David Defeats the Ammonites and the Syrians
(2 Samuel 10.1-19)1 Some time later King Nahash of Ammon died, and his son Hanun became king. 2 King David said, “I must show loyal friendship to Hanun, as his father Nahash did to me.” So David sent messengers to express his sympathy.
When they arrived in Ammon and called on King Hanun, 3 the Ammonite leaders said to the king, “Do you think that it is in your father's honor that David has sent these men to express sympathy to you? Of course not! He has sent them here as spies to explore the land, so that he can conquer it!”
4 Hanun seized David's messengers, shaved off their beards, cut off their clothes at the hips, and sent them away. 5 They were too ashamed to return home. When David heard what had happened, he sent word for them to stay in Jericho and not return until their beards had grown again.
6 King Hanun and the Ammonites realized that they had made David their enemy, so they paid nearly forty tons of silver to hire chariots and charioteers from Upper Mesopotamia and from the Syrian states of Maacah and Zobah. 7 The thirty-two thousand chariots they hired and the army of the king of Maacah came and camped near Medeba. The Ammonites too came out from all their cities and got ready to fight.
8 When David heard what was happening, he sent out Joab and the whole army. 9 The Ammonites marched out and took up their position at the entrance to Rabbah, their capital city, and the kings who had come to help took up their position in the open countryside.
10 Joab saw that the enemy troops would attack him in front and from the rear, so he chose the best of Israel's soldiers and put them in position facing the Syrians. 11 He placed the rest of his troops under the command of his brother Abishai, who put them in position facing the Ammonites. 12 Joab said to him, “If you see that the Syrians are defeating me, come and help me, and if the Ammonites are defeating you, I will go and help you. 13 Be strong and courageous! Let's fight hard for our people and for the cities of our God. And may the Lord's will be done.”
14 Joab and his men advanced to attack, and the Syrians fled. 15 When the Ammonites saw the Syrians running away, they fled from Abishai and retreated into the city. Then Joab went back to Jerusalem.
16 The Syrians realized that they had been defeated by the Israelites, so they brought troops from the Syrian states on the east side of the Euphrates River and placed them under the command of Shobach, commander of the army of King Hadadezer of Zobah. 17 When David heard of it, he gathered the Israelite troops, crossed the Jordan River, and put them in position facing the Syrians. The fighting began, 18 and the Israelites drove the Syrian army back. David and his men killed seven thousand Syrian chariot drivers and forty thousand foot soldiers. They also killed the Syrian commander, Shobach. 19 When the kings who were subject to Hadadezer realized that they had been defeated by Israel, they made peace with David and became his subjects. The Syrians were never again willing to help the Ammonites.
Перемога над аммонійцями та сирійцями
1 Так сталося, що невдовзі після цього помер цар аммонійців Нахаш, і замість нього зійшов на царський престол його син.
2 Давид тоді вирішив: Виявлю доброзичливість до Нахашового сина Хануна, як і його батько колись виявляв прихильність до мене. І Давид відправив послів, аби ті висловили співчуття з приводу смерті його батька. Коли ж Давидові посланці прибули в край аммонійців до Хануна, щоб його потішити,
3 то аммонійські можновладці сказали Ханунові: Невже ти й справді вважаєш, що Давид висловлює тобі співчуття, вшановуючи перед тобою пам’ять твого батька? Швидше за все його слуги до тебе прийшли розвідати, оглянути, а потім оволодіти краєм!
4 Тож Ханун схопив слуг Давида, поголив їхнє волосся і пообтинав їхній одяг на половину, аж до сідниць, і отак відпустив їх.
5 Отже, вони пішли, а Давидові сповістили про все, що сталося з тими мужами. Оскільки вони були вкрай зганьблені то Давид послав їм назустріч гінців з наказом: Затримайтесь в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, і лише після того повернетесь!
6 Коли аммонійці усвідомили, що вони стали ненависними Давидові, то Ханун одностайно з аммонійцями зібрали тисячу талантів срібла, аби найняти собі з Арам-Нагараїма, з Арам-Маахи та Цови військових колісниць та вершників.
7 Тож найняли собі тридцять дві тисячі колісниць, а також царя Маахи з його військом, які прийшли і отаборились перед Медевою; вирушили також зі своїх міст аммонійці, готові вступити у бій.
8 Коли Давид про це дізнався, то послав Йоава з усім найдобірнішим військом.
9 Аммонійці виступили й вишикувались у бойові лави перед самою брамою міста, а царі, які прийшли на поміч, стояли окремо в полі.
10 Коли ж Йоав побачив, що йому загрожує битва спереду і ззаду, то вибрав з-поміж усіх найдобірніших воїнів Ізраїлю, і поставив їх лавами навпроти арамійців,
11 а решту війська передав під командування свого брата Авішая, яке розташувалось бойовими лавами проти аммонійців.
12 Він наказав братові: Якщо арамійці почнуть перемагати мене, то ти прийдеш на допомогу мені, а якщо аммонійці долатимуть тебе, то я допоможу тобі.
13 Отже, будь мужнім і будемо твердо стояти за наш народ і за міста нашого Бога, а Господь учинить те, що вважатиме за найкраще!
14 Таким чином Йоав вступив із частиною війська, що було з ним, у битву з сирійцями, але вони побігли перед ним.
15 А коли аммонійці побачили, що втекли сирійці, то й вони почали втікати від загонів його брата Авішая, і заховались у місті. А Йоав повернувся в Єрусалим.
16 Як же сирійці побачили, що зазнали поразки від Ізраїльтян, то відправили гінців, і покликали підкріплення сирійців, котрі мешкали з іншого боку ріки Євфрат , на чолі з Шофахом, полководцем війська Гададезера.
17 Коли сповістили про це Давидові, то він зібрав усе Ізраїльське військо і перейшов Йордан. Давид наблизився до сирійців, й вишикував проти них військо. Бойові загони Давида кинулись у бій з сирійцями і розпочалась жорстока битва.
18 В результаті сирійці побігли від Ізраїльтян, і Давид знищив сім тисяч військових колісниць сирійців та сорок тисяч піхотинців. В бою загинув і полководець війська, Шофах.
19 Коли воїни Гададезера побачили, що зазнали від Ізраїлю поразки, то уклали з Давидом мир, і підкорились йому. З того часу сирійці більше ніколи не виявляли бажання допомагати аммонійцям.