War with Syria
1 King Benhadad of Syria gathered all his troops, and supported by thirty-two other rulers with their horses and chariots, he marched up, laid siege to Samaria, and launched attacks against it. 2 He sent messengers into the city to King Ahab of Israel to say, “King Benhadad demands that 3 you surrender to him your silver and gold, your women and the strongest of your children.”
4 “Tell my lord, King Benhadad, that I agree; he can have me and everything I own,” Ahab answered.
5 Later the messengers came back to Ahab with another demand from Benhadad: “I sent you word that you were to hand over to me your silver and gold, your women and your children. 6 Now, however, I will send my officers to search your palace and the homes of your officials, and to take everything they consider valuable. They will be there about this time tomorrow.”
7 King Ahab called in all the leaders of the country and said, “You see that this man wants to ruin us. He sent me a message demanding my wives and children, my silver and gold, and I agreed.”
8 The leaders and the people answered, “Don't pay any attention to him; don't give in.”
9 So Ahab replied to Benhadad's messengers, “Tell my lord the king that I agreed to his first demand, but I cannot agree to the second.”
The messengers left and then returned with another message 10 from Benhadad: “I will bring enough men to destroy this city of yours and carry off the rubble in their hands. May the gods strike me dead if I don't!”
11 King Ahab answered, “Tell King Benhadad that a real soldier does his bragging after a battle, not before it.”
12 Benhadad received Ahab's answer as he and his allies, the other rulers, were drinking in their tents. He ordered his men to get ready to attack the city, and so they moved into position.
13 Meanwhile, a prophet went to King Ahab and said, “The Lord says, ‘Don't be afraid of that huge army! I will give you victory over it today, and you will know that I am the Lord.’”
14 “Who will lead the attack?” Ahab asked.
The prophet answered, “The Lord says that the young soldiers under the command of the district governors are to do it.”
“Who will command the main force?” the king asked.
“You,” the prophet answered.
15 So the king called out the young soldiers who were under the district commanders, 232 in all. Then he called out the Israelite army, a total of seven thousand men.
16 The attack began at noon, as Benhadad and his thirty-two allies were getting drunk in their tents. 17 The young soldiers advanced first. Scouts sent out by Benhadad reported to him that a group of soldiers was coming out of Samaria. 18 He ordered, “Take them alive, no matter whether they are coming to fight or to ask for peace.”
19 The young soldiers led the attack, followed by the Israelite army, 20 and each one killed the man he fought. The Syrians fled, with the Israelites in hot pursuit, but Benhadad escaped on horseback, accompanied by some of the cavalry. 21 King Ahab took to the field, captured the horses and chariots, and inflicted a severe defeat on the Syrians.
22 Then the prophet went to King Ahab and said, “Go back and build up your forces and make careful plans, because the king of Syria will attack again next spring.”
The Second Syrian Attack
23 King Benhadad's officials said to him, “The gods of Israel are mountain gods, and that is why the Israelites defeated us. But we will certainly defeat them if we fight them in the plains. 24 Now, remove the thirty-two rulers from their commands and replace them with field commanders. 25 Then call up an army as large as the one that deserted you, with the same number of horses and chariots. We will fight the Israelites in the plains, and this time we will defeat them.”
King Benhadad agreed and followed their advice. 26 The following spring he called up his men and marched with them to the city of Aphek to attack the Israelites. 27 The Israelites were called up and equipped; they marched out and camped in two groups facing the Syrians. The Israelites looked like two small flocks of goats compared to the Syrians, who spread out over the countryside.
28 A prophet went to King Ahab and said, “This is what the Lord says: ‘Because the Syrians say that I am a god of the hills and not of the plains, I will give you victory over their huge army, and you and your people will know that I am the Lord.’”
29 For seven days the Syrians and the Israelites stayed in their camps, facing each other. On the seventh day they started fighting, and the Israelites killed a hundred thousand Syrians. 30 The survivors fled into the city of Aphek, where the city walls fell on twenty-seven thousand of them.
Benhadad also escaped into the city and took refuge in the back room of a house. 31 His officials went to him and said, “We have heard that the Israelite kings are merciful. Give us permission to go to the king of Israel with sackcloth around our waists and ropes around our necks, and maybe he will spare your life.” 32 So they wrapped sackcloth around their waists and ropes around their necks, went to Ahab and said, “Your servant Benhadad pleads with you for his life.”
Ahab answered, “Is he still alive? Good! He's like a brother to me!”
33 Benhadad's officials were watching for a good sign, and when Ahab said “brother,” they took it up at once, and said, “As you say, Benhadad is your brother!”
“Bring him to me,” Ahab ordered. When Benhadad arrived, Ahab invited him to get in the chariot with him. 34 Benhadad said to him, “I will restore to you the towns my father took from your father, and you may set up a commercial center for yourself in Damascus, just as my father did in Samaria.”
Ahab replied, “On these terms, then, I will set you free.” He made a treaty with him and let him go.
A Prophet Condemns Ahab
35 At the Lord's command a member of a group of prophets ordered a fellow prophet to hit him. But he refused, 36 so he said to him, “Because you have disobeyed the Lord's command, a lion will kill you as soon as you leave me.” And as soon as he left, a lion came along and killed him.
37 Then this same prophet went to another man and said, “Hit me!” This man did so; he hit him a hard blow and hurt him. 38 The prophet bandaged his face with a cloth, to disguise himself, and went and stood by the road, waiting for the king of Israel to pass. 39 As the king was passing by, the prophet called out to him and said, “Your Majesty, I was fighting in the battle when a soldier brought a captured enemy to me and said, ‘Guard this man; if he escapes, you will pay for it with your life or else pay a fine of three thousand pieces of silver.’ 40 But I got busy with other things, and the man escaped.”
The king answered, “You have pronounced your own sentence, and you will have to pay the penalty.”
41 The prophet tore the cloth from his face, and at once the king recognized him as one of the prophets. 42 The prophet then said to the king, “This is the word of the Lord: ‘Because you allowed the man to escape whom I had ordered to be killed, you will pay for it with your life, and your army will be destroyed for letting his army escape.’”
43 The king went back home to Samaria, worried and depressed.
Бен-Гадад готується до війни з Ахавом
1 Якось сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і разом з тридцятьма двома царями, з кіньми й колісницями він вирушив, узяв в облогу Самарію, й воював проти неї.
2 Він послав до Ізраїльського царя Ахава у місто послів,
3 й наказав послам передати йому слова Бен-Гадада: Твоє срібло й твоє золото, – тепер мої, так само й твої найвродливіші жінки та твої діти, – також мої!
4 Відповідаючи, Ізраїльський цар сказав: Як ти говориш, мій володарю, царю, то й справді до тебе належу я і все, що в мене!
5 Посли прийшли вдруге, й сказали: Бен-Гадад сказав передати такі слова: Я посилаю, щоб тобі сказали: Маєш мені віддати твоє срібло й твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей!
6 Тому завтра о цій порі я пришлю до тебе моїх слуг, котрі обшукають твій палац і житла твоїх вельмож, і на все, що тобі миле, вони накладуть свої руки й заберуть!
7 Тоді Ізраїльський цар закликав усіх старійшин краю, і сказав: Хочу, аби ви зрозуміли й усвідомили, які злочинні в нього наміри. Адже, коли він послав до мене, жадаючи моїх жінок, моїх дітей, мого срібла та мого золота, – я не відмовляв йому ні в чому…
8 Але всі старійшини і весь народ сказали йому: Не зважай, і на таке не погоджуйся!
9 Тому він сказав послам Бен-Гадада: Передайте моєму володарю, цареві: Усе, з чим ти раніше посилав до твого слуги, я виконаю, – а от цього зробити не можу. Посли відійшли й переказали йому відповідь царя.
10 Але Бен-Гадад послав до нього знову сказати: Нехай боги учинять зі мною те чи інше, та ще й додадуть, якщо від Самарії залишиться хоча б стільки пороху, щоб вистачило взяти у жменю кожному воїну, що зі мною!
11 Та, відповідаючи, Ізраїльський цар звелів передати: Нехай не вихваляється той, хто підперізує до пояса меч , а той, хто відперізує його від пояса після бою.
12 Як тільки Бен-Гадад почув таку відповідь, – а це сталося якраз тоді, коли він під наметами разом з усіма царями бенкетував, – то звелів своєму війську підготуватись до битви! І вони вишикувались навколо міста.
Перша поразка сирійців
13 У той час прийшов до Ізраїльського царя Ахава один пророк і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш увесь цей величезний натовп? Ось Я сьогодні віддаю його у твої руки, й ти зрозумієш, що Я – Господь!
14 Тоді Ахав запитав: Через кого? А той відповів те, що сказав Господь: Через загони начальників округів! Але Ахав допитувався: А хто має розпочати війну? Пророк відповів: Ти!
15 Отже Ахав зробив перегляд загонів, що були в начальників округів; там виявилось двісті тридцять два воїни. Після цього він перелічив усе військо Ізраїльтян, – було сім тисяч воїнів.
16 Вони виступили опівдні, тимчасом, як Бен-Гадад у той час пиячивпід наметами, разом зі своїми союзниками, – тридцятьма двома царями, – і то до повного сп’яніння.
17 Отже, першими виступили загони начальників округів. А коли Бен-Гадад послав дозорців, йому доповіли: Із Самарії вирушили військові.
18 Тоді він сказав: Якщо вони йдуть з миром, схопіть їх живими; а якщо вони вийшли воювати, так само схопіть їх живими.
19 Тим часом, вийшовши з міста, загони начальників округів, а за ними й усе військо, наблизились
20 і почалась битва , – кожен бив свого противника так, що сирійці побігли, а Ізраїльтяни їх переслідували. Сирійський цар Бен-Гадад утік на коні разом зі своєю кіннотою.
21 Тоді Ізраїльський цар вирушив особисто, – розгромив кінноту й забрав колісниці, завдавши сирійцям великої нищівної поразки.
Друга поразка сирійців
22 Після цього знову підійшов до Ізраїльського царя пророк і сказав йому: Іди, й збирайся з силами; добре подумай, що маєш робити, адже через рік сирійський цар знову виступить проти тебе!
23 І справді, вельможі сирійського царя сказали йому: Їхній Бог, – це Бог гір, тому й вони нас перемогли. Але якби ми воювали з ними на рівнині, тоді безперечно ми перемогли би їх.
24 Тому ось що зроби: Змісти усіх царів з їхніх престолів, а замість них постав своїх намісників,
25 Тоді набери собі стільки війська, скільки в тебе загинуло: стільки ж кінноти скільки було, а також і колісниць, – стільки колісниць, скільки було, й ми зітнемося з ними в бою на рівнині, тоді вже, напевно, переможемо їх! Цар послухався їхньої поради, і зробив так.
26 Через рік так і сталося: Бен-Гадад зібрав сирійців і вирушив під Афек, аби воювати з Ізраїлем.
27 Ізраїльтяни також перелічили своє військо і, забезпечивши себе всім необхідним, виступили їм назустріч. Ізраїльтяни отаборились навпроти них, – як дві отари кіз, – тоді як сирійці вкрили землю.
28 Але знову до Ізраїльського царя прийшов Божий чоловік і, звертаючись до нього сказав: Так говорить Господь: Оскільки сирійці кажуть, що Господь є Богом гір, і Він не є Богом рівнин, тому Я передаю увесь цей величезний натовп у твої руки, й ви зрозумієте, що Я – Господь!
29 І стояли таборами одні навпроти інших протягом семи днів; але сьомого дня, розгорілась битва, – Ізраїльтяни розбили сирійців, знищивши протягом одного дня сто тисяч піхотинців.
30 А ті, котрі залишилися, втекли у місто Афек, але несподівано на них рухнула стіна міста, поховавши під своїми руїнами ще двадцять сім тисяч чоловік з решти позосталих. Утік до міста і Бен-Гадад, заховавшись у внутрішній кімнаті фортеці.
Ахав відпускає Бен-Гадада
31 Його сановники сказали йому: Якось ми чули, що Ізраїльські царі – це милосердні царі. Дозволь нам одягнути на наші бедра мішковину, а на шиї пов’язати мотузки й вийти до Ізраїльського царя, – може, він залишить тебе живим?!
32 Отже вони підперезали свої бедра мішковиною, пов’язали на шиї мотузки, та й подались до Ізраїльського царя і сказали: Твій слуга Бен-Гадад просить, аби ти пощадив його життя! А той відповів: Невже він ще живий? Адже він – мій брат!
33 Ті мужі узріли в цих словах добру ознаку, і з поспіхом, вхопивши його на слові , сказали: Так, твій брат Бен-Гадад. Тоді він сказав: Ідіть і приведіть його сюди! Коли Бен-Гадад до нього прийшов, той посадив його на свою колісницю.
34 Бен-Гадад сказав йому: Я поверну тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, й ти можеш відкрити собі в Дамаску торговельні вулиці (квартали ), як мій батько зробив у Самарії. Я відпущу тебе, – сказав Ахав , – за умови певного Договору. Тож вони уклали Договір, і Ахав відпустив його.
Пророк докоряє Ахаву
35 Тоді один чоловік з пророчих учнів, за Господнім дорученням, сказав до свого товариша: Вдар мене! Але той муж відмовився його бити.
36 Перший сказав йому: Оскільки ти не послухався Господнього наказу, то коли ти підеш від мене, тебе уразить лев! Тож коли той відійшов, справді, на нього наскочив лев, і його розірвав.
37 Потім той пророк знайшов іншого чоловіка і запропонував йому: Вдар мене! І той чоловік так сильно його побив, що завдав йому поранень.
38 Після того пророк пішов, і став на дорозі в очікуванні царя; він змінив свій зовнішній вигляд, закривши обличчя пов’язкою.
39 І коли цар проходив, пророк голосно загукав до царя, волаючи: Коли твій слуга опинився в самому центрі битви, то хтось підійшов і привів до мене чоловіка, наказуючи: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він утече, то ти поплатишся за нього своїм життям, або відважиш талант срібла!
40 Тимчасом як твій слуга був зайнятий тими чи іншими справами, той зник! Тоді Ізраїльський цар сказав до нього: Ти сам оголосив собі вирок, – нехай він буде виконаний.
41 Тоді той з поспіхом зірвав пов’язку, що була над його очима, і цар Ізраїлю упізнав його, що він з пророків.
42 І той сказав цареві, що говорить Господь: Оскільки ти випустив зі своїх рук мужа, якого Я засудив до страти, то ти поплатишся за його життя своїм життям, і своїм народом – за його народ!
43 Після цього Ізраїльський цар повернувся до свого дому в Самарії пригнічений і роздратований.