if you obey me and keep my laws and commands, as your father David did, I will give you a long life.”
15 Solomon woke up and realized that God had spoken to him in the dream. Then he went to Jerusalem and stood in front of the Lord's Covenant Box and offered burnt offerings and fellowship offerings to the Lord. After that he gave a feast for all his officials.
Solomon Judges a Difficult Case
16 One day two prostitutes came and presented themselves before King Solomon. 17 One of them said, “Your Majesty, this woman and I live in the same house, and I gave birth to a baby boy at home while she was there. 18 Two days after my child was born, she also gave birth to a baby boy. Only the two of us were there in the house—no one else was present. 19 Then one night she accidentally rolled over on her baby and smothered it. 20 She got up during the night, took my son from my side while I was asleep, and carried him to her bed; then she put the dead child in my bed. 21 The next morning, when I woke up and was going to nurse my baby, I saw that it was dead. I looked at it more closely and saw that it was not my child.”
22 But the other woman said, “No! The living child is mine, and the dead one is yours!”
The first woman answered back, “No! The dead child is yours, and the living one is mine!”
And so they argued before the king.
23 Then King Solomon said, “Each of you claims that the living child is hers and that the dead child belongs to the other one.” 24 He sent for a sword, and when it was brought, 25 he said, “Cut the living child in two and give each woman half of it.”
26 The real mother, her heart full of love for her son, said to the king, “Please, Your Majesty, don't kill the child! Give it to her!”
But the other woman said, “Don't give it to either of us; go on and cut it in two.”
27 Then Solomon said, “Don't kill the child! Give it to the first woman—she is its real mother.”
28 When the people of Israel heard of Solomon's decision, they were all filled with deep respect for him, because they knew then that God had given him the wisdom to settle disputes fairly.
Соломон просить у Бога мудрості
1 Незабаром Соломон посвоячився з єгипетським царем, фараоном, одружившись на дочці фараона, та привів її в Місто Давида, доки не закінчив будову свого палацу, а також Господнього Храму і стін навколо Єрусалима.
2 Оскільки до того часу ще не був збудований Дім Господнього Імені, люди приносили жертви на узгір’ях та пагорбах.
3 Соломон любив Господа, дотримуючись настанов свого батька Давида, проте він також приносив жертви і звершував кадіння на узгір’ях.
4 Якось цар вирядився в Ґівеон, щоб там звершити жертвоприношення, оскільки це було найвидатніше місце. І Соломон приніс на тому жертовнику тисячу всепалень.
5 У Ґівеоні Соломонові вночі вві сні з’явився Господь. Бог сказав йому: Проси, що Я мав би тобі дати!
6 А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі.
7 Справді, це Ти, Господи, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, – але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись!
8 Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, – народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати.
9 Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом?
10 І сподобалось Господу, що Соломон просив саме цього.
11 Тому Бог відповів йому: Оскільки ти попросив саме таке, а не просив собі довгого віку, не просив собі багатства й не просив смерті для твоїх ворогів, але просив собі розуму, щоб уміти судити,
12 тому Я вчиню за твоїм бажанням! Ось Я даю тобі мудре і розумне серце, – так, що такого, як ти, ще не було перед тобою і так само після тебе не з’явиться подібний до тебе.
13 Але Я дам тобі також те, чого ти не просив: багатство та славу, – так що рівного тобі мужа не буде між царями протягом усього твого віку!
14 І коли ти ходитимеш Моїми дорогами, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх настанов, як ходив твій батько Давид, то Я продовжу також і твій вік.
15 Коли Соломон пробудився, виявилось, що це був сон. Повернувшись у Єрусалим, він став перед Ковчегом Господнього Заповіту, приніс всепалення та мирні жертви, а також влаштував усім своїм слугам бенкет.
Мудрий Соломонів вирок
16 Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним,
17 одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила.
18 Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула.
20 Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.
21 Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, – а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила!
22 Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались…
23 Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, – Ні, твій син мертвий, а мій син живий!
24 І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя.
25 Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину – іншій!
26 Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, – адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, – і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, – тож розтинайте!
27 Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона – матір дитини.
28 Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.