Псалом 77
1 Диригентові. Для Ідитуна. Псалом Асафа.
2 Я кличу до мого Бога, – голосно волаю до Бога, щоб Він мене почув.
3 У день моєї недолі я шукаю Господа, – мої руки простягнуті вночі й не опускаються. Моя душа відмовляється від потішання.
4 Коли згадую про Бога, починаю зітхати, – коли роздумую, підупадає мій дух.
Музична пауза .5 Ти тримаєш у безсонні повіки моїх очей, я пригнічений і не можу говорити.
6 Роздумуючи про давні дні, я згадую літа віковічні.
7 Ночами я пригадую свої пісні, спілкуюся зі своїм серцем, і мій дух шукає відповіді:
8 Невже Господь відкидає нас навіки й більше не змилується?
9 Невже назавжди припинилося Його милосердя, і Його обітниці ніколи не будуть виконані?
10 Невже Бог забув про милість і в Своєму гніві стримує Своє милосердя?
Музична пауза .11 І я кажу: Зміна в правиці Всевишнього завдає мені страждань.
12 Я пригадую Господні діяння, бо пам’ятаю Твої давні дивовижні чудеса, –
13 буду роздумувати про всі Твої вчинки і розмірковувати над Твоїм Промислом.
14 Боже, Твоя дорога свята. Який бог є таким великим, як наш Бог?
15 Ти є Богом, Котрий звершує чудеса; Ти виявив Свою могутність серед народів.
16 Ти визволив Своєю рукою Свій народ – нащадків Якова і Йосифа.
Музична пауза .17 Тебе, Боже, бачили води; Тебе побачили води – і затремтіли, збурилися безодні.
18 З хмар полилася вода, почувся громовий голос, – Твої стріли пронизували хмари.
19 Небозвід здригався від гуркоту Твого грому, спалахували Твої блискавки, освітлюючи Всесвіт, земля здригалась і тремтіла…
20 Твоя дорога проходила крізь море, – Твоя стежка через великі води, Твоїх слідів не видно.
21 Наче отару овець, Ти провадив народ Свій рукою Мойсея та Аарона.
Comfort in Time of Distress
1 I cry aloud to God;
I cry aloud, and he hears me.
2 In times of trouble I pray to the Lord;
all night long I lift my hands in prayer,
but I cannot find comfort.
3 When I think of God, I sigh;
when I meditate, I feel discouraged.
4 He keeps me awake all night;
I am so worried that I cannot speak.
5 I think of days gone by
and remember years of long ago.
6 I spend the night in deep thought;
I meditate, and this is what I ask myself:
7 “Will the Lord always reject us?
Will he never again be pleased with us?
8 Has he stopped loving us?
Does his promise no longer stand?
9 Has God forgotten to be merciful?
Has anger taken the place of his compassion?”
10 Then I said, “What hurts me most is this—
that God is no longer powerful.”
11 I will remember your great deeds, Lord;
I will recall the wonders you did in the past.
12 I will think about all that you have done;
I will meditate on all your mighty acts.
13 Everything you do, O God, is holy.
No god is as great as you.
14 You are the God who works miracles;
you showed your might among the nations.
15 By your power you saved your people,
the descendants of Jacob and of Joseph.
16 When the waters saw you, O God, they were afraid,
and the depths of the sea trembled.
17 The clouds poured down rain;
thunder crashed from the sky,
and lightning flashed in all directions.
18 The crash of your thunder rolled out,
and flashes of lightning lit up the world;
the earth trembled and shook.
19 You walked through the waves;
you crossed the deep sea,
but your footprints could not be seen.
20 You led your people like a shepherd,
with Moses and Aaron in charge.