The Northern Tribes Revolt
(2 Chronicles 10.1-19)1 Rehoboam went to Shechem, where all the people of northern Israel had gathered to make him king. 2 When Jeroboam son of Nebat, who had gone to Egypt to escape from King Solomon, heard this news, he returned from Egypt. 3 The people of the northern tribes sent for him, and then they all went together to Rehoboam and said to him, 4 “Your father Solomon treated us harshly and placed heavy burdens on us. If you make these burdens lighter and make life easier for us, we will be your loyal subjects.”
5 “Come back in three days and I will give you my answer,” he replied. So they left.
6 King Rehoboam consulted the older men who had served as his father Solomon's advisers. “What answer do you advise me to give these people?” he asked.
7 They replied, “If you want to serve this people well, give a favorable answer to their request, and they will always serve you loyally.”
8 But he ignored the advice of the older men and went instead to the young men who had grown up with him and who were now his advisers. 9 “What do you advise me to do?” he asked. “What shall I say to the people who are asking me to make their burdens lighter?”
10 They replied, “This is what you should tell them: ‘My little finger is thicker than my father's waist!’ 11 Tell them, ‘My father placed heavy burdens on you; I will make them even heavier. He beat you with whips; I'll flog you with bullwhips!’”
12 Three days later Jeroboam and all the people returned to King Rehoboam, as he had instructed them. 13 The king ignored the advice of the older men and spoke harshly to the people, 14 as the younger men had advised. He said, “My father placed heavy burdens on you; I will make them even heavier. He beat you with whips; I'll flog you with bullwhips!” 15 It was the will of the Lord to bring about what he had spoken to Jeroboam son of Nebat through the prophet Ahijah from Shiloh. This is why the king did not pay any attention to the people.
16 When the people saw that the king would not listen to them, they shouted, “Down with David and his family! What have they ever done for us? People of Israel, let's go home! Let Rehoboam look out for himself!”
So the people of Israel rebelled, 17 leaving Rehoboam as king only of the people who lived in the territory of Judah.
18 Then King Rehoboam sent Adoniram, who was in charge of the forced labor, to go to the Israelites, but they stoned him to death. At this, Rehoboam hurriedly got in his chariot and escaped to Jerusalem. 19 Ever since that time the people of the northern kingdom of Israel have been in rebellion against the dynasty of David.
20 When the people of Israel heard that Jeroboam had returned from Egypt, they invited him to a meeting of the people and made him king of Israel. Only the tribe of Judah remained loyal to David's descendants.
Shemaiah's Prophecy
(2 Chronicles 11.1-4)21 When Rehoboam arrived in Jerusalem, he called together 180,000 of the best soldiers from the tribes of Judah and Benjamin. He intended to go to war and restore his control over the northern tribes of Israel. 22 But God told the prophet Shemaiah 23 to give this message to Rehoboam and to all the people of the tribes of Judah and Benjamin: 24 “Do not attack your own relatives, the people of Israel. Go home, all of you. What has happened is my will.” They all obeyed the Lord's command and went back home.
Jeroboam Turns Away from God
25 King Jeroboam of Israel fortified the town of Shechem in the hill country of Ephraim and lived there for a while. Then he left and fortified the town of Penuel. 26-27 He said to himself, “As things are now, if my people go to Jerusalem and offer sacrifices to the Lord in the Temple there, they will transfer their allegiance to King Rehoboam of Judah and will kill me.”
28 After thinking it over, he made two bull-calves of gold and said to his people, “You have been going long enough to Jerusalem to worship. People of Israel, here are your gods who brought you out of Egypt!” 29 He placed one of the gold bull-calves in Bethel and the other in Dan. 30 And so the people sinned, going to worship in Bethel and in Dan. 31 Jeroboam also built places of worship on hilltops, and he chose priests from families who were not of the tribe of Levi.
Worship at Bethel Is Condemned
32 Jeroboam also instituted a religious festival on the fifteenth day of the eighth month, like the festival in Judah. On the altar in Bethel he offered sacrifices to the gold bull-calves he had made, and he placed there in Bethel the priests serving at the places of worship he had built. 33 And on the fifteenth day of the eighth month, the day that he himself had set, he went to Bethel and offered a sacrifice on the altar in celebration of the festival he had instituted for the people of Israel.
Поради для Ровоама
1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті .
3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами:
4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську ) працю твого батька, – його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, – і ми будемо тобі служити!
5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися.
6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові?
7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими – своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували.
9 Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10 А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! – дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами !
12 Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день,
13 то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали,
14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!
15 Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено Господом, і тепер збулося Його слово, яке Господь прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина.
Увесь Ізраїль окрім Юдиного племені відвертається від Ровоама
16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях.
17 Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18 Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.
20 Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився.
21 Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.
22 Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту:
23 Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова:
24 Так говорить Господь: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до Господнього слова, і повернулись, аби за Господнім наказом розійтись.
Золоті тельці Єровоама
25 Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел.
26 Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду!
27 Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, – Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!
28 Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю!
29 Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані.
30 Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю .
31 Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, – тих, які ніколи не належали до Левієвого племені.
32 Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї , і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував.
Божий чоловік з Юдеї у Бетелі
33 Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято , яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном…