1 У той час, – говорить Господь, – повикидають з гробів кості Юдейських царів і кості її (Юдеї) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима.
2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за якими услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей ) не збиратимуть і не ховатимуть, – вони стануть гноєм на поверхні землі.
3 Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, – говорить Господь Саваот.
Покарання за те, що Ізраїльський народ залишив Божий Закон
4 А ще скажи їм, на чому наголошує Господь: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад?
5 Чому ж цей єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають!
6 Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, – немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! – Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій.
7 Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; так само і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає Господніх законів.
8 Як же ви можете говорити: Ми мудрі й знаємо Господній Закон!? Адже фальшиве перо ваших писарів перетворило його (Закон ) на обман!
9 Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували Господнім словом, то в чому ж їхня мудрість?
10 Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля – загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу, – від пророка й до священика, – всі живуть неправдою.
11 Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! – Тоді як миру немає.
12 Хіба вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих, – коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, – говорить Господь.
13 Дощенту обберу їх, – говорить Господь, – не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, – зів’яне навіть листя, – усе, що Я їм дав, відійде.
14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, й підемо в укріплені міста, і там загинемо, адже Господь, наш Бог, призначив нас на загибель. Він дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти Господа!
15 Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття!
16 Від Данового краю чути хропіння його (ворожих ) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, – міста і їхніх мешканців.
17 Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, – говорить Господь.
18 Я позбавлений радості, – бідкається Єремія, – моє серце вмліває…
19 Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає Господа на Сіоні? Невже в нього (в Сіону ) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? – питає Господь .
20 Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні…
21 Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, – ходжу сумним, мене огортає страх.
22 Невже немає бальзаму в Гілеаді , невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати?
23 О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!‥
1 “At that time the bones of the kings and of the officials of Judah, as well as the bones of the priests, of the prophets, and of the other people who lived in Jerusalem, will be taken out of their graves. 2 Instead of being gathered and buried, their bones will be like manure lying on the ground. They will be spread out before the sun, the moon, and the stars, which these people have loved and served, and which they have consulted and worshiped. 3 And the people of this evil nation who survive, who live in the places where I have scattered them, will prefer to die rather than to go on living. I, the Lord Almighty, have spoken.”
Sin and Punishment
4 The Lord told me to say to his people, “When someone falls down, doesn't he get back up? If someone misses the road, doesn't he turn back? 5 Why then, my people, do you turn away from me without ever turning back? You cling to your idols and refuse to return to me. 6 I listened carefully, but you did not speak the truth. Not one of you has been sorry for your wickedness; not one of you has asked, ‘What have I done wrong?’ Each of you keep on going your own way, like a horse rushing into battle. 7 Even storks know when it is time to return; doves, swallows, and thrushes know when it is time to migrate. But, my people, you do not know the laws by which I rule you. 8 How can you say that you are wise and that you know my laws? Look, the laws have been changed by dishonest scribes. 9 Your wise men are put to shame; they are confused and trapped. They have rejected my words; what wisdom do they have now? 10 So I will give their fields to new owners and their wives to other men. Everyone, great and small, tries to make money dishonestly. Even prophets and priests cheat the people. 11 They act as if my people's wounds were only scratches. ‘All is well,’ they say, when all is not well. 12 My people, were you ashamed because you did these disgusting things? No, you were not ashamed at all; you don't even know how to blush! And so you will fall as others have fallen; when I punish you, that will be the end of you. I, the Lord, have spoken.
13 “I wanted to gather my people, as a farmer gathers a harvest; but they are like a vine with no grapes, like a fig tree with no figs; even the leaves have withered. Therefore, I have allowed outsiders to take over the land.”
14 “Why are we sitting still?” God's people ask. “Come on, we will run to the fortified cities and die there. The Lord our God has condemned us to die; he has given us poison to drink, because we have sinned against him. 15 We hoped for peace and a time of healing, but it was no use; terror came instead. 16 Our enemies are already in the city of Dan; we hear the snorting of their horses. The whole land trembles when their horses neigh. Our enemies have come to destroy our land and everything in it, our city and all its people.”
17 “Watch out!” the Lord says, “I am sending snakes among you, poisonous snakes that cannot be charmed, and they will bite you.”
Jeremiah's Sorrow for His People
18 My sorrow cannot be healed;
I am sick at heart.
19 Listen! Throughout the land
I hear my people crying out,
“Is the Lord no longer in Zion?
Is Zion's king no longer there?”
The Lord, their king, replies,
“Why have you made me angry by worshiping your idols
and by bowing down to your useless foreign gods?”
20 The people cry out,
“The summer is gone, the harvest is over,
but we have not been saved.”
21 My heart has been crushed
because my people are crushed;
I mourn; I am completely dismayed.
22 Is there no medicine in Gilead?
Are there no doctors there?
Why, then, have my people not been healed?