Love
1 I may be able to speak the languages of human beings and even of angels, but if I have no love, my speech is no more than a noisy gong or a clanging bell. 2 I may have the gift of inspired preaching; I may have all knowledge and understand all secrets; I may have all the faith needed to move mountains—but if I have no love, I am nothing. 3 I may give away everything I have, and even give up my body to be burned —but if I have no love, this does me no good.
milosc
4 Love is patient and kind; it is not jealous or conceited or proud; 5 love is not ill-mannered or selfish or irritable; love does not keep a record of wrongs; 6 love is not happy with evil, but is happy with the truth. 7 Love never gives up; and its faith, hope, and patience never fail.
8 Love is eternal. There are inspired messages, but they are temporary; there are gifts of speaking in strange tongues, but they will cease; there is knowledge, but it will pass. 9 For our gifts of knowledge and of inspired messages are only partial; 10 but when what is perfect comes, then what is partial will disappear.
11 When I was a child, my speech, feelings, and thinking were all those of a child; now that I am an adult, I have no more use for childish ways. 12 What we see now is like a dim image in a mirror; then we shall see face-to-face. What I know now is only partial; then it will be complete—as complete as God's knowledge of me.
13 Meanwhile these three remain: faith, hope, and love; and the greatest of these is love.
Гімн любові
1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом.
2 І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, – то я ніщо.
3 І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму.
4 Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,
5 не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого,
6 не радіє з несправедливості, а радіє з істини;
7 все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить.
8 Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.
Попереду – досконале
9 Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково.
10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
11 Коли я був дитиною, то й говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина. Коли став дорослим чоловіком, то відкинув дитяче.
12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям до обличчя. Тепер знаю частково, а тоді пізнаю так, як і сам був пізнаний.
13 Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов.