Псалом 139
1 Диригентові. Псалом Давида.
Господи, Ти мене випробував і знаєш.
2 Ти відаєш, коли я сідаю і коли встаю, – Ти заздалегідь знаєш думки мої.
3 Ти визначаєш мою дорогу і мій відпочинок, – Тобі відомі всі мої стежки.
4 Бо, ще нема слова на моєму язику, а Ти, Господи, вже все знаєш.
5 Ти оточуєш мене спереду і ззаду, кладеш на мене Свою руку.
6 Дивовижне для мене Твоє відання! Воно вище мого розуміння, і я не спроможний осягнути його!
7 Куди піду від Твого Духа і куди втечу від Твого обличчя?
8 Якщо б я піднявся на небо, – Ти там. Зійшов би я в шеол, – і там Ти.
9 Якби я полетів на крилах зірниці й поселився на краю моря, –
10 то й там Твоя рука попровадила б мене, – Твоя правиця підтримала б мене.
11 А коли б я сказав: Ось темрява вкриє мене, і замість світла хай ніч огорне мене.
12 Але й темрява не темна для Тебе, і ніч така ж світла, як день, – темрява стала би світлом.
13 Ти створив мої нутрощі, сформував мене в лоні моєї матері.
14 Я славлю Тебе за те, що Ти так дивовижно і пречудово створив мене! Дивовижні всі Твої вчинки, і моя душа це дуже добре усвідомлює.
15 Не була прихована від Тебе жодна моя кісточка, хоч я створювався у тайні, коли в земних глибинах уміло формувалося моє єство.
16 Мій зародок бачили очі Твої, і в книзі Твоїй були записані всі майбутні дні, коли ще жодного з них не було.
17 Якими ж дорогоцінними стали для мене, Боже, Твої задуми, і як їх невимовно багато!
18 Якби я захотів їх порахувати, то їх було б більше, ніж піску! Я прокидаюся і, як раніше, все ще з Тобою.
19 О, якби Ти, Боже, знищив нечестивого і відвернув від мене кровожерливих людей!
20 Адже вони зрадливо говорять про Тебе, – вороги Твої зловживають Твоїм Іменем .
21 Хіба я, Господи, не повинен ненавидіти тих, котрі Тебе ненавидять, і гидувати тими, котрі повстають проти Тебе?
22 Ненавиджу їх усією душею, – вони стали моїми ворогами!
23 Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце. Випробуй мене і пізнай мої думки! –
24 подивись, чи не йду я згубною дорогою, і скеруй мене на шлях вічності.
God's Complete Knowledge and Care
1 Lord, you have examined me and you know me.
2 You know everything I do;
from far away you understand all my thoughts.
3 You see me, whether I am working or resting;
you know all my actions.
4 Even before I speak,
you already know what I will say.
5 You are all around me on every side;
you protect me with your power.
6 Your knowledge of me is too deep;
it is beyond my understanding.
7 Where could I go to escape from you?
Where could I get away from your presence?
8 If I went up to heaven, you would be there;
if I lay down in the world of the dead, you would be there.
9 If I flew away beyond the east
or lived in the farthest place in the west,
10 you would be there to lead me,
you would be there to help me.
11 I could ask the darkness to hide me
or the light around me to turn into night,
12 but even darkness is not dark for you,
and the night is as bright as the day.
Darkness and light are the same to you.
13 You created every part of me;
you put me together in my mother's womb.
14 I praise you because you are to be feared;
all you do is strange and wonderful.
I know it with all my heart.
15 When my bones were being formed,
carefully put together in my mother's womb,
when I was growing there in secret,
you knew that I was there—
16 you saw me before I was born.
The days allotted to me
had all been recorded in your book,
before any of them ever began.
17 O God, how difficult I find your thoughts;
how many of them there are!
18 If I counted them, they would be more than the grains of sand.
When I awake, I am still with you.
19 O God, how I wish you would kill the wicked!
How I wish violent people would leave me alone!
20 They say wicked things about you;
they speak evil things against your name.
21 O Lord, how I hate those who hate you!
How I despise those who rebel against you!
22 I hate them with a total hatred;
I regard them as my enemies.
23 Examine me, O God, and know my mind;
test me, and discover my thoughts.
24 Find out if there is any evil in me
and guide me in the everlasting way.