1 At the Lord's command a prophet from Judah went to Bethel and arrived there as Jeroboam stood at the altar to offer the sacrifice. 2 Following the Lord's command, the prophet denounced the altar: “O altar, altar, this is what the Lord says: A child, whose name will be Josiah, will be born to the family of David. He will slaughter on you the priests serving at the pagan altars who offer sacrifices on you, and he will burn human bones on you.” 3 And the prophet went on to say, “This altar will fall apart, and the ashes on it will be scattered. Then you will know that the Lord has spoken through me.”
4 When King Jeroboam heard this, he pointed at him and ordered, “Seize that man!” At once the king's arm became paralyzed so that he couldn't pull it back. 5 The altar suddenly fell apart and the ashes spilled to the ground, as the prophet had predicted in the name of the Lord. 6 King Jeroboam said to the prophet, “Please pray for me to the Lord your God, and ask him to heal my arm!”
The prophet prayed to the Lord, and the king's arm was healed. 7 Then the king said to the prophet, “Come home with me and have something to eat. I will reward you for what you have done.”
8 The prophet answered, “Even if you gave me half of your wealth, I would not go with you or eat or drink anything with you. 9 The Lord has commanded me not to eat or drink a thing, and not to return home the same way I came.” 10 So he did not go back the same way he had come, but by another road.
The Old Prophet of Bethel
11 At that time there was an old prophet living in Bethel. His sons came and told him what the prophet from Judah had done in Bethel that day and what he had said to King Jeroboam. 12 “Which way did he go when he left?” the old prophet asked them. They showed him the road 13 and he told them to saddle his donkey for him. They did so, and he rode off 14 down the road after the prophet from Judah and found him sitting under an oak tree. “Are you the prophet from Judah?” he asked.
“I am,” the man answered.
15 “Come home and have a meal with me,” he said.
16 But the prophet from Judah answered, “I can't go home with you or accept your hospitality. And I won't eat or drink anything with you here, 17 because the Lord has commanded me not to eat or drink a thing, and not to return home the same way I came.”
18 Then the old prophet from Bethel said to him, “I, too, am a prophet just like you, and at the Lord's command an angel told me to take you home with me and offer you my hospitality.” But the old prophet was lying.
19 So the prophet from Judah went home with the old prophet and had a meal with him. 20 As they were sitting at the table, the word of the Lord came to the old prophet, 21 and he cried out to the prophet from Judah, “The Lord says that you disobeyed him and did not do what he commanded. 22 Instead, you returned and ate a meal in a place he had ordered you not to eat in. Because of this you will be killed, and your body will not be buried in your family grave.”
23 After they had finished eating, the old prophet saddled the donkey for the prophet from Judah, 24 who rode off. On the way a lion met him and killed him. His body lay on the road, and the donkey and the lion stood beside it. 25 Some men passed by and saw the body on the road, with the lion standing near by. They went on into Bethel and reported what they had seen.
26 When the old prophet heard about it, he said, “That is the prophet who disobeyed the Lord's command! And so the Lord sent the lion to attack and kill him, just as the Lord said he would.” 27 Then he said to his sons, “Saddle my donkey for me.” They did so, 28 and he rode off and found the prophet's body lying on the road, with the donkey and the lion still standing by it. The lion had not eaten the body or attacked the donkey. 29 The old prophet picked up the body, put it on the donkey, and brought it back to Bethel to mourn over it and bury it. 30 He buried it in his own family grave, and he and his sons mourned over it, saying, “Oh my brother, my brother!” 31 After the burial the prophet said to his sons, “When I die, bury me in this grave and lay my body next to his. 32 The words that he spoke at the Lord's command against the altar in Bethel and against all the places of worship in the towns of Samaria will surely come true.”
Jeroboam's Fatal Sin
33 King Jeroboam of Israel still did not turn from his evil ways but continued to choose priests from ordinary families to serve at the altars he had built. He ordained as priest anyone who wanted to be one. 34 This sin on his part brought about the ruin and total destruction of his dynasty.
1 У ту мить, коли Єровоам вже стояв біля жертовника, готуючись кадити ладаном, підійшов, за Господнім дорученням, з Юдеї до Бетеля Божий чоловік.
2 Він, за Господнім наказом, гукнув у бік жертовника: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось серед нащадків Давида народиться син на ім’я Йосія, який принесе на тобі в жертву тих священиків пагорбів, котрі кадять на тобі ладаном, – спалить на тобі людські кості!
3 У той самий час він повідомив про ознаку в таких словах: Ось ознака того, що це слова Господа: Цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться!
4 Сталося так, що, почувши провіщення Божого чоловіка, сказані до жертовника в Бетелі, Єровоам простягнув свою руку від жертовника, й крикнув: Схопіть його! Але його рука, простягнута в сторону пророка, вмить усохла, й він вже не міг її вернути назад до себе.
5 А жертовник, справді, розпався, і попіл, що був на жертовнику, розсипався, як ознака, провіщена Божим чоловіком за Господнім словом.
6 Тоді, звертаючись до Божого чоловіка, цар зі страхом сказав: Ублагай, будь ласка, Господа, твого Бога, й помолись за мене, аби я міг повернути до себе свою руку! Тож Божий чоловік помолився до Господа, і цар повернув свою руку до себе, – вона стала такою, як була раніше.
7 Тоді цар промовив до Божого чоловіка: Зайди до моєї оселі, підкріпись з дороги хлібом, і я дам тобі подарунок!
8 Але Божий чоловік відповів цареві: Хоча б ти давав мені половину твого маєтку, я не піду з тобою, не споживатиму хліба й не питиму води на цьому місці!
9 Адже був до мене Господній наказ таким: Не споживатимеш хліба, не питимеш води, й не повертатимешся дорогою, якою ти прийшов.
10 Отже, він пішов іншою дорогою, не повертаючись тією дорогою, якою прибув до Бетеля.
Непослух та смерть Божого чоловіка
11 Але в Бетелі мешкав похилого віку пророк. Його сини прийшли й розповіли йому про все, що того дня вчинив Божий чоловік у Бетелі, а також переповіли своєму батькові слова, які той сказав цареві.
12 А їхній батько запитав їх: Якою дорогою він пішов? Його сини показали дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прибув із Юдеї.
13 Тоді він сказав своїм синам: Осідлайте мені осла! І коли вони осідлали йому осла, він сів на нього
14 й поїхав услід Божого чоловіка. Натрапив на нього, коли той сидів під дубом, і запитав його: Чи це ти є тим Божим чоловіком, який прийшов з Юдейського краю? А той відповів: Так, я.
15 Тоді сказав йому: Зайди до моєї господи та підкріпись хлібом.
16 Він же відповів: Не можу повернути до тебе й піти з тобою! Я не їстиму хліба й не питиму води в цій місцевості,
17 оскільки Господь мені наказав: Не їстимеш там хліба, й не питимеш там води, а також не повертатимешся тією самою дорогою, якою ти прийшов!
18 А він сказав йому: Я також є пророком, як ти, і ангел, за Господнім наказом, сказав мені: Заверни його й заклич до свого дому, аби він спожив хліба й напився води! Але це був обман…
19 Не відаючи цього, він вернувся з ним, спожив у його домі хліба й напився води.
20 Проте так сталося, що коли вони ще сиділи за столом, було Господнє слово до пророка, який завернув подорожнього, –
21 і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із Юдеї, повідомивши, що сказав Господь: Через те що ти не послухався Господнього слова й не дотримався наказу, який тобі дав Господь, твій Бог,
22 а вернувся, й споживав хліб та пив воду на тому місці, про яке Він тебе попередив, сказавши: Не їстимеш там хліба й не питимеш води! – твоє тіло не спочиватиме в гробниці твоїх батьків.
23 Отже, коли той спожив хліб і напився води, то господар осідлав пророкові, якого він повернув, осла,
24 і той відправився. Проте дорогою напав на нього лев, й загриз його. Тож його мертве тіло лежало на дорозі, а біля нього стояв осел; залишався також невідступно біля тіла і лев.
25 Коли ж подорожуючі люди побачили простягнуте на дорозі мертве тіло, й лева, що стояв біля останків, то прийшли й розповіли про це в місті, де жив той похилого віку пророк.
26 Тому, почувши таке, пророк, який вернув іншого з дороги, сказав: Це, напевно, Божий чоловік, котрий не послухався Господнього веління. Тому й Господь віддав його левові, який напав на нього й загриз його за Господнім словом, яке Він промовив до нього.
27 Після цього він сказав до своїх синів такі слова: Осідлайте мені осла. І вони осідлали.
28 Отже, він поїхав, і натрапив на мертве тіло, яке лежало на дорозі, а також на осла з левом, що стояли біля трупа, хоч лев не їв тіла й не зачіпав осла.
29 І підняв пророк тіло Божого чоловіка, й поклавши його на осла, привіз його назад. Цей, похилого віку пророк, спровадив тіло до міста, аби оплакати й поховати.
30 Він поклав його тіло у власному гробі. Його оплакували й голосили: О, яке горе, наш брате!
31 Поховавши Божого чоловіка, він звернувся до своїх синів, заповідаючи: Коли я помру, то поховайте мене в тому ж гробі, в якому поховано Божого чоловіка. Покладіть мої кості біля його костей!
32 Адже неодмінно збудуться слова, провіщені ним за Господнім дорученням над жертовником, що у Бетелі, й над тими капищами, що на пагорбах у самарійських містах.
Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги
33 Проте й після такої події Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги, – як і раніше, він ставив із простого народу священиків-жерців на пагорбах. Хто лише бажав, того він посвячував, і ставив священиком в одному з капищ на пагорбах.
34 Ця його діяльність тяжіла гріхом над родом Єровоама, й провадила до цілковитої загибелі та знищення з поверхні землі.