Наділ нащадків Дана
1 У той час не було в Ізраїлі царя. Якраз тоді плем’я Дана шукало для себе наділу, де можна було би поселитись, позаяк до того часу йому ще не дісталось спадщини серед Ізраїлевих племен .
2 Тому нащадки Дана послали від своїх родин і певних округів із Цори й Ештаола п’ять мужів, – людей відважних, аби вивідати й обстежити край. Їм було сказано: Йдіть і дослідіть ту землю! Вони прийшли на Єфремове нагір’я та завітали в дім Міхи, щоб там заночувати.
3 Знаходячись біля дому Міхи, вони по розмові впізнали, що юнак був левітом, тож, зупинившись там, вони запитали його: Хто тебе сюди спровадив? Що ти тут робиш, і як тобі ведеться?
4 А він їм розповів, що учинив для нього Міха, як він найняв його, запропонувавши йому стати священиком.
5 Тоді вони попросили його: Дізнайся в Бога, аби ми зрозуміли, чи успішною буде наша дорога, в яку ми подалися.
6 Ідіть з миром, – сказав їм священик, – під Господньою опікою ваша дорога, в яку ви направились!
7 Тож п’ять тих мужів пішли далі й прибули до Лаїша. Вони побачили, що люди котрі у ньому мешкають, почуваються в безпеці, як і водиться в сидонців, – спокійні й безтурботні. Немає нікого, хто би турбував їх край, або владарював над ними. Адже вони далеко від сидонців, і ніхто до них немає жодного діла.
8 Коли вони повернулись до своїх одноплемінників у Цору та Ештаол, то їхні співбрати запитали: Що ви дізнались?
9 Вони ж відповіли: Підіймайтесь і вирушаймо проти них! Ми оглянули їхню землю, й зрозуміли, що вона дуже чудова, тому не варто зволікати. Тож не лінуйтеся, виступаймо негайно, щоб заволодіти тим краєм.
10 Народ, проти якого виступимо, безтурботний, а земля простора, – Бог віддає її у наші руки, як місцевість, де нічого з того, що може дати земля, там не бракує!
11 Отже, шістсот чоловіків з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, вирушили із Цори та Ештаола.
12 Вони дійшли до Юдейського Кір’ят-Єаріма, де й отаборились, тому й та місцевість, що неподалік Кір’ят-Єаріма, називається Табором Дана аж дотепер.
13 Звідти вони пішли на Єфремове нагір’я і прибули до дому Міхи.
14 Ті п’ять мужів, котрі ходили обстежувати лаїшський край і принесли хороші новини, сказали своїм братам: Ви маєте знати, що в цих домах є ефод, терафіми, а також вилитий різьблений ідол. Тепер вирішуйте, що з ними робити.
15 Отже, вони направились туди і ввійшли в житло молодого левіта, що жив у Міхи, й привітали його.
16 А в той час шістсот мужів з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, стояли біля входу в браму.
17 Тих п’ять мужів, що ходили обстежувати землю, увійшовши в дім, взяли вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, тоді як священик стояв біля входу в браму, а біля нього шістсот підперезаних і озброєних мужів.
18 Отже, коли вони ввійшли в дім Міхи й забирали вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, священик запитав їх: Що це ви робите? –
19 вони сказали йому: Мовчи, поклавши свою руку на свої уста, та вирушай з нами, і будеш у нас за отця і за священика! Хіба краще тобі бути священиком у домі одного чоловіка, ніж стати священиком цілого племені, – одного з Ізраїлевих поколінь?
20 Тож священик зрадів і, взявши ефод, терафімів і різьбленого ідола, долучився до озброєних людей.
21 Вони повернулись й вирушили далі, відправивши дітей, худобу та вантаж попереду себе.
22 І коли вони відійшли від дому Міхи далеченько, Міха, зібравши людей, що мешкали неподалік від його дому, й разом з ними наздогнав загін нащадків Дана.
23 Наблизившись , вони почали гукати до Данових нащадків. Обернувшись, ті запитали Міху: Чого тобі треба, чому кричиш?
24 Той же відповів: Адже ви забрали мого бога, якого я собі зробив, а також священика, й пішли геть! Тож, що я мав робити? Як же ви ще можете мені казати: Чого тобі треба?
25 А мужі з Данового племені сказали йому: Краще було би не чути твого крику за нами, аби часом не обернулись проти вас розлючені вояки, тоді попрощаєшся з життям ти і твої домашні.
26 Після цього Данове покоління рушило своєю дорогою, а Міха, зрозумівши, що вони сильніші за нього, повернувся назад і пішов до свого дому.
27 Отже, вони забрали вироби Міхи, а також священика, котрий був у нього, й вирушили на Лаїш. Вони винищили мечем безтурботний і безпечний народ, а місто спалили вогнем.
28 Ніхто не прийшов їм (мешканцям Лаїша ) на допомогу, адже вони були далеко від сидонців, і ні з ким у них не було жодних зв’язків. Місто знаходилось у долині, неподалік Бет-Рехова. Вони відбудували це місто й поселились у ньому,
29 назвавши його Дан, за ім’ям свого прабатька Дана, який колись народився Ізраїлю (Якову ). Раніше це місто називалось Лаїш.
30 Нащадки Дана поставили у себе різьбленого ідола, при якому священиками в Дановому племені були Йонатан, син Гершома, внук Манассії , та його нащадки аж до часу виселення мешканців краю в неволю.
31 Так і стояв тут виготовлений Міхою ідол протягом усього часу, впродовж якого справжній Дім Божий знаходився у Шіло.
Micah and the Tribe of Dan
1 There was no king in Israel at that time. In those days the tribe of Dan was looking for territory to claim and settle in because they had not yet received any land of their own among the tribes of Israel. 2 So the people of Dan chose five qualified men out of all the families in the tribe and sent them from the towns of Zorah and Eshtaol with instructions to explore the land and spy on it. When they arrived in the hill country of Ephraim, they stayed at Micah's house. 3 While they were there, they recognized the accent of the young Levite, so they went up to him and asked, “What are you doing here? Who brought you here?”
4 He answered, “I have an arrangement with Micah, who pays me to serve as his priest.”
5 They said to him, “Please ask God if we are going to be successful on our trip.”
6 The priest answered, “You have nothing to worry about. The Lord is taking care of you on this trip.”
7 So the five men left and went to the town of Laish. They saw how the people there lived in security like the Sidonians. They were a peaceful, quiet people, with no argument with anyone; they had all they needed. They lived far away from the Sidonians and had no dealings with any other people. 8 When the five men returned to Zorah and Eshtaol, the people asked them what they had found out. 9 “Come on,” they replied. “Let's attack Laish. We saw the land, and it's very good. Don't stay here doing nothing; hurry! Go on in and take it over! 10 When you get there, you will find that the people don't suspect a thing. It is a big country; it has everything a person could want, and God has given it to you.”
11 So six hundred men from the tribe of Dan left Zorah and Eshtaol, ready for battle. 12 They went up and camped west of Kiriath Jearim in Judah. That is why the place is still called Camp of Dan. 13 They went on from there and came to Micah's house in the hill country of Ephraim.
14 Then the five men who had gone to spy on the country around Laish said to their companions, “Did you know that here in one of these houses there is a wooden idol covered with silver? There are also other idols and an ephod. What do you think we should do?” 15 So they went into Micah's house, where the young Levite lived, and asked the Levite how he was getting along. 16 Meanwhile the six hundred Danite soldiers, ready for battle, were standing at the gate. 17 The five spies went straight on into the house and took the wooden idol covered with silver, the other idols, and the ephod, while the priest stayed at the gate with the six hundred armed men.
18 When the men went into Micah's house and took the sacred objects, the priest asked them, “What are you doing?”
19 They told him, “Keep quiet. Don't say a word. Come with us and be our priest and adviser. Wouldn't you rather be a priest for a whole Israelite tribe than for the family of one man?” 20 This made the priest very happy, so he took the sacred objects and went along with them.
21 They turned around and started off, with their children, their livestock, and their belongings going ahead. 22 They had traveled a good distance from the house when Micah called his neighbors out for battle. They caught up with the Danites 23 and shouted at them. The Danites turned around and asked Micah, “What's the matter? Why all this mob?”
24 Micah answered, “What do you mean, ‘What's the matter?’ You take my priest and the gods that I made, and walk off? What have I got left?”
25 The Danites told him, “You had better not say anything else unless you want these men to get angry and attack you. You and your whole family would die.” 26 Then the Danites went on. Micah saw that they were too strong for him, so he turned and went back home.
27-28 After the Danites had taken the priest and the things that Micah had made, they went and attacked Laish, that town of peaceful, quiet people which was in the same valley as Bethrehob. They killed the inhabitants and burned the town. There was no one to save them, because Laish was a long way from Sidon, and they had no dealings with any other people. The Danites rebuilt the town and settled down there. 29 They changed its name from Laish to Dan, after their ancestor Dan, the son of Jacob. 30 The Danites set up the idol to be worshiped, and Jonathan, the son of Gershom and grandson of Moses, served as a priest for the Danites, and his descendants served as their priests until the people were taken away into exile. 31 Micah's idol remained there as long as the Tent where God was worshiped remained at Shiloh.