Чудо Єлисея із глечиком олії
1 Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував Господа. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!
2 Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.
3 Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, – в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.
4 А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.
5 Отже, жінка пішла від нього, й так зробила , – вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд , а вона наливала олію .
6 Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.
7 Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…
Єлисей повертає до життя сина шунамійки
8 Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли лише він там проходив, то заходив, аби там підживитись.
9 Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.
10 Давай побудуємо для нього невеличку горішню кімнату; поставимо йому там ліжко, стіл, крісло та свічник. Щоразу, коли він заходитиме до нас, то зможе там перепочити.
11 Одного разу, коли він там проходив, то затримався у тій верхній світлиці, відпочиваючи.
12 Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.
13 Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.
14 Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.
15 Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.
16 Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!
17 Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які провістив їй Єлисей.
18 Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.
19 За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.
20 І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.
21 Вона піднялась наверх будинку , поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері , й вийшла.
22 Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного слугу і одну ослицю, – я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.
23 А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!
24 Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!
25 Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!
26 Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.
27 Коли ж вона, вже на горі, наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а Господь чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!
28 Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?
29 Тоді він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш , то поклади мою палицю на обличчя дитини.
30 Але матір сказала: Як живий Господь, і як живий ти, – я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.
31 Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!
32 Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.
33 Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися Господу.
34 Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла зігрілося тіло дитини.
35 Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.
36 Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.
37 Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла…
Єлисей робить їжу нешкідливою
38 А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!
39 Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів , а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.
40 Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.
41 Тоді Єлисей сказав: Принесіть борошна. Він висипав його в казан і промовив: Тепер наливайте людям, і нехай їдять . Вони з’їли все, бо вже не було в казані нічого шкідливого.
Єлисей нагодував сто людей
42 Невдовзі прийшов якийсь чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка первоплоди врожаю: двадцять ячмінних хлібів, а також вийняв зі своєї торби зерно в колосках. Але Єлисей сказав: Роздайте все людям, і нехай вони їдять!
43 Проте його слуга сказав: Як же мені це розділити на сто чоловіків? Проте Єлисей промовив: Дай усе людям, аби вони наїлись, бо так говорить Господь: Наїдяться, і ще залишиться!
44 Тож, коли слуга все це перед ними поставив, то вони всі наїлись, і ще залишилось, як і сказав Господь.
Elisha Helps a Poor Widow
1 The widow of a member of a group of prophets went to Elisha and said, “Sir, my husband has died! As you know, he was a God-fearing man, but now a man he owed money to has come to take away my two sons as slaves in payment for my husband's debt.”
2 “What shall I do for you?” he asked. “Tell me, what do you have at home?”
“Nothing at all, except a small jar of olive oil,” she answered.
3 “Go to your neighbors and borrow as many empty jars as you can,” Elisha told her. 4 “Then you and your sons go into the house, close the door, and start pouring oil into the jars. Set each one aside as soon as it is full.”
5 So the woman went into her house with her sons, closed the door, took the small jar of olive oil, and poured oil into the jars as her sons brought them to her. 6 When they had filled all the jars, she asked if there were any more. “That was the last one,” one of her sons answered. And the olive oil stopped flowing. 7 She went back to Elisha, the prophet, who said to her, “Sell the olive oil and pay all your debts, and there will be enough money left over for you and your sons to live on.”
Elisha and the Rich Woman from Shunem
8 One day Elisha went to Shunem, where a rich woman lived. She invited him to a meal, and from then on every time he went to Shunem he would have his meals at her house. 9 She said to her husband, “I am sure that this man who comes here so often is a holy man. 10 Let's build a small room on the roof, put a bed, a table, a chair, and a lamp in it, and he can stay there whenever he visits us.”
11 One day Elisha returned to Shunem and went up to his room to rest. 12 He told his servant Gehazi to go and call the woman. When she came, 13 he said to Gehazi, “Ask her what I can do for her in return for all the trouble she has had in providing for our needs. Maybe she would like me to go to the king or the army commander and put in a good word for her.”
“I have all I need here among my own people,” she answered.
14 Elisha asked Gehazi, “What can I do for her then?”
He answered, “Well, she has no son, and her husband is an old man.”
15 “Tell her to come here,” Elisha ordered. She came and stood in the doorway, 16 and Elisha said to her, “By this time next year you will be holding a son in your arms.”
“Oh!” she exclaimed. “Please, sir, don't lie to me. You are a man of God!”
17 But, as Elisha had said, at about that time the following year she gave birth to a son.
18 Some years later, at harvest time, the boy went out one morning to join his father, who was in the field with the harvest workers. 19 Suddenly he cried out to his father, “My head hurts! My head hurts!”
“Carry the boy to his mother,” the father said to a servant. 20 The servant carried the boy back to his mother, who held him in her lap until noon, at which time he died. 21 She carried him up to Elisha's room, put him on the bed and left, closing the door behind her. 22 Then she called her husband and said to him, “Send a servant here with a donkey. I need to go to the prophet Elisha. I'll be back as soon as I can.”
23 “Why do you have to go today?” her husband asked. “It's neither a Sabbath nor a New Moon Festival.”
“Never mind,” she answered. 24 Then she had the donkey saddled, and ordered the servant, “Make the donkey go as fast as it can, and don't slow down unless I tell you to.” 25 So she set out and went to Mount Carmel, where Elisha was.
Elisha saw her coming while she was still some distance away, and he said to his servant Gehazi, “Look, there comes the woman from Shunem! 26 Hurry to her and find out if everything is all right with her, her husband, and her son.”
She told Gehazi that everything was all right, 27 but when she came to Elisha, she bowed down before him and took hold of his feet. Gehazi was about to push her away, but Elisha said, “Leave her alone. Can't you see she's deeply distressed? And the Lord has not told me a thing about it.”
28 The woman said to him, “Sir, did I ask you for a son? Didn't I tell you not to get my hopes up?”
29 Elisha turned to Gehazi and said, “Hurry! Take my walking stick and go. Don't stop to greet anyone you meet, and if anyone greets you, don't take time to answer. Go straight to the house and hold my stick over the boy.”
30 The woman said to Elisha, “I swear by my loyalty to the living Lord and to you that I will not leave you!” So the two of them started back together. 31 Gehazi went on ahead and held Elisha's stick over the child, but there was no sound or any other sign of life. So he went back to meet Elisha and said, “The boy didn't wake up.”
32 When Elisha arrived, he went alone into the room and saw the boy lying dead on the bed. 33 He closed the door and prayed to the Lord. 34 Then he lay down on the boy, placing his mouth, eyes, and hands on the boy's mouth, eyes, and hands. As he lay stretched out over the boy, the boy's body started to get warm. 35 Elisha got up, walked around the room, and then went back and again stretched himself over the boy. The boy sneezed seven times and then opened his eyes. 36 Elisha called Gehazi and told him to call the boy's mother. When she came in, he said to her, “Here's your son.” 37 She fell at Elisha's feet, with her face touching the ground; then she took her son and left.
Two More Miracles
38 Once, when there was a famine throughout the land, Elisha returned to Gilgal. While he was teaching a group of prophets, he told his servant to put a big pot on the fire and make some stew for them. 39 One of them went out in the fields to get some herbs. He found a wild vine and picked as many gourds as he could carry. He brought them back and sliced them up into the stew, not knowing what they were. 40 The stew was poured out for the men to eat, but as soon as they tasted it they exclaimed to Elisha, “It's poisoned!”—and wouldn't eat it. 41 Elisha asked for some meal, threw it into the pot, and said, “Pour out some more stew for them.” And then there was nothing wrong with it.
42 Another time, a man came from Baal Shalishah, bringing Elisha twenty loaves of bread made from the first barley harvested that year, and some freshly-cut heads of grain. Elisha told his servant to feed the group of prophets with this, 43 but he answered, “Do you think this is enough for a hundred men?”
Elisha replied, “Give it to them to eat, because the Lord says that they will eat and still have some left over.” 44 So the servant set the food before them, and as the Lord had said, they all ate, and there was still some left over.