Nathan's Message to David
(2 Samuel 7.1-17)1 King David was now living in his palace. One day he sent for the prophet Nathan and said to him, “Here I am living in a house built of cedar, but the Lord's Covenant Box is kept in a tent!”
2 Nathan answered, “Do whatever you have in mind, because God is with you.”
3 But that night God said to Nathan, 4 “Go and tell my servant David that I say to him, ‘You are not the one to build a temple for me to live in. 5 From the time I rescued the people of Israel from Egypt until now I have never lived in a temple; I have always lived in tents and moved from place to place. 6 In all my traveling with the people of Israel I never asked any of the leaders that I appointed why they had not built me a temple made of cedar.’
7 “So tell my servant David that I, the Lord Almighty, say to him, ‘I took you from looking after sheep in the fields and made you the ruler of my people Israel. 8 I have been with you wherever you have gone, and I have defeated all your enemies as you advanced. I will make you as famous as the greatest leaders in the world. 9-10 I have chosen a place for my people Israel and have settled them there, where they will live without being oppressed any more. Ever since they entered this land they have been attacked by violent people, but this will not happen again. I promise to defeat all your enemies and to give you descendants. 11 When you die and are buried with your ancestors, I will make one of your sons king and will keep his kingdom strong. 12 He will be the one to build a temple for me, and I will make sure that his dynasty continues forever. 13 I will be his father, and he will be my son. I will not withdraw my support from him as I did from Saul, whom I removed so that you could be king. 14 I will put him in charge of my people and my kingdom forever. His dynasty will never end.’”
15 Nathan told David everything that God had revealed to him.
David's Prayer of Thanksgiving
(2 Samuel 7.18-29)16 Then King David went into the Tent of the Lord's presence, sat down, and prayed, “I am not worthy of what you have already done for me, Lord God, nor is my family. 17 Yet now you are doing even more; you have made promises about my descendants in the years to come, and you, Lord God, are already treating me like someone great. 18 What more can I say to you! You know me well, and yet you honor me, your servant. 19 It was your will and purpose to do this for me and to show me my future greatness. 20 Lord, there is none like you; we have always known that you alone are God. 21 There is no other nation on earth like Israel, whom you rescued from slavery to make them your own people. The great and wonderful things you did for them spread your fame throughout the world. You rescued your people from Egypt and drove out other nations as your people advanced. 22 You have made Israel your own people forever, and you, Lord, have become their God.
23 “And now, O Lord, fulfill for all time the promise you made about me and my descendants, and do what you said you would. 24 Your fame will be great, and people will forever say, ‘The Lord Almighty is God over Israel.’ And you will preserve my dynasty for all time. 25 I have the courage to pray this prayer to you, my God, because you have revealed all this to me, your servant, and have told me that you will make my descendants kings. 26 You, Lord, are God, and you have made this wonderful promise to me. 27 I ask you to bless my descendants so that they will continue to enjoy your favor. You, Lord, have blessed them, and your blessing will rest on them forever.”
Бажання Давида побудувати Храм Господа та Божа відповідь на це
1 Якось, коли Давид замешкав у своєму палаці, то він промовив до пророка Натана: Ось я живу в палаці з кедрового дерева, а Ковчег Господнього Заповіту під Наметом.
2 А Натан відповів Давидові: Все, що в тебе на серці, роби, адже з тобою Бог.
3 Але тієї самої ночі сталося так, що до Натана було Господнє слово такого змісту:
4 Іди та передай Моєму слузі Давидові, що сказав Господь: Не ти будуватимеш Мені Храм, щоб Я в ньому перебував!
5 Адже Я не мешкав у Храмі з того дня, коли Я вивів Ізраїль, і до сьогодні, але Я переходив з намету в намет, і з одного Святилища в інше .
6 Хіба Я, мандруючи з усім Ізраїлем, будь-коли сказав хоча б одному із суддів Ізраїлю, яким Я доручав опікуватись Моїм народом, докоряючи: Чому ви досі не збудували Мені Храму з кедрового дерева?!
7 Тож тепер скажи Моєму слузі Давиду, що говорить Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, від отари, аби ти був володарем над Моїм народом, – над Ізраїлем.
8 Я був з тобою скрізь, де ти лише ходив; Я знищив перед тобою всіх твоїх ворогів, і зробив твоє ім’я славним, подібно до інших славнозвісних імен на землі.
9 Я визначив місце для Мого народу, Ізраїлю, і посадив його так, що він безпечно тут проживатиме. Його більше вже не гнобитимуть злочинці й більше не будуть принижувати його, як було раніше, –
10 з того часу, як Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем, упокорюючи усіх його ворогів. Я провіщаю тобі, що Господь збудує твій дім .
11 А коли сповниться твій вік, і ти приєднаєшся до своїх батьків, то Я підійму після тебе на престол твого нащадка, – одного з твоїх синів; Я зміцню його царство, й
12 він збудує Мені Храм, і Я утверджу його престол навіки.
13 Я буду йому Батьком, а він буде Мені сином; і не відніму від нього Своєї прихильності, як Я відняв від того, котрий був перед тобою.
14 Я поставлю його (нащадка ) в Моєму Храмі, як і в Моєму царстві навіки; так само і його трон буде утверджений навіки!
15 Усі ці слова і все це видіння Натан переказав Давидові.
Молитва царя Давида
16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і сказав: Хто я такий, Господи Боже, і чим вирізняється моя родина, що Ти мене аж досі провадив?
17 Але й цього для Тебе, Боже, було недостатньо, тому Ти ще дав обітницю для роду Твого слуги на далеке майбутнє; Ти, Господи Боже, вшанував мене, давши можливість зазирнути в майбутнє людства.
18 Чим може віддячити Тобі Давид за таку пошану до Свого слуги? Адже Ти знаєш Свого слугу!
19 Господи, задля Свого слуги, і за Своєю волею Ти вчинив усі ті великі справи, аби стала відомою всім Твоя велич.
20 Господи, немає рівного Тобі, і крім Тебе, немає Бога, в усьому тому, що ми чули на власні вуха.
21 Який інший народ на землі зрівняється з Твоїм, Ізраїльським народом, задля якого Бог прийшов, аби його Собі викупити, учинивши його Своїм народом, і прославивши тим Своє велике та страшне Ім’я?! Ти проганяв цілі народи перед Своїм народом, якого Ти викупив з Єгипту.
22 Ти учинив Ізраїльський народ Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став їхнім Богом.
23 Тому тепер, Господи, те слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його рід, нехай стане непорушним навіки; тож учини, як Ти сказав!
24 Отже, нехай Твоє Ім’я увічниться і звеличується повіки, щоб люди говорили: Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – Він є Богом над Ізраїлем, тоді й рід Давида, Твого слуги, стоятиме непорушно перед Тобою!
25 Оскільки Ти, мій Боже, оголосив Твоєму слузі, що збудуєш його рід, тому-то Твій слуга відважився саме так помолитися перед Тобою.
26 Отже, Господи, Ти є єдиним Богом і пообіцяв Своєму слузі всі ці добродійства!
27 Тепер же Ти милостиво почни благословляти дім Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою, адже, якщо Ти, Господи, поблагословиш, то він буде благословенним навіки!