П’ята кара: моровиця на худобу
1 І промовив Господь до Мойсея: Йди до фараона й скажи йому, що говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб він послужив Мені!
2 Бо коли ти все-таки відмовишся відпустити Моїх людей і продовжуватимеш їх затримувати,
3 то Господня рука буде на твоїй худобі, що на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях. Вони загинуть від великої моровиці.
4 Але Господь знову зробить різницю між худобою Ізраїлю та худобою єгиптян. З усього вище згаданого все , що належить Ізраїльтянам, не загине нічого.
5 Господь навіть визначив точний час, наголосивши: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив.
6 Наступного дня Господь насправді здійснив те, що сказав. Вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльтян не пропало нічого.
7 Фараон послав перевірити. Виявилось, що з тварин Ізраїльтян дійсно не загинуло нічого, однак серце фараона залишилось запеклим, і він не відпустив народ.
Шоста кара: струпи на тілі
8 Тому Господь сказав Мойсеєві та Ааронові такі слова: Візьміть повні жмені сажі з печі, та нехай Мойсей, на очах у фараона, підкине її до неба.
9 Вона стане курявою на всій єгипетській землі. На людях і тваринах в усьому єгипетському краю будуть утворюватись болячки, що прориватимуться чиряками.
10 Тож вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув сажу до неба, внаслідок чого люди і тварини почали вкриватися струпами, що проривалися чиряками.
11 Тому чаклуни не могли навіть з’явитись перед Мойсеєм через струпи на тілі , оскільки на всіх єгиптянах, зокрема й на чарівниках, були струпи.
12 Та Господь і на цей раз зробив непоступливим серце фараона, який не послухав їх, як і провістив Господь Мойсеєві.
Сьома кара: великий град
13 Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань вранці, з’явись до фараона і скажи йому, що говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, нехай Мені поклоняться.
14 Адже цього разу Я пошлю всі Мої кари в серце твоє, твоїх слуг і всього твого народу, аби ти зрозумів, що на всій землі немає Такого, як Я!
15 Вже тепер простягнута Моя рука, щоб уразити тебе і твій народ смертю. Ти будеш вигублений із землі.
16 Саме заради цього Я пощадив тебе, щоб ти міг побачити Мою силу і щоб Моє ім’я було проголошене по всій землі.
17 Ти продовжуєш підноситися над Моїм народом, не бажаючи відпускати їх.
18 Тому завтра в цю пору Я пошлю дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні.
19 Тож негайно пошли, щоб позаганяли твою худобу і все, що належить тобі в полі. Адже на всіх людей і тварин, які перебуватимуть на відкритій рівнині й не будуть відведені під накриття, упаде на них град, і вони загинуть.
20 Ті слуги фараона, котрі послухались Господнього слова, поспішили відвести його рабів і худобу під накриття.
21 А хто не взяв до уваги Господнього слова, ті залишили своїх рабів і худобу на рівнині.
22 І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба й нехай випаде град в усій єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю польову рослинність, що в єгипетському краю.
23 Мойсей підняв свій посох до неба, і Господь послав громи та град. По землі проносився вогонь, а Господь сипав градом на всю єгипетську землю.
24 Падав дуже великий град, спалахували блискавки під час граду… Такого граду не було в усьому єгипетському краю, відколи народ поселився на цій землі .
25 На всій єгипетській землі град побив усе, що було в полі, – від людини до худоби; побив град і усю рослинність на полі й усі дерева на рівнинах знищив.
26 Граду не було лише в землі Ґошен, де жили Ізраїльтяни.
27 Тож фараон негайно послав по Мойсея та Аарона, покликав їх і сказав їм: Згрішив я цього разу. Господь праведний, а я та мій народ винуваті.
28 Помоліться Господу. Досить уже цих Божих громів і граду! Я відпущу вас, і ви не будете більше тут залишатися.
29 Мойсей відповів йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, перестане падати град, аби ти зрозумів, що Господня це земля!
30 Але я переконаний, що ні ти, ні твої слуги не маєте страху перед Господом Богом.
31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь вже колосився, а льон цвів.
32 Не були побиті пшениця і жито, оскільки були пізні.
33 Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа. Громи та град припинилися, а дощ також перестав падати на землю.
34 Щойно фараон побачив, що дощ, град і громи припинилися, він далі продовжував грішити. Його серце стало непоступливим. Такими були і його слуги.
35 Закам’янілим залишалось серце фараона, і він не відпустив Ізраїльтян, як і говорив Господь через Мойсея.
Death of the Animals
1 The Lord said to Moses, “Go to the king and tell him that the Lord, the God of the Hebrews, says, ‘Let my people go, so that they may worship me. 2 If you again refuse to let them go, 3 I will punish you by sending a terrible disease on all your animals—your horses, donkeys, camels, cattle, sheep, and goats. 4 I will make a distinction between the animals of the Israelites and those of the Egyptians, and no animal that belongs to the Israelites will die. 5 I, the Lord, have set tomorrow as the time when I will do this.’”
6 The next day the Lord did as he had said, and all the animals of the Egyptians died, but not one of the animals of the Israelites died. 7 The king asked what had happened and was told that none of the animals of the Israelites had died. But he was stubborn and would not let the people go.
Boils
8 Then the Lord said to Moses and Aaron, “Take a few handfuls of ashes from a furnace; Moses is to throw them into the air in front of the king. 9 They will spread out like fine dust over all the land of Egypt, and everywhere they will produce boils that become open sores on the people and the animals.” 10 So they got some ashes and stood before the king; Moses threw them into the air, and they produced boils that became open sores on the people and the animals. 11 The magicians were not able to appear before Moses, because they were covered with boils, like all the other Egyptians. 12 But the Lord made the king stubborn and, just as the Lord had said, the king would not listen to Moses and Aaron.
Hail
13 The Lord then said to Moses, “Early tomorrow morning meet with the king and tell him that the Lord, the God of the Hebrews, says, ‘Let my people go, so that they may worship me. 14 This time I will punish not only your officials and your people, but I will punish you as well, so that you may know that there is no one like me in all the world. 15 If I had raised my hand to strike you and your people with disease, you would have been completely destroyed. 16 But to show you my power I have let you live so that my fame might spread over the whole world. 17 Yet you are still arrogant and refuse to let my people go. 18 This time tomorrow I will cause a heavy hailstorm, such as Egypt has never known in all its history. 19 Now give orders for your livestock and everything else you have in the open to be put under shelter. Hail will fall on the people and animals left outside unprotected, and they will all die.’” 20 Some of the king's officials were afraid because of what the Lord had said, and they brought their slaves and animals indoors for shelter. 21 Others, however, paid no attention to the Lord's warning and left their slaves and animals out in the open.
22 Then the Lord said to Moses, “Raise your hand toward the sky, and hail will fall over the whole land of Egypt—on the people, the animals, and all the plants in the fields.” 23 So Moses raised his stick toward the sky, and the Lord sent thunder and hail, and lightning struck the ground. The Lord sent 24 a heavy hailstorm, with lightning flashing back and forth. It was the worst storm that Egypt had ever known in all its history. 25 All over Egypt the hail struck down everything in the open, including all the people and all the animals. It beat down all the plants in the fields and broke all the trees. 26 The region of Goshen, where the Israelites lived, was the only place where there was no hail.
27 The king sent for Moses and Aaron and said, “This time I have sinned; the Lord is in the right, and my people and I are in the wrong. 28 Pray to the Lord! We have had enough of this thunder and hail! I promise to let you go; you don't have to stay here any longer.”
29 Moses said to him, “As soon as I go out of the city, I will lift up my hands in prayer to the Lord. The thunder will stop, and there will be no more hail, so that you may know that the earth belongs to the Lord. 30 But I know that you and your officials do not yet fear the Lord God.”
31 The flax and the barley were ruined, because the barley was ripe, and the flax was budding. 32 But none of the wheat was ruined, because it ripens later.
33 Moses left the king, went out of the city, and lifted up his hands in prayer to the Lord. The thunder, the hail, and the rain all stopped. 34 When the king saw what had happened, he sinned again. He and his officials remained as stubborn as ever 35 and, just as the Lord had foretold through Moses, the king would not let the Israelites go.