David Takes a Census
(2 Samuel 24.1-25)1 Satan wanted to bring trouble on the people of Israel, so he made David decide to take a census. 2 David gave orders to Joab and the other officers, “Go through Israel, from one end of the country to the other, and count the people. I want to know how many there are.”
3 Joab answered, “May the Lord make the people of Israel a hundred times more numerous than they are now! Your Majesty, they are all your servants. Why do you want to do this and make the whole nation guilty?” 4 But the king made Joab obey the order. Joab went out, traveled through the whole country of Israel, and then returned to Jerusalem. 5 He reported to King David the total number of men capable of military service: 1,100,000 in Israel and 470,000 in Judah. 6 Because Joab disapproved of the king's command, he did not take any census of the tribes of Levi and Benjamin.
7 God was displeased with what had been done, so he punished Israel. 8 David said to God, “I have committed a terrible sin in doing this! Please forgive me. I have acted foolishly.”
9 Then the Lord said to Gad, David's prophet, 10 “Go and tell David that I am giving him three choices. I will do whichever he chooses.”
11 Gad went to David, told him what the Lord had said, and asked, “Which is it to be? 12 Three years of famine? Or three months of running away from the armies of your enemies? Or three days during which the Lord attacks you with his sword and sends an epidemic on your land, using his angel to bring death throughout Israel? What answer shall I give the Lord?”
13 David replied to Gad, “I am in a desperate situation! But I don't want to be punished by people. Let the Lord himself be the one to punish me, because he is merciful.”
14 So the Lord sent an epidemic on the people of Israel, and seventy thousand of them died. 15 Then he sent an angel to destroy Jerusalem, but he changed his mind and said to the angel, “Stop! That's enough!” The angel was standing by the threshing place of Araunah, a Jebusite.
16 David saw the angel standing in midair, holding his sword in his hand, ready to destroy Jerusalem. Then David and the leaders of the people—all of whom were wearing sackcloth—bowed low, with their faces touching the ground. 17 David prayed, “O God, I am the one who did wrong. I am the one who ordered the census. What have these poor people done? Lord, my God, punish me and my family, and spare your people.”
18 The angel of the Lord told Gad to command David to go and build an altar to the Lord at Araunah's threshing place. 19 David obeyed the Lord's command and went, as Gad had told him to. 20 There at the threshing place Araunah and his four sons were threshing wheat, and when they saw the angel, the sons ran and hid. 21 As soon as Araunah saw King David approaching, he left the threshing place and bowed low, with his face touching the ground. 22 David said to him, “Sell me your threshing place, so that I can build an altar to the Lord, to stop the epidemic. I'll give you the full price.”
23 “Take it, Your Majesty,” Araunah said, “and do whatever you wish. Here are these oxen to burn as an offering on the altar, and here are the threshing boards to use as fuel, and wheat to give as an offering. I give it all to you.”
24 But the king answered, “No, I will pay you the full price. I will not give as an offering to the Lord something that belongs to you, something that costs me nothing.” 25 And he paid Araunah six hundred gold coins for the threshing place. 26 He built an altar to the Lord there and offered burnt offerings and fellowship offerings. He prayed, and the Lord answered him by sending fire from heaven to burn the sacrifices on the altar.
27 The Lord told the angel to put his sword away, and the angel obeyed. 28 David saw by this that the Lord had answered his prayer, so he offered sacrifices on the altar at Araunah's threshing place. 29 The Tent of the Lord's presence which Moses had made in the wilderness, and the altar on which sacrifices were burned were still at the place of worship at Gibeon at this time; 30 but David was not able to go there to worship God, because he was afraid of the sword of the Lord's angel.
Давид проводить перепис Ізраїлю
1 У той час повстав проти Ізраїлю сам сатана, і спонукав Давида провести перепис Ізраїлю.
2 Тож Давид наказав Йоаву та іншим начальникам народу: Йдіть і перелічіть Ізраїль від Вірсавії й до Дана, і повідомте мені, аби я знав їхню загальну чисельність!
3 Але Йоав відповів: Нехай Господь намножить Свого народу у сто разів більше, ніж їх є зараз, мій володарю, царю! Хіба всі вони не є слугами мого володаря? Навіщо цього вимагає мій володар? Чому це має стати провиною для Ізраїлю?
4 Але слово царя перемогло докази Йоава. Тому Йоав вирушив, обійшов увесь Ізраїль і повернувся до Єрусалима.
5 Тож Йоав подав Давидові результати проведеного перепису народу. В результаті, усього Ізраїлю виявилось один мільйон сто тисяч чоловіків, здатних володіти мечем, а Юдеїв було чотириста сімдесят тисяч чоловіків, готових взяти в руки меч.
6 Проте левіти та веніямінці не були враховані в перепис, оскільки наказ царя був огидним для Йоава.
Покарання за гріх Давида
7 Цей учинок виявився злочином перед Богом, і Він покарав Ізраїль.
8 Тому Давид звернувся до Бога з такими словами: Я тяжко згрішив, учинивши цю справу, але тепер благаю, зніми цей гріх з Твого слуги, адже я, дійсно, повівся вкрай нерозумно!
9 Тоді Господь звернувся до Давидового провидця Ґада з такими словами:
10 Йди, і скажи Давидові, що говорить Господь: Три покарання Я пропоную тобі й дозволяю тобі обрати одне з них, яке наведу на тебе.
11 Отже Ґад прийшов до Давида, й передав йому все, що сказав Господь. Обери собі:
12 або три роки голоду, або три місяці переслідувань від твоїх ворогів, коли меч твоїх противників наздоганятиме тебе, або три дні Господнього меча (покарання ) у вигляді моровиці в краю, коли Господній ангел здійснюватиме покарання в межах усіх кордонів Ізраїлю! Отже, вирішуй, що я мав би відповісти Тому, Хто мене послав!
13 Давид відповів Ґадові: Мені вкрай важко! Проте краще впасти в руки Господа, адже Його милосердя безмежне, тільки би не потрапити до рук людей!
14 І Господь навів на Ізраїль моровицю, в результаті якої загинуло в Ізраїлі сімдесят тисяч людей.
15 Бог послав ангела також і в Єрусалим, щоб знищити і його, але коли той почав свою згубну справу, Господь, побачивши це, змилосердився щодо лиха, й наказав ангелові-губителю: Вже досить! Опусти твою руку! Господній ангел тоді якраз стояв на току євусейця Орни .
16 Звівши свої очі, Давид побачив Господнього ангела, який стояв між небом та землею з оголеним мечем у своїй руці, спрямованим проти Єрусалима. Тоді Давид разом зі старійшинами, одягненими у веретища, впали долілиць.
17 І Давид заволав до Бога: Хіба ж це не я наказав перелічити народ? Це я є тим, котрий, дійсно, згрішив, учинивши великий злочин! А що зробили вони, – ці вівці? Господи, мій Боже, нехай же Твоя рука підійметься на мене, та на дім мого батька! Тож, благаю, перестань нищити Свій народ цією моровицею!
18 Тоді Господній ангел через Ґада звелів передати Давидові, аби Давид пішов і спорудив Господу жертовник на току євусейця Орни.
19 Отже, Давид за словом Ґада, яке той провістив від Господнього Імені, пішов.
20 Орна ж, котрий саме в той час молотив пшеницю, повернувся і побачив ангела; його чотири сини, що були з ним, поховались.
21 Якраз у той час підійшов до Орни й Давид. Підвівшись і побачивши Давида, Орна вийшов з току і долілиць поклонився Давидові.
22 Тоді Давид промовив до Орни: Продай мені місце, де знаходиться твій тік, а я побудую на ньому жертовник для Господа. Віддай мені його за повну ціну його вартості, щоб припинилась серед народу моровиця.
23 А Орна відповів Давидові: Візьми його собі даром! Нехай мій володар, цар, робить те, що вважає за слушне. Дивись, я готовий віддати й волів на всепалення, а також молотарку на дрова, та пшеницю на хлібну жертву! Усе я віддаю даром!
24 Проте цар Давид заперечив Орні: Ні, я таки хочу все купити за повну вартість! Адже не буду ж я приносити для Господа у жертву всепалення дароване, що належить тобі.
25 Таким чином Давид заплатив Орні за те місце, відваживши шістсот золотих шеклів .
26 Отже, Давид збудував там жертовник для Господа й приніс жертви всепалення, а також мирні жертви. Він заволав до Господа, і Господь відповів йому вогнем з неба, який впав на жертовник всепалення.
27 Тоді Господь наказав ангелу, і той заховав свій меч у його піхву.
28 Давид, зауваживши, що Господь йому миттєво відповів на току євусейця Орни, й пізніше став приносити там жертви.
29 Адже на той час Господній Намет, який спорудив Мойсей у пустелі, та жертовник всепалень ще знаходились на узвишші в Ґівеоні,
30 і Давид не відважився йти туди, аби там шукати Божої милості, оскільки боявся меча Господнього ангела.