Знищення Ніневії
1 Ось на горах вже видно ноги благовісника, котрий звіщає мир. Святкуй, Юдеє, твої урочисті свята, виконуй свої обітниці! Адже більше не топтатиметься по тобі негідник! Він дощенту знищений!
2 Наближається до тебе, Ніневіє, твій погромник! Укріплюй свої фортеці, стережи дороги, підпережися, збирай усі свої сили,
3 тому що Господь відновлює гідність Якова, як і велич усього Ізраїлю! Адже грабіжники нищили їх і топтали лози їхніх виноградників.
4 Вже червоніють щити їхніх хоробрих воїнів, одягнутих у кармазин, а їхні колісниці вкриті залізом, виблискують на сонці в день підготовки до битви, – хитаються ратища списів.
5 Ось по вулицях на шаленій швидкості мчать колісниці, гуркочуть на площах. Їхні смолоскипи миготять, наче блискавки.
6 Він (цар Ассирії ) скликає своїх воєначальників, – вони біжать, спотикаючись серед дня, після чого поспішають на її (Ніневії) мури, але навколо вже здійснена облога ворога .
7 Річні шлюзи відкриваються, і вода руйнує царський палац.
8 Все вирішено, – вона (Ніневія ) оголена, а її жінок-слугинь ведуть полоненими в неволю. Вони стогнуть, наче голубки, і у відчаї б’ють себе в груди.
9 Ніневія уподібнилась до ставка, води якого з шумом утікають. Зупиніться! Стійте! Але ніхто навіть не озирається.
10 Грабуйте срібло! Забирайте золото! Видається, що її скарби невичерпні, – так багато дорогоцінного посуду та інших речей!‥
11 І ось вона (Ніневія ) знищена, вся в руїнах, спустошена… В страсі завмирають людські серця, тремтять коліна, біль в усьому тілі, – всі обличчя палають вогнем.
12 Де ж тепер лігво левів, – те лігвище, де левиця доглядала левенят й де бавились лев з левенятами і не було кому їх потривожити?!
13 Де лев, що полював, аби нагодувати своїх левенят, й душив інших для своїх левиць, наповнюючи награбованим своє лігвище, – своє лігво – здобиччю.
14 Тому Я виступлю проти тебе, – говорить Господь Саваот, – Я пущу з димом твої колісниці, а твоїх левчуків знищить Мій меч. Я покладу край твоєму грабіжництву на землі й більше ніхто не почує голосу твоїх послів.
The Fall of Nineveh
1 Nineveh, you are under attack!
The power that will shatter you has come.
Prepare the defenses!
Guard the road!
Prepare for battle!
( 2 The Lord is about to restore the glory of Israel, as it was before her enemies plundered her.)
3 The enemy soldiers carry red shields
and wear uniforms of red.
They are preparing to attack!
Their chariots flash like fire!
Their horses prance!
4 Chariots dash wildly through the streets,
rushing back and forth in the city squares.
They flash like torches
and dart about like lightning.
5 The officers are summoned;
they stumble as they press forward.
The attackers rush to the wall
and set up the shield for the battering ram.
6 The gates by the river burst open;
the palace is filled with terror.
7 The queen is taken captive;
her servants moan like doves
and beat their breasts in sorrow.
8 Like water from a broken dam
the people rush from Nineveh!
“Stop! Stop!” the cry rings out—
but no one turns back.
9 Plunder the silver!
Plunder the gold!
The city is full of treasure!
10 Nineveh is destroyed, deserted, desolate!
Hearts melt with fear;
knees tremble, strength is gone;
faces grow pale.
11 Where now is the city
that was like a den of lions,
the place where young lions were fed,
where the lion and the lioness would go
and their cubs would be safe?
12 The lion killed his prey
and tore it to pieces for his mate and her cubs;
he filled his den with torn flesh.
13 “I am your enemy!” says the Lord Almighty. “I will burn up your chariots. Your soldiers will be killed in war, and I will take away everything that you took from others. The demands of your envoys will no longer be heard.”