Слуга Мефівошета
1 Щойно Давид почав спускатись з вершини гори, як побачив Ціву, слугу Мефівошета, який прямував назустріч з парою нав’ючених ослів, які везли двісті хлібин, сто китиць родзинок, сто фінікових коржиків і бурдюк вина.
2 Цар запитав Ціву: Для чого все це? Ціва відповів: Осли для царської родини, щоб на них їздити, хліби та фрукти на їжу слугам, а вино, щоб пили ті, котрі ослабнуть у пустелі.
3 Тоді цар запитав: Де ж нині син твого господаря? А Ціва відповів цареві: Він залишився в Єрусалимі, сподіваючись: Тепер Ізраїль поверне мені царство мого батька!
4 І цар сказав Ціві: Все, що було власністю Мефівошета, відтепер твоє! А Ціва сказав: Низько кланяюсь тобі, й бажаю надалі бути для тебе корисним, мій володарю, царю!
Шімей проклинає Давида
5 А коли цар Давид підійшов до Бахуріма, то звідти вийшов чоловік з родини Саула, на ім’я Шімей, син Ґери. Він ішов, висловлював прокляття,
6 і кидав каміння на Давида та на всіх слуг царя Давида, хоча справа і зліва від нього йшли могутні воїни.
7 Проклинаючи, Шімей говорив такі слова: Іди геть! Геть, кривавий злочинцю й негіднику!
8 Нарешті Господь обернув на тебе всю кров родини Саула, царський престол якого ти зайняв. Тож Господь тепер віддав царство в руки твого сина Авесалома! Твій злочин впав на тебе, оскільки ти заплямований кров’ю!
9 Тоді Авішай, син Церуї, промовив до царя: Навіщо цей здохлий пес проклинає мого володаря, царя? Дозволь, я піду та зітну йому голову!
10 Але цар сказав: Що нам з вами до того, сини Церуїни, що він проклинає, адже Господь дозволив йому мовляв: Проклинай Давида! В такому разі, хто може сказати: Навіщо ти так чиниш?
11 Далі Давид промовив до Авішая і до всіх своїх слуг: Якщо мій власний син, який вийшов з мого лона, полює на моє життя, то що вже говорити про цього веніямінця? Тому облиште його, нехай проклинає, раз йому дозволяє Господь!
12 Може якраз Господь зверне увагу на мою безпомічність і віддасть мені Господь добром замість його (Шімеї) проклять сьогодні!
13 І Давид спокійно йшов далі зі своїми людьми дорогою, тоді як Шімей йшов узбіччям гори неподалік від нього, – йшов, проклинав і раз у раз жбурляв у нього каміння та сипав порохом…
14 Нарешті цар і весь народ, що був з ним, змучені та ослаблі, прибули до Йордану , й там відпочили.
Порада Ахітофела
15 Що ж до Авесалома, то він з усім Ізраїльським народом, і, зокрема, в супроводі Ахітофела, увійшли в Єрусалим.
16 Так сталося, що якраз у той час прийшов у Єрусалим аркієць Хушай , приятель Давида. Підійшовши до Авесалома, Хушай вигукнув до Авесалома: Нехай живе цар! Нехай живе цар!
17 Авесалом запитав Хушая: Так ось така твоя вірність своєму другу?! Чому ж ти не пішов разом зі своїм приятелем?
18 А Хушай відповів Авесаломові: Для чого? Адже, кого обрав Господь, і цей народ, – всі Ізраїльтяни, – з ними і я залишусь!
19 Зрештою, кому я мав би служити, як не його синові? Як я служив твоєму батькові, так і служитиму тобі!
20 Після цього Авесалом запитав Ахітофела: Дай якусь пораду, що маємо робити далі?
21 І Ахітофел сказав Авесалому: Увійди до наложниць твого батька, котрих він залишив, аби стерегли палац. Коли ж увесь Ізраїль дізнається, що ти став ворогом своєму батькові, то зміцняться руки всіх твоїх прихильників.
22 Тож поставили Авесаломові на даху палацу намет, і Авесалом на очах усього Ізраїлю вступав у інтимні стосунки з наложницями свого батька.
23 Кожна порада Ахітофела, яку в ті дні він давав, сприймалась так само, як би це було провіщення Самого Бога; саме таке значення мала кожна порада Ахітофела як для Давида, так і для Авесалома.
David and Ziba
1 When David had gone a little beyond the top of the hill, he was suddenly met by Ziba, the servant of Mephibosheth, who had with him a couple of donkeys loaded with two hundred loaves of bread, a hundred bunches of raisins, a hundred bunches of fresh fruit, and a leather bag full of wine. 2 King David asked him, “What are you going to do with all that?”
Ziba answered, “The donkeys are for Your Majesty's family to ride, the bread and the fruit are for the men to eat, and the wine is for them to drink when they get tired in the wilderness.”
3 “Where is Mephibosheth, the grandson of your master Saul?” the king asked him.
“He is staying in Jerusalem,” Ziba answered, “because he is convinced that the Israelites will now restore to him the kingdom of his grandfather Saul.”
4 The king said to Ziba, “Everything that belonged to Mephibosheth is yours.”
“I am your servant,” Ziba replied. “May I always please Your Majesty!”
David and Shimei
5 When King David arrived at Bahurim, one of Saul's relatives, Shimei son of Gera, came out to meet him, cursing him as he came. 6 Shimei started throwing stones at David and his officials, even though David was surrounded by his men and his bodyguards. 7 Shimei cursed him and said, “Get out! Get out! Murderer! Criminal! 8 You took Saul's kingdom, and now the Lord is punishing you for murdering so many of Saul's family. The Lord has given the kingdom to your son Absalom, and you are ruined, you murderer!”
9 Abishai, whose mother was Zeruiah, said to the king, “Your Majesty, why do you let this dog curse you? Let me go over there and cut off his head!”
10 “This is none of your business,” the king said to Abishai and his brother Joab. “If he curses me because the Lord told him to, who has the right to ask why he does it?” 11 And David said to Abishai and to all his officials, “My own son is trying to kill me; so why should you be surprised at this Benjaminite? The Lord told him to curse; so leave him alone and let him do it. 12 Perhaps the Lord will notice my misery and give me some blessings to take the place of his curse.” 13 So David and his men continued along the road. Shimei kept up with them, walking on the hillside; he was cursing and throwing stones and dirt at them as he went. 14 The king and all his men were worn out when they reached the Jordan, and there they rested.
Absalom in Jerusalem
15 Absalom and all the Israelites with him entered Jerusalem, and Ahithophel was with them. 16 When Hushai, David's trusted friend, met Absalom, he shouted, “Long live the king! Long live the king!”
17 “What has happened to your loyalty to your friend David?” Absalom asked him. “Why didn't you go with him?”
18 Hushai answered, “How could I? I am for the one chosen by the Lord, by these people, and by all the Israelites. I will stay with you. 19 After all, whom should I serve, if not my master's son? As I served your father, so now I will serve you.”
20 Then Absalom turned to Ahithophel and said, “Now that we are here, what do you advise us to do?”
21 Ahithophel answered, “Go and have intercourse with your father's concubines whom he left behind to take care of the palace. Then everyone in Israel will know that your father regards you as his enemy, and your followers will be greatly encouraged.” 22 So they set up a tent for Absalom on the palace roof, and in the sight of everyone Absalom went in and had intercourse with his father's concubines.
23 Any advice that Ahithophel gave in those days was accepted as though it were the very word of God; both David and Absalom followed it.