1 Якщо вирішиш повертатися, Ізраїлю, – говорить Господь, – то повертайся до Мене. Але в такому разі ти маєш відкинути своїх гидких ідолів з-перед Моїх очей, і не будеш більше блукати.
2 Якщо ти присягатимешся: Як живий Господь! – і житимеш чесно, справедливо й праведно, тоді й інші народи благословлятимуться у Ньому та будуть Ним хвалитись.
3 Адже так говорить Господь мужам Юди та Єрусалима: Розорюйте свою цілину і не сійте поміж терниною (бур’янами ).
4 Мешканці Єрусалима й усі, що заселяєте Юдею, обріжте крайню плоть вашого серця, – обрізуйтеся заради Господа, щоб не запалав Мій гнів, як вогонь, і не вибухнув пожежею через ваші злочини, бо тоді не буде кому його погасити.
Лихо з півночі й велике нещастя
5 Оповістіть Юдею, і проголосіть у Єрусалимі, – скажіть: Трубіть трубою в усій країні й волайте на повний голос, говорячи: Збираймося, і поспішаймо в укріплені міста!
6 Підійміть стяг до Сіону! Ховайтесь, не зупиняючись, тому що Я спроваджую лихо з півночі й велике нещастя!
7 Зі свого лігвища виходить лев, підіймається руйнівник народів, він вже вийшов зі свого місця, щоб перетворити твій край на пустелю. Ваші міста будуть зруйновані й залишаться без мешканців.
8 Тому підпережіться веретищем, плачте й голосіть, оскільки Господь не відвернув від вас полум’я Свого гніву.
9 Того дня станеться так: – говорить Господь, – затремтить серце царя, як і серця його можновладців; жахнуться священики, й заніміють пророки.
10 Я тоді сказав: О, мій Владико Господи, невже Ти говорив неправду цьому народові та Єрусалимові, пообіцявши: У вас буде мир! А тим часом меч загрожує нашому життю!?
11 Того часу казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Сухий вітер повіяв з височин пустелі в напрямку дочки Мого народу, але не для провіювання і не для очищення.
12 Надто сильний для цього вітер прийде від Мене. Тепер Я Сам проголошу вирок щодо них.
13 Він (ворог ) підіймається, як хмара, а його колісниці, як вихор, – його коні швидші за орлів! Горе нам, адже ми загинемо!
14 Тож, поки час , змий зло з твого серця, Єрусалиме, щоб тобі врятуватись! Доки в тобі будуть гніздитися зловісні задуми?
15 Адже доноситься вже голос від Дана, й страшна вістка з Єфремової гори.
16 Повідомте про це людям, оповістіть про це в Єрусалимі: З далеких країв наближаються вороги, здіймаючи крики проти міст Юдеї.
17 Наче охоронці полів, вони вишиковуються навколо нього (Єрусалима ), тому що він збунтувався проти Мене, – говорить Господь.
18 Твої вчинки й твої задуми стали цьому причиною. Твоє лиходійство настільки гірке, що аж вразило твоє серце.
19 Тяжко мені! Невимовний біль у моїх нутрощах, страждає і, здається, розривається моє серце! Я не можу мовчати, бо чую голос труби, бойові крики.
20 Надходять повідомлення про нещастя за нещастям, знищена вся країна. В одну мить не стало моїх наметів, раптово зруйновано мій притулок.
21 Як довго дивитимусь на бойові знамена, слухатиму тривожні звуки труби?
22 Який же Мій народ нерозумний! Мене знати не хоче. Вони – немудрі й недалекоглядні, – діти, що втратили розум. Вони мудрі робити лихе, а на вчинки добра вони не здатні!
Видіння спустошеної землі
23 Я подивився на землю, – а вона порожня і спустошена; на небо – й не було на ньому світла.
24 Я глянув на гори, а вони тремтять, і зрушились усі узгір’я.
25 Дивлюся далі, і не бачу жодної людини, а всі небесні птахи порозлітались.
26 Я бачу, як перед Господом родюча земля перетворилась на пустелю, а від Його палкого гніву всі її міста лежать у руїнах.
27 Адже так говорить Господь: Увесь край буде спустошено, хоч повністю його не знищу.
28 Тому-то й сумуватиме земля, і потемніють угорі небеса, бо Я так провістив. Я наперед визначив і не пожалію, – Я присягнувся і від цього не відступлю!
29 Від крику вершників і лучників порожніють цілі міста. Люди ховатимуться в нетрях, видиратимуться на скелі. Усі міста опустіють, – не залишиться жодного мешканця.
30 А ти, спустошений Єрусалиме , що робитимеш? Хоч одягаєшся в кармазин і оздоблюєш себе золотими прикрасами, підфарбовуєш стибієм свої очі, – надаремно прикрашуєш себе. Відкинули тебе коханці, – вони вже зазіхають на твоє життя.
31 Адже Я вже чую крик, наче породіллі, – зойк, наче жінки, котра народжує вперше, – лемент дочки Сіону. Вона волає, протягуючи свої руки: Горе мені, бо я вмираю на очах моїх убивць!
A Call to Repentance
1 The Lord says, “People of Israel, if you want to turn, then turn back to me. If you are faithful to me and remove the idols I hate, 2 it will be right for you to swear by my name. Then all the nations will ask me to bless them, and they will praise me.”
3 The Lord says to the people of Judah and Jerusalem, “Plow up your unplowed fields; do not plant your seeds among thorns. 4 Keep your covenant with me, your Lord, and dedicate yourselves to me, you people of Judah and Jerusalem. If you don't, my anger will burn like fire because of the evil things you have done. It will burn, and there will be no one to put it out.”
Judah Is Threatened with Invasion
5 Blow the trumpet throughout the land!
Shout loud and clear!
Tell the people of Judah and Jerusalem
to run to the fortified cities.
6 Point the way to Zion!
Run for safety! Don't delay!
The Lord is bringing disaster
and great destruction from the north.
7 Like a lion coming from its hiding place,
a destroyer of nations has set out.
He is coming to destroy Judah.
The cities of Judah will be left in ruins,
and no one will live in them.
8 So put on sackcloth, and weep and wail
because the fierce anger of the Lord
has not turned away from Judah.
9 The Lord said, “On that day kings and officials will lose their courage; priests will be shocked and prophets will be astonished.”
10 Then I said, “Sovereign Lord, you have completely deceived the people of Jerusalem! You have said there would be peace, but a sword is at their throats.”
11 The time is coming when the people of Jerusalem will be told that a scorching wind is blowing in from the desert toward them. It will not be a gentle wind that only blows away the chaff— 12 the wind that comes at the Lord's command will be much stronger than that! It is the Lord himself who is pronouncing judgment on his people.
Judah Is Surrounded by Enemies
13 Look, the enemy is coming like clouds. Their war chariots are like a whirlwind, and their horses are faster than eagles. We are lost! We are doomed!
14 Jerusalem, wash the evil from your heart, so that you may be saved. How long will you go on thinking sinful thoughts?
15 Messengers from the city of Dan and from the hills of Ephraim announce the bad news. 16 They have come to warn the nations and to tell Jerusalem that enemies are coming from a country far away. These enemies will shout against the cities of Judah 17 and will surround Jerusalem like men guarding a field, because her people have rebelled against the Lord. The Lord has spoken.
18 Judah, you have brought this on yourself by the way you have lived and by the things you have done. Your sin has caused this suffering; it has stabbed you through the heart.
Jeremiah's Sorrow for His People
19 The pain! I can't bear the pain!
My heart! My heart is beating wildly!
I can't keep quiet;
I hear the trumpets
and the shouts of battle.
20 One disaster follows another;
the whole country is left in ruins.
Suddenly our tents are destroyed;
their curtains are torn to pieces.
21 How long must I see the battle raging
and hear the blasts of trumpets?
22 The Lord says, “My people are stupid;
they don't know me.
They are like foolish children;
they have no understanding.
They are experts at doing what is evil,
but failures at doing what is good.”
Jeremiah's Vision of the Coming Destruction
23 I looked at the earth—it was a barren waste;
at the sky—there was no light.
24 I looked at the mountains—they were shaking,
and the hills were rocking back and forth.
25 I saw that there were no people;
even the birds had flown away.
26 The fertile land had become a desert;
its cities were in ruins
because of the Lord's fierce anger.
( 27 The Lord has said that the whole earth will become a wasteland, but that he will not completely destroy it.)
28 The earth will mourn;
the sky will grow dark.
The Lord has spoken
and will not change his mind.
He has made his decision
and will not turn back.
29 At the noise of the cavalry and archers
everyone will run away.
Some will run to the forest;
others will climb up among the rocks.
Every town will be left empty,
and no one will live in them again.
30 Jerusalem, you are doomed!
Why do you dress in scarlet?
Why do you put on jewelry and paint your eyes?
You are making yourself beautiful for nothing!
Your lovers have rejected you
and want to kill you.
31 I heard a cry, like a woman in labor,
a scream like a woman bearing her first child.
It was the cry of Jerusalem gasping for breath,
stretching out her hand and saying,
“I am doomed!
They are coming to kill me!”