Псалом 22
1 Диригентові. Так як “Лані світанку”. Псалом Давида.
2 Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти Мене покинув? Далекі від мого спасіння слова мого голосіння…
3 Боже мій, я волаю вдень, але Ти не відповідаєш; вночі я також не знаходжу спокою.
4 Але ж Ти, Святий, перебуваєш у хваліннях Ізраїлю.
5 На Тебе надіялися наші батьки, – вони мали довір’я, і Ти їх спасав.
6 До Тебе волали – і спасалися; на Тебе надіялися – і не були засоромлені.
7 Я ж не людина, а черв’як, посміховисько в людей і презирство народу.
8 Всі, хто мене бачить, глузують з мене, кривлять губи і похитують головами:
9 Покладався на Господа, – нехай тепер Він його рятує, нехай його визволить, якщо він Йому любий!
10 Але ж Ти Той, Хто вивів мене з лона, Ти вклав у мене надію від грудей моєї матері.
11 Тобі я був відданий від народження, від материнського лона Ти є моїм Богом!
12 Не віддаляйся від мене, бо скорбота близько, а помічника немає.
13 Стадо бичків оточило мене, сильні Башану облягли мене.
14 Вони розкрили на мене свої пащі, як той лев, що шматує і ричить.
15 Я розлитий, як вода, і всі мої кості роз’єдналися; наче віск зробилося моє серце, що тане всередині у мене.
16 Як черепок, висохла моя сила, а мій язик прилип до мого піднебіння, і в порох смертний Ти кладеш мене.
17 Мене обступили пси, зборище злочинців оточило Мене, – вони пробили Мої руки й ноги.
18 Я можу перерахувати всі Мої кості, а вони дивляться, спостерігаючи за Мною.
19 Вони ділять Мій одяг між собою, а щодо Мого плаща кидають жереб .
20 Ти ж, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
21 Врятуй мою душу від меча і від собачих лап, – єдину мою.
22 Спаси мене від пащі лева і від рогів буйволів. Ти даси мені відповідь.
23 Сповіщатиму Твоє Ім’я моїм братам, посеред зібрання величатиму Тебе.
24 Ви, котрі боїтеся Господа, прославляйте Його! Всі нащадки Якова, славте Його! Нехай шанують Його, всі нащадки Ізраїля!
25 Адже Він не погордував і не знехтував убогістю бідного, і не відвернув Свого обличчя від нього, а вислухав, коли той волав до Нього.
26 Тобі моя хвала на великому зібранні; обітниці мої я виконаю перед тими, хто Його шанує.
27 Будуть їсти убогі – і наситяться; прославлятимуть Господа ті, котрі Його шукають. Їхні серця житимуть повіки.
28 Усі краї землі згадають і навернуться до Господа, – всі племена народів поклоняться перед Тобою.
29 Адже Господу належить царство, – Він панує над народами.
30 Будуть їсти і поклонятися всі можновладці землі. Перед Ним впадуть усі, котрі перетворюються в порох і неспроможні зберегти себе при житті.
31 Нащадки служитимуть Йому і розповідатимуть про Господа наступним поколінням.
32 Вони прийдуть і звіщатимуть про Його справедливість людям, які мають народитися, бо так запланував Господь.
A Cry of Anguish and a Song of Praise
1 My God, my God, why have you abandoned me?
I have cried desperately for help,
but still it does not come.
2 During the day I call to you, my God,
but you do not answer;
I call at night,
but get no rest.
3 But you are enthroned as the Holy One,
the one whom Israel praises.
4 Our ancestors put their trust in you;
they trusted you, and you saved them.
5 They called to you and escaped from danger;
they trusted you and were not disappointed.
6 But I am no longer a human being; I am a worm,
despised and scorned by everyone!
7 All who see me make fun of me;
they stick out their tongues and shake their heads.
8 “You relied on the Lord,” they say.
“Why doesn't he save you?
If the Lord likes you,
why doesn't he help you?”
9 It was you who brought me safely through birth,
and when I was a baby, you kept me safe.
10 I have relied on you since the day I was born,
and you have always been my God.
11 Do not stay away from me!
Trouble is near,
and there is no one to help.
12 Many enemies surround me like bulls;
they are all around me,
like fierce bulls from the land of Bashan.
13 They open their mouths like lions,
roaring and tearing at me.
14 My strength is gone,
gone like water spilled on the ground.
All my bones are out of joint;
my heart is like melted wax.
15 My throat is as dry as dust,
and my tongue sticks to the roof of my mouth.
You have left me for dead in the dust.
16 An evil gang is around me;
like a pack of dogs they close in on me;
they tear at my hands and feet.
17 All my bones can be seen.
My enemies look at me and stare.
18 They gamble for my clothes
and divide them among themselves.
19 O Lord, don't stay away from me!
Come quickly to my rescue!
20 Save me from the sword;
save my life from these dogs.
21 Rescue me from these lions;
I am helpless before these wild bulls.
22 I will tell my people what you have done;
I will praise you in their assembly:
23 “Praise him, you servants of the Lord!
Honor him, you descendants of Jacob!
Worship him, you people of Israel!
24 He does not neglect the poor or ignore their suffering;
he does not turn away from them,
but answers when they call for help.”
25 In the full assembly I will praise you for what you have done;
in the presence of those who worship you
I will offer the sacrifices I promised.
26 The poor will eat as much as they want;
those who come to the Lord will praise him.
May they prosper forever!
27 All nations will remember the Lord.
From every part of the world they will turn to him;
all races will worship him.
28 The Lord is king,
and he rules the nations.
29 All proud people will bow down to him;
all mortals will bow down before him.
30 Future generations will serve him;
they will speak of the Lord to the coming generation.
31 People not yet born will be told:
“The Lord saved his people.”